"01" червня 2006 р.
Справа № 9/118-1890(6/1251663)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак і К", м. Тернопіль,
до ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ("Укрексімбанк"), м. Київ, в особі Тернопільської філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Тернопіль
За участю представників сторін:
позивача: Томчук С.М,, керівник
відповідача: Саньоцький І.Б., довір. № 010-01/129 від 10.01.2006 р. ., довір.
Суть справи: Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодіак і К» ,м. Тернопіль, звернувся 02.06.2005р. до господарського суду з позовом до відповідача -ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» («Укрексімбанк») , м. Київ, в особі Тернопільської філії ВАТ «Укрексімбанк», Тернопіль, з позовом про визнання недійсним договору застави від 13.05.2005 р., укладеного між сторонами з підстав, передбачених статтею 234 ЦК України.
При цьому Позивач стверджує, що на момент укладення спірного договору застави, у заставодавця - Позивача у справі, предмету застави не було, а банк, не перевіривши наявність предмету застави у заставодавця, підписав 13.05.2004 р. акт перевірки заставного майна.
За твердженням Позивача, за наявності зовнішньої форми правочину, у сторін при його укладені були відсутні дійсні наміри створити правові наслідки , які цим договором обумовлені ( відсутній предмет застави, який є складовою частиною такого виду договору).
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що договір застави містить усі істотні умови для даного виду договір, а на підтвердження тогою що предмет застави в момент укладення договору був, свідчать довідка , видана ТзОВ «Зодіак і К» банку від 28.04.2004 р. та акт від 13.05.2004 р. , підписаний представниками заставодавця та банку.
Крім того, звертає Банк увагу суду й на те, що для отримання кредиту, Товариство подавало банку заяву та анкету, у яких, засвідчуючи, що інформація, викладена у цих документах є вірною, вказувало , що у забезпечення повернення кредиту, пропонує заставу -товари в обороті - м'ясо яловиче блоками та м'ясо яловиче у пів- тушах, загалом на суму 1375,4 т. грн. Утім, перевірка, проведена працівниками банку 13.05.2004 р., показала, що наявного для забезпечення повернення кредиту м'яса , достатньо лише для надання кредиту розмір якого не перевищує 630 000 грн. Тому, саме на суму 63 000 грн. банк надав кредит.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд прийшов до переконання , що позов не підлягає до задоволення, враховуючи наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції підчас нового розгляду справи.
Вищий господарський суд України розглядаючи касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та скасовуючи судові акти суді першої та апеляційної інстанцій, у своїй постанові від 28 03.2006 р. у справі № 6/125-1663 зазначив, що «у матеріалах справи немає доказів, які б вказували на відсутність у сторін наміру створення правових наслідків . Суд не визначив, яка саме обставина підтверджує відсутність у обох сторін наміру створення правових наслідків. Оскільки місцевий суд не дав належної кваліфікації фактичним обставинам що стали підставою для визнання правочину недійсним , судом не з'ясовані всі обставини справи. Встановлення зазначених обставин є необхідною умовою правильного вирішення спору, а відтак суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права.»
Розглядаючи спір, переданий на новий розгляд, господарський суд у справі № 9/118-1890(6/125-1663) відмічає, що Позивачем не подано додаткових доказів, які би не Були предметом оцінки судів першої , апеляційної та касаційної інстанцій. Таким чином, доказова база , подана позивачем у справі № 6/125-1663, не зазнала змін.
Утім, суд звертає увагу не лише на відсутність доказової бази на підтвердження доводів позову про відсутність у сторін за договором застави наміру створити правові наслідки, але й на таке.
Саме по собі невиконання правочину сторонами ще не означає , що укладено фіктивний правочин. Сторона, яка вимагає визнання договору недійсним за ст. 234 ЦК України, повинна довести, що у учасників правочину в момент вчинення його не було наміру створити юридичні насліди. Відсутність наміру лише в однієї сторони - не є доказом фіктивності договору.
Суть правовідносин застави полягають у першочерговому праві кредитора - заставодержателя на отримання задоволення із вартості заставного майна.
Водночас, договір застави товарів в обороті, підпорядковується загальним правилам укладення правочину з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним законодавством, а саме: законом України «Про заставу».
Аналіз статтей 12 , 13 та 41 закону України »Про заставу» дає підстави для висновку, що договір застави товарів в обороті повинен бути укладеним у письмовій формі, істотними умовами якого , зокрема, є найменування , місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання , вид товару, інші його родові ознаки.
Разом з тим, застава, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання і має акцессорний характер по відношенню до основного договору, в силу чого відповідно до ст. 547 ЦК України має вчинятися у письмовій формі.
Згідно частин 1 та 2 статті 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Положення ст. 585 ЦК України передбачають, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.
Крім того, при заставі товарів в обороті право застави має зобов'язальний характер , оскільки заставодержатель не зможе реалізувати свої повноваження щодо предмету застави без відповідних дій державного реєстратора і заставодавця, а також не зможе здійснити інші свої права, які складають зміст права власності, як-от право на віндікаційну та негаторну вимоги.
Відповідно до п. 1.4. спірного договору застави - предмет застави (згідно п. 1.1. -1.2. - м»ясо яловиче глибокої заморозки в асортименті в кількості 145000кг, вартістю 1182900 грн.) залишається у володінні і користуванні заставодавця, а відповідно до п. 2.3.9 - до обов'язку заставодця належить не пізніше наступного робочого дня від дня укладення договору застави здійснити реєстрацію предмету застави через заставодержателя ,який є реєстратором згідно з порядком ведення державного реєстру застав рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.07. 98 р № 1185.
Як вбачається з матеріалів справи, Томчук С.М. -керівник ТзОВ «Зодіак і К» 13.05.2004 р. звернувся до реєстратора філії Укрексімбанку в м. Тернополі, із заявою , яка зареєстрована за номером 548, про реєстрацію застави ( а.с. 20), а згідно витягу № 1284286 , наданому реєстратором , до Державного реєстру застав рухомого майна 13.05.2004 р о 16:37 год було внесено запис про заставу № 254-662, який містить дані про заставодавця- ТзОВ «Зодіак», код 22598506, заставодержателя - філія ВАТ «Укрексімбанк», код 22607369, та майно -товари в обороті -м'ясо яловиче глибокої заморозки в кількості 145000кг., заставною вартістю згідно договору застави від 13.05.2004 р. 1182900грн. ( а.с 21).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що договір застави є укладеним з моменту досягнення між сторонами згоди зі всіх істотних умов договору даного виду , а доводи позову про фіктивність договору спростовуються встановленими судом та оціненими ним доказами.
При таких обставинах справи, підстав для задоволення позову немає..
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
За згодою представників сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.06.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення .
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 11, 16, 387 ЦК України, господарський суд
Вирішив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)»_______»______________ 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна