ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.11.2017Справа №910/14049/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мондоро"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Щербаков С.О.
Представники:
від позивача: Цуканов В.В.;
від відповідача: Каракоця О.Р.;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі-відповідач) про зобов'язання відповідача передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро", а саме: кредитну справу по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки №4М12137И/П до кредитного договору №4М12137И щодо виконання ТОВ «МОНДОРО» своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором на загальну суму 638 624 222, 64 грн. На вимогу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 638 624 222, 64 грн., у зв'язку з чим позивач зазначає, що останній став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И, однак відповідач відмовляється надати документи на підтвердження виникнення, забезпечення та виконання даних зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2017 за участю представників сторін. Зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мондоро".
14.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача надав документи витребувані ухвалою суду від 22.08.2017.
У судовому засіданні 14.09.2017 представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/14071/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" про визнання права та визнання відсутності права.
Суд відклав розгляд клопотання про зупинення провадження у справі на наступне судове засідання.
Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 05.10.2017.
19.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник подав заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі в яких зазначає, що не вбачає для суду неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.
У судовому засіданні 19.10.2017 представник відповідача відкликав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд не розглядати його.
Також, представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначає, що ані нормами чинного законодавства України, ані договором поруки не передбачено, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" має передати позивачу саме оригінали документів, в тому числі кредитного договору. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не звертався з проханням/вимогою/листом про надання відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 16.11.2017, зокрема зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у строк до 13.11.2017 надати суду належним чином засвідчену читабельну копію кредитного договору № 4М12137И від 07.05.2012 укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Мондоро"; документально підтверджені відомості щодо розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" за кредитним договором № 4М12137И від 07.05.2012 по тілу кредиту, процентам за користування кредитом тощо, станом на 31.10.2016.
16.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання, в якому просить суд здійснювати технічну фіксацію розгляду справи № 910/14049/17 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 16.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки № 4М12137И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 07.05.2012 № 4М12137И (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Відповідно до п. 2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно п. 4 договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Пунктом 5 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору).
За умовами п. 7 договору, у випадку порушення поручителем зобов'язання передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізити «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
Відповідно до п. 8 договору, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Даний договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015, укладеної сторонами (п. 17 договору).
Відповідна Угода про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015 наявна у матеріалах справи.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:
- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;
- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" (далі - новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро" (далі - боржник) укладено угоду № 4М12137И/Ц, відповідно до якої боржник визнає, підтверджує та зобов'язується виконати перед новим кредитором свої зобов'язання за кредитним договором від 07.05.2012 № 4М12137И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, відповідно до кредитного договору на загальну суму 638 624 222, 64 грн.
Відповідно до п. 2 угоди, боржник виконує свої обов'язки по кредитним договором перед новим кредитором, у зв'язку з виконанням останнім зобов'язань боржника (п. 1 цього договору) перед первісним кредитором (банком) по поверненню кредитів та сплаті відсотків за користування кредитом по договору поруки № 4М12137И/П від 26.10.2016 згідно ст. 556 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 3 угоди, боржник зобов'язується протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати укладення даної угоди сплатити новому кредитору суму заборгованості в загальному розмірі 638 624 222, 64 грн.
До нового кредитора , який виконав обов'язок боржника за кредитними договорами, перейдуть всі права кредитора за кредитним договорами, договорами поруки і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника.
Згідно платіжного доручення № 429 від 31.10.2016 через Інтернет-банкінг Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 638 624 222, 64 грн., в графі «призначення платежу» якого, зазначено: «виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М12137И від 07.05.2012 згідно договору поруки № 4М12137И/П від 26.10.2016».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" листами № 28 від 16.03.2017 та № 30 від 16.03.2017, в яких зазначав що оскільки ТОВ "Брайтон ЛТД" виконало зобов'язання ТОВ "Мондоро" перед ПАТ КБ "Приватбанк", то у ТОВ "Мондоро" виник обов'язок сплатити позивачу в повному обсязі борг за кредитним договором від 07.05.2012 № 4М12137И протягом 3 днів з дня отримання даних листів та передати всі документи, що підтверджують право вимоги, які отримані третьою особою 23.03.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мондоро" на вищезазначені листи відповіді не надало.
Отже, обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитним договором, а саме, сплатило заборгованість у розмірі 638 624 222, 64 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И, а тому ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ "Брайтон ЛТД" оригінали документів, які підтверджують обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро", а саме: кредитну справу по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом вище, 26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки № 4М12137И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 07.05.2012 № 4М12137И (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Як зазначає позивач, платіжним доручення № 429 від 31.10.2016 через Інтернет-банкінг Приват 24 ним перераховано відповідачу кошти в сумі 638 624 222, 64 грн., в графі «призначення платежу» якого, зазначено: «виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М12137И від 07.05.2012 згідно договору поруки № 4М12137И/П від 26.10.2016».
Відповідно до п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Тож, як зазначає позивач, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитним договором, а саме сплатило заборгованість у розмірі 638 624 222, 64 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И, а тому ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати "Брайтон ЛТД" оригінали документів, які підтверджують обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро", а саме: кредитну справу по кредитному договору від 07.05.2012 № 4М12137И.
Разом з тим, суд відзначає, що пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Відповідно до абз. 2 п. 4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).
Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
Таким чином, суд відзначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 1 договору поруки, предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондоро" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 07.05.2012 № 4М12137И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Однак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 638 624 222, 64 грн. на виконання зобов'язань за договором поруки № 4М12137И/П від 26.10.2016, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" за кредитним договором від 07.05.2012 № 4М12137И щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 638 624 222, 64 грн., як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором.
Так, відповідно ч.ч. 1-2 ст. 556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.
При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Судом встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 21.11.2017
Суддя Щербаков С.О.