23.11.2017 Справа № 904/4384/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м. Вільногірськ Дніпропетровської області
до банку "Експобанк ЧЗ, а.с.", м. Прага Чеської Республіки
про визнання договору іпотеки від 21.03.2012 недійсним
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №бн від 06.02.2017 року
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №бн від 31.01.2017 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до банку "Експобанк ЧЗ, а.с." про визнання недійсним договору іпотеки від 21.03.2012 між Банком "ЛББВ Банк ЧЗ, а.с." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за номером 490.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом 2005-2006 року позивачем були проведені роботи з реконструкції цеху склотари №2 (збудовані скловарені печі №5,6). Після поточної технічної інвентаризації БТІ (2007р.) печі №4,5,6 були включені до технічного паспорту об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 7869132 і позначені на плані технічного паспорту: Піч №4 - літера на плані: "с/п4"; Піч №5 - літера на плані: "с/п5"; Піч №6 - літера на плані: "с/п6". При цьому, як вважає позивач, предмет іпотеки (будівля Б-2) не включає до свого складу дані печі, які є частиною об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 78569132. Тобто під час укладення договору іпотеки позивач і відповідач помилково вважали, що печі це рухоме майно та не є частиною об'єкту нерухомого майна і не входять до предмету іпотеки.
Ухвалою від 12.04.2017 суд вирішив звернутись до уповноваженого органу Чеської Республіки про надання правової допомоги з проханням про вручення документів іноземному суб'єкту господарювання - банку "Експобанк ЧЗ, а.с.", м. Прага Чеської Республіки. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2017 о 10:00 год. та провадження у справі № 904/4384/17 зупинено.
Відповідачем 20.09.2017 подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки господарські суди України не можуть приймати до свого провадження і розглядати даний спір, у зв'язку з тим, що договором іпотеки №490 від 21.03.2012 передбачено, що спір між сторонами спірного договору повинен вирішуватися Арбітражним судом при Торговій палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки.
22.09.2017 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій просить суд з метою забезпечення позову до вирішення справи по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили:
- заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля Б-2 (будівлі скляного корпусу №2), реєстраційний номер 7869132, розташованій за адресою - вул. Промислова, 31 в м. Вільногірськ Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 27.09.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про забезпечення позову задоволено.
22.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" звернулося до суду із клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Згідно даного клопотання позивач просить вирішити питання, пов'язані із визначенням скловарних печей №4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") - як частиною об'єкту нерухомого майна - будівлі скляного цеху №2 (літера "Б-2"). На розгляд та вирішення експерта поставити наступні питання:
- Чи знаходились станом на 21.03.2012 скловарні печі №№№ 4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") в будівлі скляного корпусу № 2 (літера "Б-2")?
- Чи пов'язані скловарні печі №№№ 4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") із земельною ділянкою фундаментом?
- Чи відносяться скловарні печі №№№ 4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") до інженерних споруд та/або будівель?
- Чи можливе переміщення скловарних печей №№№ 4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") без їх знецінення та зміни призначення?
- Чи є скловарні печі №№№ 4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") частиною будівлі скляного корпусу № 2 (літера "Б-2")?
- Чи можуть бути відокремлені без втрати цільового призначення скловарні печі №№№ 4,5,6 (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6") від будівлі скляного корпусу № 2 (літера "Б-2")?
Ухвалою суду від 14.11.2017 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 26.09.2017 поновлено провадження у справі № 904/4384/17.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 26.09.2017 було оголошено перерву до 05.10.2017.
27.09.2017 позивачем надані пояснення щодо підсудності де вказує, що виходячи з системного аналізу Конституції України, Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179-180 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 124 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 12, 13, 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 75-77 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 2, 7, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 та Висновку Конституційного Суду України, наведеному у Рішенні від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (№1-рп/2008) даний спір є підсудним саме господарському суду України.
05.10.2017 позивачем надані додаткові пояснення щодо підсудності де вказує, що спірний договір був укладений на території України в м. Вільногірськ, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" знаходиться у м. Вільногірськ є законні підстави для розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області.
05.10.2017 відповідач звернувся до суду із заявою про застосування судом строків позовної давності посилаючись на те, що позивач об'єктивно знав та/чи мав можливість достовірно встановити, що печі є або рухомим майном, або нерухомим майном та що печі є складовою частиною предмету іпотеки, чи не є такими, як в 2007 році - після проведення технічної інвентаризації БТІ (до укладення оспорюваного договору іпотеки), так в грудні 2012 року - після отримання висновку БТІ про технічну можливість поділу нерухомого майна (після укладення оспорюваного договору іпотеки). Таким чином, днем коли позивач точно довідався або міг довідатися про порушення свого права, є грудень 2012 року, а саме 18.12.2012 при подачі заяви до Вільногірської міської ради. За таких обставин, враховуючи положення Цивільного кодексу України, строк позовної давності почав свій перебіг з 19.12.2012 та закінчився 19.12.2015. Враховуючи це, строк позовної давності (строк на звернення до суду за захистом свого права) сплив і позивач звернувся до суду із позовом поза межами вказаного строку та із пропуском цього строку на 1 рік та 4 місяці.
05.10.2017 відповідачем надані письмові пояснення де вказує, що відповідачем доведено обставину справи щодо існування вказаної в договорі іпотеки від 21.03.2012 арбітражної установи та щодо коректності перекладу її офіційної назви на українську та англійську мови із чеської мови, що підтверджується наданими відповідачем до суду належними та допустимими доказами. Відповідачем доведено відсутність підстав у господарського суду вважати передбачене сторонами в договорі іпотеки від 21.03.2012 арбітражне застереження недійсним, чи таким, що втратило чинність, чи таким, що не може бути виконаним. В матеріалах справи відсутні та позивачем не подавались до суду належні та допустимі докази на підтвердження обставини щодо підстав визнання передбаченого сторонами в договорі іпотеки від 21.03.2012 арбітражного застереження таким, що не може бути виконаним. В матеріалах справи відсутні та позивачем не подавались до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що арбітражної установи, передбаченого п.7.2 договору іпотеки (арбітражного суду при Торговій палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки) не існує чи назва вказаної установи в арбітражному застереженні невірно (як в україномовній версії, так і в англомовній версії). З огляду на перераховані вище підстав, відповідач вважає, що суд зобов'язаний припинити провадження у справі № 904/4384/17 в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 05.10.2017 було оголошено перерву до 19.10.2017.
19.10.2017 до суду надійшло клопотання СФАГ Бетайлігунгсінвестмент ГмбХ про залучення останнього до участі у справі № 904/4384/17 на стороні позивача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заява обґрунтована тим, що рішення у даній справі в повній мірі впливає на права заявника як кредитора (заставодержателя) одержати задоволення з вартості заставленого майна в разі невиконання заставодавцем (позивачем) забезпеченого заставою зобов'язання переважно перед іншими кредиторами, зокрема переважно перед відповідачем банк "Експобанк ЧЗ, а.с.".
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 19.10.2017 було оголошено перерву до 14.11.2017.
Відповідач заперечує проти задоволення клопотання СФАГ Бетайлігунгсінвестмент ГмбХ про залучення останнього до участі у справі № 904/4384/17 на стороні позивача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що відсутні юридичні підстави для залучення заявника до справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки предметом даного спору є визнання договору іпотеки недійсним, а заявник не є стороною договору іпотеки і не має жодних майнових прав на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним жодним чином не вплине на права заявника як заставодержателя за договором застави скловарної печі № 5, яка начебто розташована у будівлі, що є предметом іпотеки, предметом даного спору не є визнання предмету застави (скловарної печі № 5) частиною предмету іпотеки за договором іпотеки, що підтверджує неможливість впливу рішення по даній справі на юридичний статус предмета застави за договором застави скловарної печі № 5 та на права та обов'язки заявника.
14.11.2017 позивачем надані письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності де вказує, що твердження відповідача, що строк позовної давності починається з 19.12.2012 є необґрунтованим оскільки в технічному паспорті не були зазначені печі.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 14.11.2017 було оголошено перерву до 23.11.2017.
23.11.2017 позивачем надані додаткові письмові пояснення де вказує, що позивачу стало відомо про підстави невнесення до державного реєстру записів про скловарені печі №4, №5, №6 із інформаційної довідки КП "БТІ м. Вільногірська" від 15.03.2017 № 27. Так, відповідно до інформаційної довідки КП "БТІ м. Вільногірська" від 15.03.2017 № 27 до державного реєстру права власності на нерухоме майно запис про нежитлову будівлю Б-2 (будівля скляного корпусу №2), згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5) був внесений у 2007 році (реєстраційний номер 7869132).
23.11.2017 відповідачем надані письмові пояснення в яких останній просить суд припинити провадження у справі № 904/4384/17 та скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 у справі № 904/4384/17 заходи до забезпечення позову. На думку відповідача господарські суди України не можуть приймати до свого провадження і розглядати спір між позивачем та відповідачем щодо визнання договору іпотеки недійним. Даний спір має вирішуватися Арбітражним судом при Торговій палаті Чеської республіки та аграрній палаті Чеської республіки, як це визначено договором іпотеки. Також відповідач зазначає, що постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 3-133гс17 (910/8318/16) не може бути прийнята судом до уваги з урахуванням того, що сторонами даного спору були виключно українські компанії, і підставою для відмови у припиненні провадження у справі, яка розглядалась верховним Судом України, стало наступне: "У справі, яка розглядається, судом установлено, що передбачене в п. 7.2 Контракту третейське застереження було укладено між ПАТ "Укрнафта" і ТОВ "Індустрія Феросплавів". Між ТОВ "Промислово-Інноваційний Союз" і ПАТ "Укрнафта" угоди про передачу спорів на розгляд МКАС при ТПП України укладено не було; про припинення провадження у справі з підстав передачі спору на розгляд арбітражем звернувся лише один з відповідачів.".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, позивач посилається на те, що предметом спору є здійснення прав власності позивача відносно нерухомого майна, яке знаходиться на території України, а згідно з приписами п. 1 ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір знаходиться на території України.
Крім того, в обґрунтування звернення з даним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, позивач посилається Конституцію України, Закон України "Про судоустрій України", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179-180 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 124 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 12, 13, 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 75-77 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 2, 7, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 та Висновок Конституційного Суду України, наведеному у Рішенні від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (№1-рп/2008) даний спір є підсудним саме господарському суду України.
Відповідно до вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі щодо визначення застосовуваного права; процесуальної правоздатності і дієздатності іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудності судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до вимог ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Вибір права за згодою сторін договору), сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
За змістом ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (підстави визначення підсудності справ судам України), суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, в тому числі у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону).
Як убачається зі змісту наданого до позову Договору іпотеки від 21.03.2012 та зареєстрованого в реєстрі за номером 490, який є предметом спору, будь-які спори, протиріччя або претензії, які виникають у зв'язку з або відповідно до цього договору, повинні остаточно вирішуватись арбітражним судом при торговій палаті Чеської республіки та аграрній палаті Чеської республіки трьома арбітрами, призначеними згідно з його регламентом. Місцем знаходження арбітражного суду є Прага, а мовою - англійська (пп.б п.7.2 договору іпотеки).
Згідно статті 7 Закону України "Про Міжнародний комерційний арбітраж", арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Відповідно до статті 8 згаданого Закону України "Про Міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує. Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (п. 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002, № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").
Враховуючи ту обставину, що Україна є учасником Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958) з 29.12.1958 року, та відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, а у випадку якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановленні інші правила, ніж ті, що передбаченні законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, що є підставою для припинення провадження у справі №904/4384/17.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи те, що провадження у справі припинено, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду від 27.09.2017.
Керуючись ст. 68, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Провадження у справі №904/4384/17 припинити.
Скасувати заходи забезпечення позову у справі №904/4384/17 вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_3