Провадження № 2/2870/17
у справі №760/2390/17
08 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі:головуючого судді- Лазаренко В.В.
за участю секретаря - Каліщук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення майнової та моральної шкоди, -
06.02.2017 позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 3348,45 грн. та моральну шкоду у розмірі 4800,00 грн., нанесену йому затримкою здійснення виплати щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.2015 серед іншого, зобов'язано відповідача здійснити йому перерахунок та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.11.2015 змінено спосіб виконання рішення суду від 16.07.2015 року шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь коштів у розмірі 5990,00 грн.. Разом з цим, відповідач рішення суду протягом тривалого часу не виконував, у зв'язку з чим рішення суду було виконано лише 13.07.2016. Таким чином посилається на те, що бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиконанні рішення суду з 01.01.2015 по 12.07.2016 йому завдано майнової шкоди яку позивач просить стягнути у порядку ст. 1166 ЦК України, визначивши її розмір як три проценти річних та інфляційні нарахування за вказаний період на суму належну до виплати за рішенням суду - 5990,00 грн. Крім того, посилається на те, що бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиконанні рішення суду з 01.01.2015 по 12.07.2016 йому завдано моральної шкоди, яка ним оцінена у розмірі 4800,00 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням наведених обставин, суд, з урахуванням думки позивача, дійшов висновку про можливість проведення розгляду справу у відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.2015, серед іншого, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та нарахування ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.11.2015 змінено спосіб виконання рішення суду від 16.07.2015 року шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 5990,00 грн.
Згідно листа управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва від 07.09.2016 №02-07/1022 вбачається, що рішення суду від 25.11.2015 фактично виконано в повному обсязі 13.07.2016.
Підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди визначені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом згаданої норми права, умовами покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди (майнової відповідальності) є неправомірність дій заподіювача, наявність між ними і шкодою безпосереднього причинного зв'язку, а також вина зазначеної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Отже, відповідно до вимог матеріального та процесуального закону, в даному випадку тягар доказування наявності матеріальної та моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача лежить на позивачеві.
Тягар доказування відсутності вини заподіювача в заподіянні моральної шкоди лежить на відповідачеві.
Отже, оцінивши наявні в справі докази за правилами ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено тих обставин, з якими положення ст.ст 1166, 1167 ЦК України, пов'язують виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду.
Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими, а тому з огляду на недоведеність підстав позову, суд приходить до висновку, що в його задоволенні належить відмовити.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя