21 листопада 2017 року Справа № 922/253/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)
суддівГубенко Н.М., Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 18.11.2016
та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017
за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" від 12.09.2016 вх.№265
надії державного виконавця
у справі№922/253/15 Господарського суду Харківської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш"
простягнення заборгованості в розмірі 295 711,65 доларів США та 801 621,41 грн
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача-1: не з'явилися
- відповідача-2: Розумовський О.С., керівник
Руденко А.С. посвідчення адвоката від 26.10.10 №4221
- ДВС: не з'явилися
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2016 у справі №922/253/15 (суддя Суслова В.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (у складі головуючого судді Білецької А.М., суддів Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.): скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" від 29.08.2016 (вх.№265) на бездіяльність державного виконавця по справі № 922/253/15 задоволено; визнано незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не направлення копії постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 на адресу боржника.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.11.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі №922/253/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" відмовити у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" не наведено жодного доказу неправомірності дій державного виконавця.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" не скористалося правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акта, що оскаржується.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2015 у справі №922/253/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Енергетичного машинобудування" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість у розмірі 295 711, 65 дол. США, 801 621, 41 грн та судовий збір у розмірі 73080 грн. У частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 06.04.2016 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі №922/253/15 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено повністю: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 295 711,65 доларів США та 801 621,41 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 36 540 грн судового збору за подання позовної заяви, 40 194 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 43 848 грн судового збору за подання касаційної скарги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 36 540 грн судового збору за подання позовної заяви, 40 194 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 43 848 грн судового збору за подання касаційної скарги.
На виконання згаданої постанови господарським судом Харківської області було видано відповідні накази.
05.08.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області та встановлено боржнику строк для самостійного виконання до 10.08.2016.
Копії відповідної постанови направлено на адреси сторін виконавчого провадження зазначені у виконавчому документі рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, 05.08.2016 накладено арешт на все майно належне боржнику, відповідні записи про обтяження були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
29.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" подано до суду першої інстанції скаргу на бездіяльність державного виконавця (вх.№ 265) у якій просив суд: поновити строк на подання скарги на визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пікули В.Ю. по направленню боржнику - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" копії постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 у виконавчому провадженні ВП № 518779913; визнати незаконною бездіяльність державного виконавця по направленню копії постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження; зобов'язати державного виконавця направити боржнику копію постанови.
Задовольняючи згадану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" вх. № 265 від 29.08.2016, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення державним виконавцем вимог законодавства.
Згідно з ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч.4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" зазначає, що постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 у виконавчому провадженні ВП № 518779913 на його адресу не надсилалась. Про винесення вказаної постанови боржнику стало відомо лише 23.08.2016 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Під час розгляду даної скарги суд першої інстанції неодноразово, а саме ухвалами суду від 07.09.2016, від 26.09.2016 та від 25.10.2016, зобов'язував державного виконавця надати до суду матеріали виконавчого провадження ВП №51877913, для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії, для залучення до матеріалів справи. Проте, в порушення вимог вказаних ухвал суду, державним виконавцем відповідні документи надані не були.
До суду апеляційної інстанції державний виконавець належні докази (витяг з журналу вихідної кореспонденції, інші документи) на підтвердження направлення на адресу боржника копії постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 у виконавчому провадженні ВП № 518779913 також не надав. Сам факт наявності супровідного листа від 05.08.2016 № 51877913/7-П не може вважатися належним доказом, який свідчить про направлення згаданої постанови боржнику.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що державним виконавцем не були виконані вимоги ч. 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
В силу ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Оскільки законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу, так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження, та гарантії їх захисту, що обумовлено їх реалізації проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об'єктивного провадження виконавчих дій, а також вживати всіх необхідних для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що неповідомлення боржника про накладення арешту на належне йому майно порушує гарантовані права та інтереси сторони у виконавчому провадженні.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, про правомірність вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" від 29.08.2016 року (вх.№ 265) на бездіяльність державного виконавця по справі №922/253/15 та визнання незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не направлення копії постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.08.2016 на адресу боржника.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 922/253/15.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.11.2016 у справі № 922/253/15 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я Н.М. Губенко
С у д д я А.М. Демидова