23.11.2017 Справа № 920/103/17
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Мудрицька С.Ю.,
розглянувши скаргу від 06.09.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Топтехсервіс” на дії Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (надалі - ДВС), а саме оскаржуються винесені постанови ДВС по ВП № 54562934 від 22.08.2017 та 29.08.2017 при виконанні рішення по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства “Українсько гірничо-металургійна компанія” (м. Київ)
до - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТопТехСервіс” (м. Суми)
про стягнення 592100 грн. 24 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
від ДВС - ОСОБА_3
Рішенням господарського суду Сумської області від 03.04.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2017, позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 482363 грн. 96 коп. боргу.
16.08.2017 на примусове виконання вищезазначеного рішення господарського суду Сумської області видано відповідний наказ.
06.09.2017 відповідач подав скаргу, в якій просить суд визнати незаконними та скасувати постанови від 22.08.2017 та 29.08.2017 державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_4 про арешт коштів боржника у ВП № 54562934.
На думку скаржника, вищезазначені постанови винесені з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження»: постанови включають суму заборгованості за іншими виконавчим провадженням; виконавчі провадження не об'єднані у зведене, у зв'язку з чим неможливо накладення арешту за кількома виконавчими провадженнями однією постановою; постанова від 22.08.2017 винесена не негайно, а після об'єднання суми боргу за різними виконавчими провадженнями; постанова від 29.08.2017 дублює попередню постанову та безпідставно збільшує суму арешту коштів вдвічі.
Представник скаржника в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні скарги.
Позивач надав письмові пояснення по справі, де зазначає, що проти скарги заперечує.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що заперечує проти скарги та вважає законними дії по накладенню арешту.
ДВС було надано клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.
Однак в судове засідання з'явився представник ДВС та усно зазначив, що проти скарги заперечує, оскільки права скаржника не порушені, а всі дії вчинені ДВС були в межах Закону України «Про виконавче провадження».
ДВС подала письмові заперечення на скаргу, в якому просить суд відмовити скаржнику в задоволенні скарги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки:
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Отже, для звернення до суду із скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця, такі діяння повинні порушувати встановлений законодавством порядок виконання рішення (бути незаконними), а також порушувати права, свободи і законні інтереси особи, яка звертається з даною скаргою.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ДВС перебуває виконавче провадження з виконання наказу по даній справі. 22.08.2017 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
22.08.2017 було винесено постанову (ВП № 54562934) про арешт коштів боржника, а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку р/р 26002554311800 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 (рахунок повідомлений стягувачем), у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат за користування АСВП 560765,42 грн.
23.08.2017 у відповідь на запит ДВС було отримано інформацію, що у АТ «УкрСиббанк» ще є інший рахунок відповідача.
29.08.2017 ДВС було винесено постанову (ВП № 54562934) про арешт коштів боржника, а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку р/р 26002554311800 UAH та рахунку р/р 26002554311800 UAH в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 (згідно довідки Державної фіскальної служби України), у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 560865,42 грн.
Крім того, постановою від 09.10.2017 було обєднано виконавчі провадження № 54562934, № 54563032 у зведене виконавче провадження № 54859190.
З вищезазначени постанов вбачається, що арешт був накладений ДВС на одну і ту ж саму суму боргу, а тому позиція відповідача, що ДВС фактично вдвічі збільшена сума арешту, не відповідає фактичним обставинам справи.
Суд дійшов висновку, що, по-перше, при винесені спірних постанов про накладення арешту ДВС не порушені норми Закону України «Про виконавче провадження», по-друге, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, яким чином винесення вищезазначених постанов на одну і туж саму суму боргу реально порушила його законні права та інтереси і яким чином скасування постанов може їх відновити, по-третє, винесення постанов про накладення арешту на одну і туж саму суму, однак на різних рахунках боржника, не є подвійним арештом, як вважає скаржник, оскільки арешт накладається в межах суми боргу та витрат ДВС, а тому скарга є неправомірною, необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
1. В задоволенні скарги від 06.09.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Топтехсервіс” на дії Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області при виконанні рішення по справі - відмовити.
Суддя О.Ю. Резніченко