ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
22 листопада 2017 року Справа № 813/2158/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Новак Л.М.,
представника позивача Швець Д.М.,
представника відповідача Брижко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.04.2017 №134-ОС;
- визнати протиправним та скасувати наказ Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.04.2017 року №238-АГ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» від 08.04.2017 року №135-ОС;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника складу відділення ракетного та артилерійського забезпечення інженерно-технічного відділу краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України та поновити у списках особового складу та всіх видів забезпечення з 09.04.2017 року;
- стягнути з Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Краматорському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді начальника складу відділення ракетного та артилерійського забезпечення інженерно-технічного відділу 11 прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_2 №134-ОС від 08.04.2017 року позивача позбавлено військового звання у дисциплінарному порядку; наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника А.В. Федорчука №135-0С від 08.04.2016 звільнено з військової служби на підставі підпункту «в» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» .
Підставою для видання наказів став наказ начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України наказ № 238 - ог від 08.04.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Позивач вважає незаконним та необґрунтованим притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання та звільнення з Державної прикордонної служби України з огляду на те, що приймаючи рішення, посадові особи суб'єкта владних повноважень не врахували всі обставини дисциплінарного правопорушення, що мають значення для прийняття ріщення, яке було на його думку прийнято упереджено та не розсудливо.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, вважає притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання та звільнення з військової служби в запас правомірним, проведеним без порушення вимог чинного законодавства України, яке регламентує порядок проходження військової служби, оскільки воно було проведено з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за наявності факту вчинення дисциплінарного проступку позивачем, встановленого в ході проведення службового розслідування. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
20.10.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника складу відділення ракетного та артилерійського забезпечення інженерно-технічного відділу Краматорського прикордонного загону, та відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 06.11.2015 року №0188 з 20 жовтня 2016 року позивача зараховано до сил та засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції а Сході України.
З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 08.04.2017 року № 107 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог статті 11,16,37,120,200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та пункту 3 наказу МВС України від 02.03.2016 року №149 «Про затвердження Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби України в особистих справах за межі гарнізонів, ділянок відповідальності, де дислоковано орган, навчальний заклад, науково-дослідну установу, підрозділ (спеціального призначення) Державної прикордонної служби України», вимог наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2016 року №750-аг, що виразилось у виїзді військовослужбовця за межі м. Краматорськ, Донецької області до м. Київ, у службовий час, без написання відповідного рапорту, при цьому не отримавши дозвіл на виїзд від керівника підрозділу, неприбуття на службу без поважних причин 07 квітня 2017 року, наказано клопотати про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника складу відділення ракетного та артилерійського забезпечення інженерно - технічного відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого прапорщика ОСОБА_1 .
Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.04.2017 року №238 аг'Про притягненняя до дисциплінарної відповідальності» за порушення статті 11,16,37,120,200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та пункту 3 наказу МВС України від 02.03.2016 року №149 «Про затвердження Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби України в особистих справах за межі гарнізонів, ділянок відповідальності, де дислоковано орган, навчальний заклад, науково-дослідну установу, підрозділ (спеціального призначення) Державної прикордонної служби України» затвердженого наказом Міністерсва внутрішніх справ України від 02.03.2016 року №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України начальника краматорського прикордонного загону від 20.1.2016 року №750-аг, старшому прапорщику ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення «позбавлення військового звання старший прапорщик із звільненням з військової служби у запас».
На підставі вказаного наказу, відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону від 08.04.2017 року №134ос «По особовому складу» ОСОБА_1 присвоєно військове звання «солдат», з 08.04.2017 року.
Наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №135-0С від 08.04.2017 «По особовому складу» з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби згідно підпункту «в» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Підставою для прийняття даного наказу стали накази від 08.04.2017 №238-АГ , від 08.04.2017 №134-ОС та подання від 08.04.2017 року.
Позивач не погодившись із вказаними наказами звернувся із даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, обов'язок доказування того, що позивача правомірно було звільнено з органів внутрішніх справ покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, що винесенню оскаржуваних наказів передувало службове розслідування, яке було призначено наказом начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління від 07.04.2017 № 106 з метою з'ясування обставин щодо неприбуття на службу та факт самовільного виїзду за межі дислокації прикордонного загону та зони проведення АТО начальника складу відділення ракетного та артилерійського забезпечення інженерно-технічного відділу прикордонного загону старшого прапорщика ОСОБА_1 .. Результати даного службового розслідування викладені у висновку, затвердженому 08.04.2017 року.
В ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 будичи залученим до сил та засобів при проведенні антитерористичної операції, здійснив самовільний виїзд 07.04.2017 року за межі м. Краматорськ, Донецької області (за межі проведення антитерористичної операції) до м. Київ, у позаслужбовий час, без написання відповідного рапорту та без отримання дозволу на виїзд від керівника підрозділу.
Судом також встановлено, що за результатами службового розслідування враховуючи пропозицію комісії з проведення службового розслідування, викладену у висновку службового розслідування, начальником Східного регіонального управління позивачу було обрано вид дисциплінарного стягнення у вигляді «позбавлення військового звання старший прапорщик із звільненням з військової служби у запас».
Надаючи пояснення в судовому засіданні, представник позивача вказав що дисциплінарне стягнення, у вигляді позбавлення спеціального військового звання та звільнення з Державної прикордонної служби є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення та не відповідає характеру та тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що при прийнятті рішення посадовими особами в порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції «Про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, не враховано всіх обставин дисциплінарного правопорушення, що мають значення для прийняття рішення, характеру та обставин його вчинення, тяжкості, наслідків, також не враховано попередню поведінку військовослужбовця та рівня його знань про порядок проходження служби.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача у судовому засіданні, обставинам справи, а також аналізуючи норми діючого законодавства з питань проходження військової служби, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються, як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з приписами пункту «ж» статті 62 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Стаття 86 Дисциплінарного Статуту передбачає, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу другого пункту 9 Положення про регіональне управління Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.10.2003 №173, начальник регіонального управління користується дисциплінарними правами командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.
Згідно з приписами статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) попередження про неповну службову відповідність;
д) пониження в посаді;
е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь;
є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Статтею 67 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що командувач військ оперативного командування, командир корпусу щодо підлеглих прапорщиків (мічманів) користуються правом накладати дисциплінарні стягнення в повному обсязі цього Статуту.
Відповідно до пункту 27 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.02.2005 №111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2005 року за №261/10541, якщо провину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Позбавлення військового звання є одним з видів стягнення, який може бути застосовано за будь-яке невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни.
Судом береться до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Однак, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення за вчинення даного проступку, суд виходить з того, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Крім того, Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Разом з тим, відповідно до пункту 281 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009, підставою для оформлення документів, необхідних для видання начальником органу Держпрнкордонслужби наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, є виданий уповноваженою посадовою особою наказ про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення у вигляді: позбавлення військового звання сержанта (старшини), а також позбавлення військового звання прапорщика (мічмана), старшого прапорщика (старшого мічмана) із звільненням з військової служби у запас.
Пунктом 282 вказаного Положення передбачено, що після надходження до органу Держприкордонслужби наказу старшого начальника, яким військовослужбовця позбавлено військового звання в дисциплінарному порядку, або після накладення на військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення начальником цього органу Держприкордонслужби в межах прав, наданих йому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, військовослужбовцю, позбавленому військового звання сержантського старшинського складу чи офіцерського складу, наказом начальника органу Держпрнкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, присвоюється військове звання солдата (матроса) з дня підписання наказу про позбавлення його військового звання і він без призначення на посаду, яка підлягає заміщенню особами рядового складу, звільняється з військової служби та викчючається зі списків особового складу органу Держприкордонслужби після здавання займаної посади.
Відповідно до пункту 292 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держпрнкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм, та враховуючи ту обставину, що підставою для видачі наказів «Про результати службового розслідування», про позбавлення військового звання позивача та звільнення його з військової служби у запас встановлено в ході судового розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що вони прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.
Також, щодо покликання представника позивача на те, що під час проведення службового розслідування у позивача не відбирались пояснення, а також те, що розслідування не проводилось у максимально допустимий термін, судом з'ясовано наступне.
Під час службового розслідування було встановлено, зокрема, з пояснень безпосереднього керівника, військовослужбовців чергової зміни - чергового частини, старшого патруля, чергового штабу, які відповідають за пропускний режим військового містечка, ОСОБА_1 07.04.2017 року на службу не прибував. Встановлено також, що вихідний день йому уповноваженими особами не надавався, так само як і дозвіл на виїзд за межі дислокації підрозділу.
На телефонні дзвінки позивач не відповідав, за місцем проживання ОСОБА_1 , його також не було. Разом з тим, за повідомленням дружини позивача ОСОБА_4 він був затриманий працівниками правоохоронних органів за можливе незаконне зберігання боєприпасів. Вказана інформація також підтверджена протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.04.2017 року, відповідно до якої позивача було затримано на 3 доби. В подальшому відповідно до ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2017 року по справі №757/20237/17-к позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Зважаючи на вказане продовження проведення розслідування протягом максимально допустимих 30 діб було не доцільним, оскільки за цей час в силу затримання позивача на 60 діб відібрання пояснень, а також здійснення інших дій з позивачем було неможливим.
З урахуванням з'ясованих обставин група офіцерів дійшла висновку про можливість завершення розслідування і подання висновку розслідування його на затвердження начальнику загону.
Крім того, суд звертає увагу на роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» відповідно до змісту яких недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
З урахуванням викладеного, відповідачі у даній справі довели правомірність прийнятих наказів, відтак у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати стягненню не підлягають.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст постанови складено та підписано 24.11.2017 року.