Справа № 132/3606/16-ц
Провадження № 2/132/178/17
Іменем України
07.11.2017 Калинівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Павленко І. В.
при секретарі Жовті С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про індексацію суми боргу,
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про індексацію суми боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27.05.2014 року було задоволено позов ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 15000,00 доларів США, що еквівалентно 119895,00 грн., з яких: 10000,00 доларів США, що еквівалентно 79930,00 грн. - основний борг та 5000,00 доларів США, що еквівалентно 39965,00 грн. - проценти. Дане рішення набуло законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Вінницької області від 04.08.2014 року.
До даного часу рішення Калинівського районного суду щодо погашення боргу не виконано, кошти не сплачено.
Згідно рішення Калинівського районного суду від 27.05.2014 року, судом розрахунок суми заборгованості було перераховано у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 29.01.2014 по курсу 7,993 грн. до 1 долара США, що відповідно становило 10000,00 доларів СІЛА, що еквівалентно 79930,00 грн. - основного боргу та 5000,00 доларів США, що еквівалентно 39965,00 грн. - проценти.
Проте, приймаючи до уваги, що на даний час рішення суду відповідачем не виконано, а предметом позики була іноземна валюта (долари США), курс якої по відношенню до гривні станом на 19.12.2016 року значно виріс та становить 26,3318 грн. за 1 долар, він реалізує своє процесуальне право щодо перерахунку суми боргу з врахуванням зміни курсу валюти.
Виходячи із курсу долара 26,3318 грн./дол. на 19.12.2016 року, розмір заборгованості на даний час становить:
15000,00 х 26,3318 = 394977,00 грн.
394977,00- 119895,00 = 275082,00 грн.
Таким чином, за рахунок збільшення курсу долара по відношенню до гривні, сума боргу в гривневому еквіваленті збільшилась на 275082,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, умовами договору позики від 08.12.2011 року (розписки) сторони встановили, що розмір процентів становить 2% щомісячно від позиченої суми.
В силу норм ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
При цьому, приймаючи до уваги, що погашення боргу за судовим рішенням відповідачем не виконано, він має право на донарахування та стягнення процентів за фактичне користування грошовими коштами до теперішнього часу.
Враховуючи те, що попереднім судовим рішенням з відповідача були стягнуті проценти за період з 08.12.2011 року по 04.01.2014 року, а судове рішення на даний час не виконано, вважає, що має право донарахувати проценти за користування позикою за період з 04.01.2014 року по 04.12.2016 року, що складає 35 місяців та в грошовому еквіваленті дорівнює 7000,00 доларів США, що еквівалентно 184322,60 грн.:
10000,00 х 35 місяців х 2% = 7000,00 доларів США
7000,00 х 26,3318 = 184322,60 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача станом на 19.12.2016 року становить 275082,00 грн. - сума проіндексованої суми заборгованості, встановленої судовим рішенням, відповідно до курсу долара станом 19.12.2016 року, а також сума відсотків за користування позикою, відповідно до умов договору станом за період з 04.01.14 року по 04.12.16 року становить 7000,00 доларів США, що еквівалентно 184322,60 грн. Загальна сума боргу становить 459404,6 грн. За вказаних обставин позивач звернувся в суд з даним позовом.
17.10.2017 року від представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_4 надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої просить стягнути з відповідачів на користь позивача збитки, пов'язані із знеціненням валюти на день платежу, а також відсотки за користування позикою за період з 04.01.2014 року по 04.12.2016 року та судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності в судове засідання не з'явилась, проте від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності. Крім того, від відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення проти позову, згідно якого просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У відповідності до вимог ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27.05.2014 року було задоволено позов ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 15000,00 доларів США, що еквівалентно 119895,00 грн., з яких: 10000,00 доларів США, що еквівалентно 79930,00 грн. - основний борг та 5000,00 доларів США, що еквівалентно 39965,00 грн. - проценти. Дане рішення набуло законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Вінницької області від 04.08.2014 року.
До даного часу рішення Калинівського районного суду щодо погашення боргу не виконано, кошти не сплачено.
Згідно рішення Калинівського районного суду від 27.05.2014 року, судом розрахунок суми заборгованості було перераховано у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 29.01.2014 по курсу 7,993 грн. до 1 долара США, що відповідно становило 10000,00 доларів СІЛА, що еквівалентно 79930,00 грн. - основного боргу та 5000,00 доларів США, що еквівалентно 39965,00 грн. - проценти.
У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а у відповідності до ч.2 ст.57 цього Кодексу ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач висуває вимогу стягнути з відповідачів збитки, оскільки відповідачі не повернули позивачу отриману за договором позики суму коштів в іноземній валюті (доларах США), офіційний курс значно виріс по відношенню до національної валюти України-гривні, право позивача на отримання еквівалентної переданим доларам США суми порушене і для його відновлення останній мусить зробити витрати, які є збитками розумінні п.2 ч.1 ст.22 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 цього Кодексу).
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні, а не в іноземній валюті.
Стягуючи заборгованість за договором позики, предметом яких були долари США, у гривнях судом визначено розмір коштів, виходячи з курсу долара до гривні.
Між тим, відповідачі, з урахуванням положень ст. 1049 ЦК України та того, що предметом позики були і долари США, мають обов'язок по поверненню саме доларів США.
Визначення її гривневого еквівалента і стягнення судом коштів у гривнях за офіційним курсом на день ухвалення рішення не суперечить чинному законодавству.
Виходячи із того, що відповідачем рішення про сплату гривневого еквівалента отриманих у позику доларів США не виконано і курс цієї валюти збільшився, тому порушене право кредитора на отримання еквівалентної переданим у позику доларам США суми порушене і для його відновлення останній зазнає витрат, які є збитками в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України.
Крім того, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту договору позики, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу (така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-157цс16 та у справі за № 6-1206цс15).
Тому, через невиконання відповідачами зобов'язань по поверненню коштів за договором позики, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування позикою за період з 04.01.2014 року по 04.12.2016 року.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення позову.
Крім того, враховуючи прийняте судом рішення та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 4594,04 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 525, 526, 599, 611, 625, 1049 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 79, 88, 169, 197, 212-215, 218 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 275082,00 грн. збитків, пов'язаних із знеціненням валюти на день платежу, а також суму відсотків за користування позикою, за період з 04.01.2014 року по 04.12.2016 року, що становить 7000,00 доларів США, що еквівалентно 184322,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4594,04 грн. витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: