22 листопада 2017 року Справа № 910/18057/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
суддів:Кондратової І.Д., Ходаківської І.П.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року
у справі Господарського суду№ 910/18057/16 Господарського суду міста Києва
за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
доДепартаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
простягнення 1 129 297, 59 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
КП "Київжитлоспецексплуатація" -Мазурок Я.В., Денисенко О.В.
Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради - Гашинський Д.М.
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернувся до місцевого суду з позовом до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення збитків у сумі 1 129 297,59 грн. у зв'язку із невиконанням бюджетних зобов'язань щодо оплати робіт по договорах підряду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/18057/16 (суддя М.О. Лиськов) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 910/18057/16 (судді: Власов Ю.Л. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2016 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2016 року залишити в силі.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 32, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 525, 526, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 147, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 35, 48 Бюджетного кодексу України, п.п. 19, 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2002 № 228.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконано бюджетні зобов'язання як розпорядником бюджетних коштів щодо оплати робіт за договорами підряду, у зв'язку з чим позивачу завдано збитки в сумі 1 129 297,59 грн., які було стягнено з останнього виконавчою службою при примусовому виконанні судового рішення у справі № 910/25472/13.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов протилежного висновку та зазначив про недоведеність вимог позивача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2010 № 378 "Про проведення ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів в місті Києві у 2010р." (далі по тексту - розпорядження № 378) комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" визначено замовником на виконання робіт по ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів в обсягах згідно з додатками 1, 2.
Відповідно до п. 3 розпорядження № 378 Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано за рахунок коштів, передбачених в бюджеті міста Києва на 2010 рік по коду функціональної класифікації 100101 "Житлово-експлуатаційне господарство" профінансувати позивача на закупівлю робіт по ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та між квартальних проїздів в сумі 70 200,00 тис.грн. на поточні видатки та капітальні видатки в сумі 42 312,9 тис.грн.
Згідно з п. 1.6. рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", Головне управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п. 2.9. рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно додатку 2 до рішення Київської міської ради від 14.05.2010 N 793/4231 "Про бюджет міста Києва на 2010 рік" (по коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 100101 "Житлово-експлуатаційне господарство (відновлення асфальтового покриття внутрішньоквартальних проїздів)") комунальному підприємству затверджено кошторис на 2010 рік.
Згідно додатку 3 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 N 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік" (по коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 100101 "Житлово-експлуатаційне господарство (відновлення асфальтового покриття внутрішньоквартальних проїздів, в т.ч. оплата робіт, виконаних у 2010 році)") затверджено кошторис на 2011р.
Згідно рішення Київської міської ради від 22.07.2016 N 849/849 "Про внесення змін до рішення Київради від 22.12.2015 р. № 61/61 "Про бюджет міста Києва на 2016 рік" (по коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 100101 "Житлово-експлуатаційне господарство") затверджено кошторис на 2016р. комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".
Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання вимог розпорядження № 378 та рішення Київської міської ради від 14.05.2010 N 793/4231 "Про бюджет міста Києва на 2010 рік" позивачем укладено з товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Укрсервісмонтаж" договори підряду від 16.07.2010 №№ 6/1/22, 6/1/21, 5/2/49, 5/2/59, 5/2/3, 5/2/28, 5/2/20, 5/2/65, 5/2/74, 5/2/43, 5/2/23, 5/2/38, 5/2/35, 5/2/37, 5/2/22, 5/2/61, 5/2/19, 5/2/25, 5/2/26, 5/2/27, 5/2/39, 5/1/73, 5/1/55, 5/1/75 та від 19.07.2010 року №№ 6/1/24 (далі - договори), предметом яких є виконання робіт з ремонту асфальтового покриття прибудинкової території та міжквартальних проїздів.
Відповідно до умов зазначених договорів, роботи за договорами фінансуються за рахунок коштів міського бюджету. Замовник здійснює оплату робіт, передбачених договорами, протягом 30 календарних днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в та довідок форми КБ-3 по конкретним об'єктам та передачі виконавчої документації.
У разі затримки бюджетного фінансування замовник сплачує вартість виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту поновлення бюджетного фінансування та отримання ним коштів на свій реєстраційний рахунок.
Як встановлено судом першої інстанції, на протязі всього періоду між позивачем та відповідачем проводилося листування стосовно наявної заборгованості між підрядною організацією та комунальним підприємством, та необхідності фінансування робіт з ремонту асфальтового покриття прибудинкової території та міжквартальних проїздів.
В подальшому, у зв'язку з тим, що позивачу не були виділені кошти з бюджету для оплати за договорами підряду, товариство підрядник звернулося до суду з позовом до позивача за примусовим стягненням 1 319 377,87 грн. за виконані підрядні роботи з ремонту асфальтового покриття прибудинкової території та міжквартальних проїздів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/25472/13, яку залишено без змін судом касаційної інстанції, позов підрядної організації задоволено частково, стягнено з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Укрсервісмонтаж" 873 776,28 грн. основного боргу, 72 360,16 грн. трьох відсотків річних, 53 467,43 грн. інфляційних втрат, 19 992,08 грн. судового збору, 6 765,50 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Таким чином, виконання робіт по зазначеним вище договорам є встановленим фактом і не потребує доведення згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, як встановлено судами, на виконання рішення суду, кошти з позивача були стягнені та постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва серії ВП № 50319783 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 23.02.2016 № 910/25472/13 закінчено.
Відповідно до п. 47 ч. 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету
Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Частиною 1 статті 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:
встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання
бюджетних коштів;
взяття бюджетних зобов'язань;
отримання товарів, робіт та послуг;
здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;
використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;
повернення кредитів до бюджету/.
Статтею 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.
Частиною 5 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
Тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач як розпорядник бюджетних коштів взяв на себе бюджетні зобов'язання щодо оплати за виконані роботи із ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів зазначених договорів підряду на підставі затвердженого кошторису в межах бюджетних асигнувань.
Проте, свої зобов'язання щодо фінансування робіт, виконаних підрядною організацією, відповідач так і не виконав.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Так, як встановлено місцевим господарським судом, позивач внаслідок бездіяльності відповідача зазнав реальної шкоди у вигляді стягнення з позивача в примусовому порядку боргу, що виник на підставі виконання вимог розпорядження № 378 щодо виконання робіт по ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів підрядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Укрсервісмонтаж".
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в порушення вимог розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2010 № 378 "Про проведення ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та між квартальних проїздів в місті Києві у 2010р.", рішення Київської міської ради від 14.05.2010 N 793/4231 "Про бюджет міста Києва на 2010 рік", рішення Київської міської ради від 30.12.2010 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік", рішення Київської міської ради від 22.07.2016 N 849/849 "Про внесення змін до рішення Київради від 22.12.2015 р. №61/61 "Про бюджет міста Києва на 2016 рік" Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (який є правонаступником Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) не виконав бюджетні зобов'язання як розпорядник бюджетних коштів щодо оплати робіт по договорах підряду, чим завдав збитки позивачу в сумі 1 129 297,59 грн., які було стягнено виконавчою службою з розрахункових рахунків позивача при примусовому виконанні постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/25472/13.
Внаслідок зазначеного, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 910/18057/16 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2016 року у справі № 910/18057/16 слід залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 910/18057/16 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2016 року у справі № 910/18057/16 залишити в силі.
3. Стягнути з Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" витрат по сплаті судового збору в сумі 20 328,00 грн. за подання касаційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді І.Д. Кондратова
І.П. Ходаківська