16 листопада 2017 року м. Київ К/800/23370/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дорошенко Анжеліки Петрівни на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, -
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк для усунення вказаних недоліків.
У визначений строк недоліки усунуто.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР №041635 від 2 вересня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що він не заперечує факт стоянки автомобіля в зоні дії знаку 3.35 «Стоянка заборонена» Правил дорожнього руху, проте припинення руху його транспортного засобу було пов'язане з необхідністю здійснення посадки/висадки пасажирів з метою забезпечення перевезення пасажирів на міжобласному маршруті «Миколаїв-Одеса». При цьому позивач посилався на те, що зупинка здійснена в розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху, і це не була стоянка транспортного засобу, що зафіксовано оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Так, судами встановлено, що 2 вересня 2016 року Інспектором патрульної поліції роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №041635, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно цієї постанови позивач 2 вересня 2016 року о 11 год 20 хв, рухаючись в м. Миколаїв по вулиці Погранична на транспортному засобі VOLKSWAGEN LT 35 (державний номерний знак НОМЕР_1) біля будинку 246 здійснив стоянку більше ніж на 5 хвилин в зоні дії знаку 3.35 «Стоянка заборонена» Правил дорожнього руху, при цьому не здійснюючи висадку та посадку пасажирів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що начальником сектору безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України винесено припис від 10 серпня 2016 року №618, яким директору Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради - начальнику Управління житлового господарства висловлено вимогу встановити дорожній знак 3.35 «Стоянку заборонено» Правил дорожнього руху по непарній стороні вулиці Погранична ріг проспекту Богоявленського перед зупинкою громадського транспорту «Автовокзал» в Інгульському районі м. Миколаєва. У зв'язку з цим, рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 12 серпня 2016 року вирішено заборонити зупинку, відстій для посадки (висадки) пасажирів автобусів, які обслуговують маршрути приміських, внутрішньо обласних, міжміських сполучень на зупинці громадського транспорту по вулиці Пограничній ріг проспекту Богоявленського (непарний бік), крім автобусів, які обслуговують міські автобусні маршрути загального користування.
Крім того, суди виходили з того, що Правила дорожнього руху розмежовують поняття «зупинка» та «стоянка», при цьому зупинка дозволена часом більше, ніж 5 хвилин, зокрема, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу. Проте в свою чергу з відеозапису вбачається, що позивач здійснив стоянку на посадковому майданчику громадського транспорту в зоні дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено» Правил дорожнього руху більше, ніж на 5 хвилин для здійснення посадки пасажирів. При цьому це не була зупинка в розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху, як стверджує позивач, оскільки вважається, що зупинка має місце тоді коли транспортний засіб припиняє рух і пасажири готові до посадки.
Вирішуючи спір по суті, суди виходили з того, що в даному випадку позивач припинив рух та протягом певного часу пасажири підходили і здійснювали посадку, тобто в певні проміжки часу автомобіль стояв не здійснюючи посадку пасажирів, а тому слід вважати, що позивач здійснив саме стоянку, а не зупинку.
Також суди виходили з безпідставності посилань позивача на незаконність встановлення вказаного знаку «стоянка заборонена».
Представник позивача ОСОБА_1 адвоката Дорошенко Анжеліка Петрівна подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дорошенко Анжеліка Петрівна посилається на те, що дорожній знак, яким забороняється здійснювати стоянку транспортних засобів встановлено з порушенням вимог ДСТУ 4100-2104 «Безпека дорожнього руху».
Крім того, представник позивача посилається на те, що транспортний засіб позивача знаходився у заїзному кармані на зупинці громадського транспорту, позначеної дорожнім знаком 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса» (знак позначає початок посадкового майданчика автобуса).
Також представник позивача посилається на те, що Правила дорожнього руху, ДСТУ 4100-2104 «Безпека дорожнього руху» та положення ДБН України В.2.3-5-2001 С.13 «Вулиці та дороги населених пунктів» дозволяють здійснювати посадку/висадку пасажирів для всіх категорій автобусів.
Крім того, представник позивача посилається на те, що згідно відеозапису, який надавався до суду відповідачем, вбачається, що до автобусу позивача заходять пасажири, тобто здійснюється посадка до рейсового автобусу за сполученням «Миколаїв - Одеса», а тому є безпідставними доводи інспектора патрульної поліції про те, що позивач нібито взагалі не здійснював посадку/висадку пасажирів.
Також представник позивача посилається на те, що чинним законодавством, зокрема Правилами дорожнього руху, не регламентовано час для здійснення посадки/висадки пасажирів маршрутним транспортним засобом, його порядок, інтервал посадки між пасажирами до автобусу і т.д., а тому представник позивача вважає, що твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те що, не можна вважати стоянкою з метою посадки пасажирів до автобусу, якщо пасажири заходять до нього протягом певного часу, а в певні проміжки часу автобус стоїть нібито не здійснюючи посадку пасажирів, не відповідають вимогам Правил дорожнього руху, та не узгоджуються з метою стоянки автобусу - «посадка пасажирів до рейсового автобусу для здійснення їх перевезення».
Крім того, представник позивача посилається на те, що зупиночна «кишеня» є прилеглою територією до проїзної частини, а дорожній знак 3.35 «Стоянку заборонено» Правил дорожнього руху встановлено біля краю проїзної частини, тобто його дія розповсюджується лише на проїзну частини.
Проте із вказаними доводами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дорошенко Анжеліки Петрівни погодитись не можна з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та досліджено під час судових засідань те, що згідно відеофіксації транспортний засіб позивача знаходився в зоні дії знаку 3.35 «Стоянку заборонено» Правил дорожнього руху більше 5 хвилин, при цьому напротязі всього часу припинення руху транспортного засобу пасажири періодично підходили та здійснювали посадку, що не може вважатися зупинкою в розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є правильним.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дорошенко Анжеліки Петрівни на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець