ун. № 759/10467/16-ц
пр. № 2/759/756/17
22 листопада 2017 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Шум Л.М.
при секретарі: Прокопенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко О.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності,
Позивачка ОСОБА_1 у липні 2016 р. звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.07.2011 р. між нею та громадянином ОСОБА_5 був укладений Договір довічного утримання за реєстраційним № 617, відповідно до умов якого позивачка передає у власність останньому квартиру АДРЕСА_1 на умовах її, позивачки довічного утримання. Відповідно до умов вказаного вище договору ОСОБА_5 зобов'язався, в тому числі, сплачувати комунальні послуги, надавати позивачці грошову допомогу в розмірі 600 грн. щомісячно, забезпечувати харчування, одягом, тощо.
Далі позивачка зазначає, що 16.08.2011 р. було укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, з громадянина ОСОБА_5 на громадянку ОСОБА_6
Також, 12.09.2013 р. було укладеного договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, з громадянки ОСОБА_6 на відповідачку ОСОБА_2
Проте, всупереч вимог вказаного вище оспорюваного Договору, має місце заборгованість по сплаті комунальних послуг, що підтверджується відповідною Довідкою житлового органу. Крім того сума грошового утриманя сплачувалась відповідачкою без індексу інфляції. Також, позивачка зазначає, що відповідачкою в порушення п. 12 Договору 24.09.2014 р. було зареєстровано в квартиру АДРЕСА_1 сторонню особу, яку тільки після втручання дільничого було 09.12.2014 р. знято з реєстраційного обліку.
У зв'язку з наведеним вище, позивачка просить суд Договір довічного утримання від 12.09.2013 р. розірвати та визнати за позивачкю право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити в повному обсязі, подала письмові заперечення (а.с. 38-43).
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, які про час та місце слухання справи повідомлялись судом належним чином (а.с. 30. 32, 47, 48, 59, 60, 66, 67, 70, 71, 120, 121), а тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останніх на підставі наявних даних в матеріалах справи.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.07.2011 р. між позивачкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_5 був укладений Договір довічного утримання за реєстраційним № 617, відповідно до умов якого позивачка передає у власність останньому квартиру АДРЕСА_1 на умовах довічного утримання позивачки (а.с. 6-8).
Встановлено, що 16.08.2011 р. було укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, з громадянина ОСОБА_5 на громадянку ОСОБА_6 (а.с. 9-10).
Також, 12.09.2013 р. було укладеного договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, з громадянки ОСОБА_6 на відповідачку ОСОБА_2 Вказаний Договір був укладений за нотаріально посвідченою письмовою згодою позивачки ОСОБА_1 (а.с. 11, 84).
Згідно ч. 1 ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Встановлено, що відповідно до п. 4.4. Договору від 12.09.2013 р., сторонами визначено, що грошове утримання буде щомісячно виплачуватись починаючи з моменту укладення цього договору, до десятого числа кожного місяця, при цьому, сума грошового утримання підлягає індексації.
Судом встановлено, що позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на неналежне виконання відповідачкою її обов'язків по Договору довічного утримання в частині оплати комунальних послуг, посилаючись на наявну заборгованість, що підтверджується Довідкою № 61 Центру комунального сервісу від 22.04.2016 р. та листом Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 28.11.2014 р. (а.с. 14. 15) .
Проте, суд не приймає до уваги доводи позивачки та надані нею письмові докази, оскільки з наданої Довідки не вбачається період утворення заборгованості, а відповідно до листа ГУ ПФУ в м. Києві вбачається наявність заборгованості по комунальним послугам, яка утворилась внаслідок невиконання судового наказу, виданого 15.03.2011 р. Святошинським районним судом м. Києва, тобто, до укладання 13.09.2013 р. з відповідачкою ОСОБА_2 спірного Договору.
В подальшому, в судовому засіданні 20.03.2017 р. представником позивачки додатково надано та 08.11.2017 р. додатково подано копії квитанцій за 2016, 2017 р.р. про наявність заборгованості по комунальним платежам по квартирі АДРЕСА_1, проте, з вказаних платіжок не вбачається період утворення вказаної заборгованості (а.с. 72, 73, 124-128), а тому суд не приймає до уваги надані представником позивачки платіжки.
Натомість, представником відповідачки в судовому засіданні надано копії квитанцій, які свідчать про справну сплату відповідачкою ОСОБА_2 комунальних платежів (а.с. 85-115).
При цьому, суд враховує наданні представником відповідачки копії розписок виконаних власноручно позивачкою ОСОБА_1, відповідно до яких, станом на листопад 2017 р. остання фінансових та моральних претензій до відповідачки ОСОБА_2 з приводу виконання Договору довічного утримання не має (а.с. 81-82, 134-137).
В судовому засіданні представник позивачки заперечував щодо вказаних вище розписок, посилаючись на їх виконання іншою особою, а не власноручно позивачкою ОСОБА_1, проте, суд не приймає до уваги заперечення представника позивачки, оскільки останній жодних відповідних клопотань суду не заявляв, в тому числі щодо призначення судової експертизи.
Також, суд не приймає до уваги посилання у позові позивачки щодо порушення відповідачкою умов Договору довічного утримання, оскільки остання сплачувала грошове утримання без врахування індексації, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4.4. спірного Договору, сума грошового утримання підлягає індексації, в порядку, встановленому чинним законодавством. Не проведення індексації у випадку, якщо про це не було заявлено відчужувачем - позивачкою по справі, не вважатиметься істотним порушення умов договору.
В судовому засіданні, не встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до відповідачки ОСОБА_2 з вимогою про сплату їй щомісячного грошового утримання з урахуванням індексу інфляції, відповідно до вимог п. 4.4. спірного Договору.
При цьому, суд не приймає до уваги надану представником позивачки ОСОБА_1 письмову вимогу про виконання зобов'язань від 15.09.2017 р., в тому числі щодо приведення до норм чинного законодавства суму грошового утримання та виплачувати її з у рахуванням індексанції, оскільки вказана вимога направлена відповідачці у період розгляду даної справи судом, розгляд якої триває понад рік, крім того, дана письмова вимога суперечить власноручно складеній розписці позивачки ОСОБА_1 від 08.11.2017 р. про відсутність будь-яких претензій до відповідачки ОСОБА_2 щодо виконання спірного Договору довічного утримання (а.с. 129, 134).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено та представником позивачки не підтверджено невиконання, неналежне виконання та істотне порушення відповідачкою ОСОБА_2 умов Договору про зміну набувача від 12.09.2013 р. в Договорі довічного утримання від 20.07.2011 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином в судовому засіданні не встановлено підстав розірвання Договору довічного утримання від 12.09.2013 р., оскільки позивачкою та в судовому засіданні її представникаом не доведено ті обставини на які вони посиаються в обгрунутвання позовних вимог, в супереч ст. 60 ЦПК України не надано належних доказів в підтвердження та обгрунтування позовних вимог, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 202, 203, 233, 744, 751, 755 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко О.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до Святошинського районного суду м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.
Суддя: