"21" листопада 2017 р.Справа № 916/2563/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
до відповідача: ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Степовик";
про стягнення 1597,31грн.;
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: про стягнення 1597,31грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Степовик" 1495,35грн. пені та 101,96грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2017р. порушено провадження у справі №916/2563/17 та справу призначено до розгляду.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали Господарського суду Одеської області від 24.10.2017р., 07.11.2017р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2017р., які були повернуті до суду з відміткою пошти "за невостребванием".
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
20.10.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, Постачальник) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Степовик" (відповідач, Споживач) було укладено договір постачання природного газу №5006/15-ТЕ-23 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2015р. природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах, визначених договором. Газ, що постачається за договором використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 27тис.куб.м. у тому числі по місяцях: жовтень до 3,2тис.куб.м., листопад др. 10,1тис.куб.мм., грудень до 13,7тис.куб.м.
Ціна за 1000куб.м. газу становить 1770,74грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ - 20%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10грн., крім того ПДВ20% - 137,82грн. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 2495,25грн. крім того ПДВ - 499,05грн. всього -2994,30грн. (п.5.2. договору).
Оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).
Відповідно до п.8.1. договору у разі невиконання Споживачем умов п.6.1. договору він зобов'язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 10.3. договору сторони встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Згідно розділу 12 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2015р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
27.11.2015р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 за якою сторони змінили реквізити Постачальника природного газу.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 70848,15грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснив у повному обсязі, але несвоєчасно про що свідчать надані до матеріалів справи копії виписок по рахунку позивача.
За несвоєчасне виконання відповідачем умов договору, а саме п.6.1., позивач відповідно до п.п. 8.1., 10.3. договору нарахував останньому 1495,35грн. пені та 101,96грн. 3% річних.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 1495,35грн. пені та 101,96грн. 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №5006/15-ТЕ-23 за яким позивач зобов'язався поставляти у 2015р. відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплачувати природний газ на умовах, визначених договором. Газ, що постачається за договором використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у жовтні 2015р. поставив відповідачу природний газ у кількості 0,689тис.куб.м. на загальну суму 2063,08грн. у тому числі ПДВ 343,85грн., у листопаді 2015р. поставив відповідачу природний газ у кількості 9,571тис.куб.м. на загальну суму 28658,45грн. у тому числі ПДВ 4776,41грн., у грудні 2015р. поставив відповідачу природний газ у кількості 13,401тис.куб.м. на загальну суму 40126,62грн. у тому числі ПДВ 6687,77грн., що підтверджується актами приймання-передачі (копії в матеріалах справи).
Оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив у повному обсязі, але несвоєчасно про що свідчать надані до матеріалів справи копії виписок по рахунку позивача.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.3. договору сторони встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд, перевіривши розрахунок пені позивача за листопад 2015р. з 15.12.2015р. по 29.12.2015р. у сумі 501,27грн., за грудень 2015р. з 15.01.2016р. по 11.02.2016р. у сумі 994,08грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1495,35грн.
Щодо стягнення з відповідача 101,96грн. 3% річних слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його правильним, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 101,96грн. з яких за листопад 2015р. - з 15.12.2015р. по 29.12.2015р. на суму 34,18грн., за грудень 2015р. - з 15.01.2016р. по 11.02.2016р. на суму 67,78грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Степовик" 1495,35грн. пені та 101,96грн. 3% річних, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Степовик" 1495,35грн. пені та 101,96грн. 3% річних - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Степовик" (65005, м. Одеса, вул. Степова, 23/25, код ЄДРПОУ 33313640) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1495/одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять/грн. 35коп. пені, 101/сто одна/грн. 96коп. 3% річних,1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 24 листопада 2017р.
Суддя Л.В. Степанова