пр. № 1-кп/759/938/17 ун. № 759/14949/17
27 листопада 2017 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання за обвинувальним актом у межах кримінального провадження № 12017100090007375, внесеному до ЄДРДР 30 червня 2017 року, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Глинка Чорнобильського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених, з огляду на сформульоване обвинувачення, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, -
сторони провадження: прокурор ОСОБА_6 , обвинувачена ОСОБА_7 , захисник - ОСОБА_8 , інші учасники: потерпілий - Київська міська рада (ЄРДПОУ 22883141), її представник - ОСОБА_9 ,
До суду 05 жовтня 2017 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 , яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених, з огляду на сформульоване обвинувачення, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 та ч. 5 ст. 191 КК України.
Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України, підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
Представник потерпілого - юридичної особи, який належним чином повідомлений про місце і дату судового засідання, не з'явився, з клопотанням бути присутнім під час підготовчого судового засідання до суду не звертався. Сторони кримінального провадження не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника потерпілого.
Захисник, якого підтримав обвинувачений, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з мотивів його невідповідності вимогам закону, а саме, з підстав: а) неконкретного викладу в цьому документі фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими, зокрема, не визначено часу чи період часу вчинення злочину, не зрозуміло, на чию користь діяла обвинувачена, в якій спосіб привласнивши за версію обвинувачення чужі кошти, чому обвинувачена кожного разу за версією обвинувачення окремо вирішувала підробити документи, а кошти привласнювала з єдиним умислом; б) обвинувальний акт складено не зрозуміло і в контексті кримінально-правової кваліфікації.
Заслухавши думки прокурора, який вважав вказане клопотання захисту безпідставним, вважаючи, що акцентовані захистом недоліки можуть бути усунуті під час судового розгляду, думку обвинуваченого та захисника, які наполягали на задоволенні свого клопотання, проаналізувавши доводи заявленого захистом клопотання, вивчивши акт та долучені до нього додатки, вважаю, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен містити фактичну та правову моделі вчиненого злочину, а саме відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, містити виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому за змістом закону, фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування і які, на думку останнього, містять значимі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного провадження (ст. 91 КПК України). Є очевидним те, що за межами фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, не може бути сформульоване обвинувачення, оскільки воно не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, важливим є виклад саме фактичних обставин злочину, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого злочину в суді та для реалізації права на захист. У свою чергу, обвинувачення - твердження про вчинення певним суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, відтак формулювання обвинувачення повинно за результатами аналізу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, містити чіткий висновок про наявність в діянні суб'єкта встановлених ознак всіх елементів юридичного складу конкретного кримінального правопорушення, яке передбачене законом про кримінальну відповідальність та у вчиненні якого обвинувачується вказаний суб'єкт із зазначенням, зокрема, місця, часу, способу вчинення діяння та його наслідків, форми вини і мотивів злочину, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність. Недолуге формулювання обвинувачення позбавляє можливості перевірити правильність застосування закону про кримінальну відповідальність. Правова кваліфікація злочину - це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності ознак фактично вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам, передбаченого в нормах закону про кримінальну відповідальність складу злочину.
Натомість вказані вимоги закону у даному випадку виконані не були.
Неконкретність, неповнота, плутаність та внутрішня суперечливість викладу фактичних обставин.
Як видно з викладу фактичних обставин, поставлене у провину обвинуваченій діяння пов'язані з реалізацією в одному з університетів міста Києва двох окремих соціальних програм: а) міська комплексна програма «Турбота. Назустріч киянам» на 2006-2010 роки; б) міська цільова програма «Турбота. Назустріч киянам» на 2011-2015 роки. Кожну з цих програм автор обвинувального акта цілком логічно прийняв рішення називати скорочено - Програма «Турбота» з посиланням на відповідні роки (а. 3-6). Натомість, на далі по тексту автор обвинувального акта ігнорує запроваджену ним термінологію (а. 6), що дає підстави для двоякого тлумачення цієї ситуації, в тому числі і як таку, що стосується зовсім інших програм. Наприклад, «цільові програми» (а. 6), відсильний оборот «вище зазначені програми» після вжитого неконкретного терміну «цільові програми» (а. 8), неконкретизована за часом дії «програма «Турбота. Назустріч киянам» (а. 16), міська комплексна програма «Турбота» (а. 37) тощо.
Подібна плутанина в обвинувальному акті має системний характер, оскільки стосується широкого кола інших питань, з приводу яких формулювання мають бути чіткими.
Так, в акті вважається встановленим, що 24 студента - інваліда (наводяться прізвища та ініціали - таблиця а. 19-34) сплачували за навчання до каси університету кошти в повному обсязі, що кладеться в основу обвинувачення за фактом отримання університетом компенсації витрат на навчання цих осіб, тобто мала місце подвійна оплата навчання, проте вказується лише про 23 таких особи, тільки які власне і ставляться у подальшому у провину обвинуваченій (а. 18 та 162). Більш того, за конкретний період з 01 січня по 01 вересня 2009 року згадується 16 з таких осіб, дві з яких не охоплюються числом «23» - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
В обвинувальному акті за конкретно акцентованими його автором періодами часу вказуються окремі групи студентів - інвалідів, які протягом цього часу повністю оплатили своє навчання і за навчання яких університет також отримав компенсацію (подвійна оплата послуг з навчання). Однак твердження прокурора про наявність даних про оплату навчання окремих з цих студентів суперечить ним же наведеним раніше даним у формі таблиці, напр., це стосується за 2009 рік студентів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ін., дані щодо оплати з боку яких за навчання у 2009 році в складеній прокурором таблиці не наведені (а. 44-45, 48 та відповідно а. 21, 23-24). Невідповідність таблиці наведеним у подальшому в обвинувальному акті даним є системною.
З цього приводу слід зазначити, що законом дійсно саме прокурору надано право викласти фактичні обставини злочину так, які він їх встановив, проте виклад таких обставин повинен бути здійснений зрозумілою мовою. На думку колегії суддів, презентації, схеми, таблиці можуть мати при цьому виключно допоміжний (пояснювальний) характер, а не виступати єдиним способом викладу фактичних обставин злочину без будь-якого розшифрування, що власне присутнє у даному випадку (а. 6-8, 19-34).
Автор обвинувального акту допустив плутанину у назві посади, яку обіймала обвинувачена, що в контексті її звинувачення у зловживанні службовим становищем має ключове правове значення. Так, з одного боку, вказується, що обвинувачена діяла як проректор університету з фінансово-економічної роботи - головний бухгалтер (а. 8, 12, 35, 36, 98 тощо), а з іншого, як лише керівник відділу обліку та розрахунків із студентами (а. 36, 100 тощо).
Плутано, можливо внаслідок описки, викладено і питання фінансування вказаних в обвинувальному акті соціальних програм. Так, зазначається що реалізація програми, яка охоплювала період з 2011 по 2015 роки, передбачає фінансування витрат університету за 2009 рік (а. 5).
Виклад фактичних обставин не можна визнати повним через те, що він містить посилання на певні значимі, на думку прокурора, в межах даного провадження факти, зміст яких в самому обвинувальному акті не розкривається. Так, наприклад: - є численні посилання на те, що обвинувачена діяла, переслідуючи корисливі мотиви незаконного збагачення за рахунок коштів з бюджету міста Києва (а. 36, 37, 38, 39 тощо), проте в акті не вказується взагалі, у якій саме спосіб обвинувачена привласнила ці кошти як нібито доведений факт (а. 97); - є посилання на те, що обвинувачена діяла за попередньою домовленістю з іншими невстановленими особами, (а. 36, 37, 38, 39 тощо), проте не розкриваються обставини досягнення такої домовленості, її суть, роль безпосередньо обвинуваченої та інших ймовірних співучасників; - чомусь наводиться вибірковий аналіз руху студентів за період лише з 2011 по 2013 роки (а. 12), хоча обвинувачення охоплює ширші часові періоди (до того ж цей аналіз є результатом узагальнення фактів, зміст яких також не розкривається); - до аналізу взято вибірковий список студентів (1200 осіб) за період 2009 по 2014 років і не лише за програмою «інвалід» (а. 12-16), тільки в межах якої і лише стосовно 24 осіб сформульовано обвинувачення по суті (а. 161-162), у подальшому чомусь згадується 67 таких студентів інвалідів, дані щодо яких, на думку прокурора, також мають значення для справи (а. 17), проте фактично з цього приводу перераховується лише 23 особи.
Час вчинення злочинів, що поставлені обвинуваченій у провину, не визначений. В акті з цього приводу вживається абсолютне загальне формулювання «у невстановлений слідством час», що очевидно унеможливлює правильне застосування закону про кримінальну відповідальність, навіть і з такого простого питання як давність притягнення особи до кримінальної відповідальності, не кажучи вже про з'ясування службового становища обвинуваченої у різні періоди часу, на що була звернута увага раніше.
В акті вказується кожного разу, що обвинувачена спочатку вчинила шляхом підпису службове підроблення офіційних документів - річних розрахунків фактичних витрат на навчання студентів відповідно за 2009, 2010, 2011, 2012 та 2013 роки, а у подальшому, тобто пізніше за часом, службове підроблення місячних таких розрахунків, що є вочевидь алогічним і вносить плутанину в питання черговості дій обвинуваченої. Крім того, вказується, що внаслідок такого підроблення було безпідставно завищено суми компенсації в рамках згаданих в акті по різному певних соціальних програм, проте на яку саме суму відбувалося таке завищення кожного разу не вказується (вказується лише загальна сума - 746 118,66 грн. - а. 97), не вказується в акті і за конкретно акцентованими його автором періодами часу чіткі суми: а) оплати за навчання, яке здійснили кожний із студенів - інвалідів (лише у підсумку за всіх вказується сума 263 270,40 грн. - а. 97); б) розмір витрат, які фактично поніс університет за навчання вказаних осіб; в) розмір отриманої університетом з міського бюджету компенсації за навчання таких осіб, яку за логікою сторони обвинувачення, і привласнила ОСОБА_7 (а. 36-97). Без цих даних вважати пред'явлене обвинувачення конкретним неможливо. В акті наявна тільки вказівка на розмір витрат, які університет виставляв кожного разу за окремим періодами часу міській владі для компенсації навчання вказаних осіб (а. 45, 49, 57, 61, 69, 73, 81, 85, 93, 97), до того ж загальна сума яких не дорівнює 746 118,66 грн., а є значно меншою.
