печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17573/14-ц
Категорія 40
13 вересня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Новак Р.В.
при секретарі -Сердюк К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Благодійного фонду «Фонд громади Приірпіння» та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Міжнародна громадська організація «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи», ОСОБА_9 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Міжнародна громадська організація «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи», ОСОБА_9 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якому просив: визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації Благодійного фонду «Фонд громади Приірпіння» та ОСОБА_2 інформацію про те, що ними було вчинено розкрадання грошових коштів, передбачених для потреб родин «Небесної сотні»; зобов'язати народних депутатів України ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спростувати інформацію, визнану судом недостовірною, шляхом публікації резолютивної частини судового рішення у даній справі у статусах на своїх сторінках у соціальній мережі «Фейсбук» в Інтернеті; зобов'язати ОСОБА_5 спростувати інформацію, визнану судом недостовірною, шляхом надання інтерв'ю TOB ТРК «Студія «1 + 1» чи іншому телеканалу з зазначенням факту набрання чинності судовим рішенням у даній справі та вказівкою на інформацію, яка визнана судом недостовірною; зобов'язати ОСОБА_8 спростувати інформацію, визнану судом недостовірною, шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення у даній справі на веб-сайті Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи (посилання http://www.asociacia.com.ua/); зобов'язати ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спростувати інформацію, визнану судом недостовірною, шляхом поширення інформації про резолютивну частину судового рішення у даній справі серед родин «Небесної сотні».
Позовні вимоги мотивовані тим, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права позивача, оскільки створює враження причетності позивача до протиправної діяльності, уявлення у громадськості про позивачів, як злочинців, у зв'язку з причетністю до вчинення злочинів, порушує принцип презумпції невинуватості.
Представник позивача Благодійного фонду «Фонд громади Приірпіння» в судовому засіданні підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги з наведених підстав.
Представники відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, третьої особи Міжнародна громадська організація «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи» позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).
Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивачі вказують про порушення їх ділової репутації внаслідок поширення відповідачами інформації, яку позивачі вважають недостовірною.
Згідно п. 4 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Разом з тим, ні позовна заява, ні надані позивачами докази, ні пояснення представника позивача в судовому засіданні не свідчать про те, що мав місце факт порушення ділової репутації кожного із позивачів, з боку відповідачів. Також не має даних у чому виражається таке порушення ділової репутації. Більше того, позивачі не надали суду жодного доказу на підтвердження того, що ділова репутація кожного із позивачів була порушена та існує причинно-наслідковий зв'язок між нібито поширенням недостовірної інформації та порушеним правом позивачів.
Так, зокрема, з банківських виписок по рахунку БО «Фонд громади Приірпіння», що містяться у матеріалах справи, вбачається, що і після розміщення постів у соцмережі Фейсбук депутатами-відповідачами, а також після нібито повідомлення іншими відповідачами родичів загиблих на Майдані про розкрадання благодійних коштів (у період із дати початку збору коштів у березні 2014 року і до дати подачі позову грошові кошти продовжили надходити у якості благодійної допомоги.
Наведене дає підстави для беззаперечного висновку про безпідставні твердження позивачів про порушення їх ділової репутації внаслідок нібито поширення недостовірних відомостей з боку відповідачів.
Крім того, звернення до правоохоронних органів із заявою перевірити факти можливого розкрадання коштів в Україні є конституційним правом кожного, а тому за таку правомірну поведінку жодна особа не може нести будь-якої відповідальності. Про це йдеться також у п. 16 згаданої вище Постанови ПВСУ від 27.02.2009 №1, рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003 №8-рп/2003 у справі № 1-9/2003.
Системний аналіз положень ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України дає підстави для висновку, що позов може бути поданий особою виключно для захисту порушеного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке порушене право.
При цьому, слід зазначити, що позовна заява не містить жодного конкретного факту про те, яким чином відповідачі порушили права позивачів, за захистом яких позивачі звернулись із даним позовом до суду.
Крім того, слід зазначити, що у позовній заяві не визначено конкретних осіб, яким необхідно повідомити про резолютивну частину судового рішення у даній справі відповідачем ОСОБА_7 (а також ОСОБА_6. і ОСОБА_8.), а вказано про невизначене коло осіб - «серед родин Небесної сотні». Однак, такий спосіб захисту не відповідає ст. 277 ЦК України, у якій чітко передбачено право особи вимагати спростовання недостовірної інформації таким же способом, яким було порушено право особи. Поняття «родичів» визначені Сімейним кодексом і охоплює значне коло осіб, які пов'язані кровною спорідненістю між собою. Тому покладення судом обов'язку на відповідачів повідомляти всіх родичів загиблих на Майдані про дане судове рішення, буде порушувати приписи ст. 277 ЦК та ст. 19 Конституції України та фактично не може бути виконане, з огляду на невизначеність такого можливого судового рішення.
Відповідно до п.п. 24, 25 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способ) поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Положеннями ст. 277 ЦК України визначений загальний порядок доказування у такій категорії справ. Законодавцем було виключено з вказаної статті частину третю, яка покладала обов'язок на особу доказувати правдивість негативної інформації, поширеної такою особою.
Поруч з наведеним, відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону України «Про інформацію», передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивачів, завдання позивачам матеріальних збитків, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, позивачами не надано доказів та представником в судовому засіданні не було доведено наявність матеріальної чи моральної шкоди, протиправності діяння чи без діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, позивачами не було доведено того, що було порушено їх право та ділову репутацію, що воно порушене саме внаслідок дій відповідачів і такі дії є протиправними, що відповідачі вчинили якесь діяння, яке порушило права позивачів на ділову репутацію, за захистом яких подано позов, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 28, 34, 40, ст.ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», та ст.ст. 10, 15, 88, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Благодійного фонду «Фонд громади Приірпіння» та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Міжнародна громадська організація «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи», ОСОБА_9 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: Р.В. Новак