17 травня 2016 року Справа № 810/1394/16
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ"
до
Головного управління ДФС у Полтавській області
про
визнання протиправним та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 28.03.2016 № 315 "Про проведення фактичної перевірки" позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що, на його думку, ініціювання Головним управлінням ДФС у Полтавській області фактичної перевірки здійснено з порушенням вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим наказ відповідача про призначення перевірки порушує права та охоронювані законом інтереси підприємства.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки позивача видано за наявності визначених підстав для її проведення, орган доходів і зборів та його посадові особи, уповноважені на проведення контролюючого заходу, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 17.05.2016, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Матеріали справи містять заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (а.с. 36, 38).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (ідентифікаційний код 39436796, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 25) зареєстроване в якості юридичної особи 10.10.2014, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-12).
У березні 2016 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято рішення про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ", оформлене наказом від 28.03.2016 № 315 (а.с. 13).
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що посадовими особами контролюючого органу на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з 29.03.2016 буде проводитись фактична перевірка позивача тривалістю 10 діб, за місцем фактичного провадження діяльності його господарської одиниці - автозаправного комплексу (магазин та АЗС), розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Серьогіна, 4б, під час якої з'ясовуватиметься дотримання підприємством норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016.
29.03.2016 на підставі наказу від 28.03.2016 № 315 та направлень на перевірку від 28.03.2016 № 495, 28.03.2016 № 500, 28.03.2016 № 501 та 28.03.2016 № 502 посадовими особами відповідача здійснено виїзд за адресою об'єкта перевірки.
Ознайомившись з наказом, уповноваженою особою (директором) автозаправного комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" відмовлено посадовим особам органу доходів і зборів у допуску до проведення перевірки. Факт відмови зафіксовано контролюючим органом в акті від 29.03.2016 (зареєстрований в органі доходів і зборів 30.03.2016 за № 55/16-31-39436796) (а.с. 31).
Позивач вважає, що наказ, яким ініційовано фактичну перевірку, суперечить вимогам чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Так, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, яким передбачено, що керівник контролюючого органу вправі прийняти рішення про призначення фактичної перевірки виключно у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що посадовими особами відповідача до початку проведення контролюючого заходу уповноваженому представнику позивача не вручено копії наказу про проведення перевірки та не пред'явлено йому документів, передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, що дають посадовим особам контролюючого органу право приступити до її проведення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.
В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таким чином, отримавши у встановленому законодавством порядку інформацію про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи доходів і зборів, у керівника контролюючого органу виникає право на призначення фактичної перевірки такого платника.
Пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно з приписами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацами сьомим та восьмим цього пункту передбачено, що при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У свою чергу, підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки, відповідно до абзацу п'ятого пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України є непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) визначених вище документів, що дають право приступити до проведення перевірки, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, не дозволяється.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 81.3 цієї ж статті, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вже зазначалось судом вище, чинним податковим законодавством України надано право органам доходів і зборів приймати рішення про призначення фактичної перевірки за наявності чітко встановлених підстав для її проведення.
У свою чергу, посадові особи контролюючих органів в силу приписів статті 21 Податкового кодексу України зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Так, контролюючий орган має право ініціювати проведення фактичної перевірки на підставі приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виключно у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 28.03.2016 № 315 про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" прийнято керівником контролюючого органу на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Аналогічні підстави для проведення фактичної перевірки позивача містяться у направленнях на перевірку від 28.03.2016 № 495, 28.03.2016 № 500, 28.03.2016 № 501 та 28.03.2016 № 502.
Суд вважає за необхідне зазначити, що підстава для проведення відповідного контролюючого заходу повинна бути зрозумілою та конкретизованою не лише для органу доходів і зборів, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім свого права на захист інтересів шляхом недопуску посадових осіб до проведення контролюючого заходу.
Як вже зазначалось судом вище, скориставшись правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, позивач посилається на те, що наказ про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" оформлений з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки не дає можливості ідентифікувати обставини (підстави) для ініціювання перевірки.
При цьому, жодних документальних свідоцтв на підтвердження наявності підстав для прийняття оскаржуваного наказу, а саме: наявності та/або отримання інформації, яка б свідчила про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального відповідачем суду надано не було.
Зазначені обставини свідчать про недотримання відповідачем основних засад податкового контролю.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Так, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки, який є правовим актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов'язки для особи, якій він адресований, контролюючий орган зобов'язаний діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин та підстав, що мають значення для прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено визначених податковим законодавством підстав для ініціювання контролюючим органом перевірки господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ", суд вважає, що наказ від 28.03.2016 № 315 "Про проведення фактичної перевірки" прийнято відповідачем поза межами правового поля, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Водночас, твердження представника позивача про порушення посадовими особами відповідача процедури проведення фактичної перевірки, що виявилось у неврученні копії оскаржуваного наказу та непред'явленні уповноваженому представнику позивача направлень на перевірку та відповідних службових посвідчень судом до уваги не приймаються, оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є саме рішення відповідача по суті, а не дії (бездіяльність) посадових осіб органу доходів і зборів щодо проведення контролюючого заходу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1378 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Наказ Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.03.2016 № 315 "Про проведення фактичної перевірки" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ", - визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.