Вказані недоліки знайшли своє повне відтворення і під час формулювання обвинувачення, яке містить повторне дослівне викладення в більшій своїй частині фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими (а. 100-161).
По тексту акта наявні необумовлені позначення, наприклад «…в порушення ПСБО № 10…» (а. 10), які не можна визнати загальноприйнятними, а відтак є незрозумілими.
Крім того, що стосується висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.
Кожного окремого разу (всього десять) прокурор вважав встановленим (фактичні обставини), що ОСОБА_7 склала лише один завідомо неправдивий документ (а. 108, 112, 121, 125, 133, 137, 145, 149, 157, 161), однак, це вочевидь суперечить фактичним обставинам, які сам прокурор встановив, а якщо не суперечить, то слід в акті вказати, підроблення якого конкретно документу з числа всіх згаданих також підроблених в кожному випадку ставиться у провину безпосередньо обвинуваченій.
Що стосується висунутого обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України.
Ані фактичні обставини, ані сформульоване обвинувачення не містять інформації про те: - якими повноваженнями зловживала ЖУРАВЛЬОВА; - в чому конкретно її дії суперечили інтересам юридичної особи приватного права, яка кожного разу, як встановлено самим прокурором, була тільки вигодонабувачем; - яку кожного разу неправомірну вигоду мала на меті отримати для себе ЖУРАВЛЬОВА, і чи отримала її, якщо так то у якій спосіб; - чи є наслідком привласнення нестача майна; - чому всі події за період 2009 - 2013 років охоплюються єдиним умислом обвинуваченої з тим, щоб вважати наслідки єдиними. З цього приводу сторона обвинувачення обмежилася лише загальними фразами в пред'явленому обвинуваченні, чим було порушено право обвинуваченої на захист, передбачене п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, згідно з яким вона має знати, в чому її обвинувачують, і захищатись від пред'явленого обвинувачення.
Крім того, сформульоване прокурором обвинувачення очевидно не узгоджується з наведеною ним самим правовою кваліфікацією в контексті складових сукупності злочинів, у яких обвинувачується особа. Залишається незрозумілим - у скількох злочинах, які потребують самостійної правової кваліфікації, відтак утворюють сукупність, обвинувачується за підсумком ОСОБА_7 - у двох чи одинадцяти. Не зрозумілим є це і для обвинуваченої, яка на питання суду повідомила, що вона не може визначити кількість злочинів, в яких обвинувачується.
Більш того, розділ обвинувального акту з назвою «правова кваліфікація» формально відсутній. Якщо таким вважати акцентоване курсивом речення (а. 169) про те, що всіма своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, то і воно не містить посилання на встановлену та юридично закріплену точну відповідність ознак фактично вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам, передбаченого в нормах закону про кримінальну відповідальність складу злочину. Відсутнє посилання на конкретні положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Наприклад, залишається абсолютно незрозумілим, чи ставиться у провину обвинуваченій вчинення злочину групою осіб за попереднім зговором, про що постійно є згадка по тексту обвинувального акта, адже це дійсно може бути кваліфікована ознака складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відтак наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що, у свою чергу, не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_10 викликає сумнівів.
Вказані недоліки унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах останнього відповідно до обвинувального акту. Ці недоліки порушують права сторони захисту, а їх системність унеможливлює усунення піл час судового розгляду, як підсумок заважає прийняти законне та обґрунтоване рішення під час судового розгляду по суті висунутого обвинувачення.
Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить ілюзорними засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим. Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, його розмиті межі, надзвичайно узагальнений виклад, порушує право на захист обвинуваченого, оскільки унеможливлює реалізацію такого права у таких умовах.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта вимогам закону щодо його змісту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314-316, 350, 369-372 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
Обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090007375 від 30 червня 2017 року) стосовно ОСОБА_10 , яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених, з огляду на сформульоване обвинувачення, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 та ч. 5 ст. 191 КК України, разом з додатками, - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_6 внаслідок невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. В іншій частині ухвала суду набирає законної сили негайно.
СУДДІ: ОСОБА_16 ;
ОСОБА_17 ;
ОСОБА_18 .