Справа № 743/1218/17 Провадження № 22-ц/795/2194/2017 Суддя у I інстанції Жовток Є. А.
Категорія: цивільна Доповідач-суддя ОСОБА_1
23 листопада 2017 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,
суддів: Вінгаль В.М., Висоцької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівського області від 18 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення успадкованого майна,
Рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівського області від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення успадкованого майна задоволено. Стягнуто з Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування кошти в сумі 615 грн. 25 коп.
В апеляційній скарзі Ріпкинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Позицію апелянта мотивовано тим, що виплати відповідних коштів здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, які зараховуються на рахунок управління «для виплати пенсій та допомог», мають цільове призначення з бюджету Пенсійного фонду України та не можуть бути спрямовані на інші потреби. Оскільки зазначені кошти не надходили з Пенсійного фонду України для фінансування виплат, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідач не вправі виплатити позивачу успадковані нею грошові кошти за рахунок коштів Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України. Крім того, апелянт посилався на роз»ячнення Вищого адміністративного суду України, надані у постанові від 19.04.2014 року відносно того, що відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення для управління Пенсійного фонду є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсійної виплати в сумі 615 грн. 25 коп., нарахованої спадкодавцю за постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області у справі №2518/2-а-6042/11 від 13.05.2011 року і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування перейшло до позивача.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки судом першої інстанції були з'ясовані обставини справи в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Судом першої інстанції встановлено, 29.04.2013 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 206254, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ріпкинського районного управління юстиції 29.04.2013 року (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2017 року, ОСОБА_2 успадкувала недоодержані її батьком ОСОБА_3 за життя грошові кошти в сумі 615 грн. 25 коп., нараховані відповідачем відповідно до постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.05.2011 року у справі №2518/2-а-6042/11 та повідомлення Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 29 травня 2017 року за № 2154/02-17(а.с.16).
З повідомлення Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області № 01.1-57/2536/2.2 від 12.10.2017 року судом першої інстанції було встановлено, що станом на 12.10.2017 року дії щодо виконання постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області № №2518/2-а-6042/11 від 13.05.2011 року не здійснювались, оскільки виконавчі документи на обліку не перебувають та до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не передавались (а.с.40).
Відповідно до приписів ст. 1216, 1218, 1219 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Положеннями ст. 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.
Право ОСОБА_2 на отримання від Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в порядку спадкування грошових коштів в сумі 615 грн. 25 коп., присуджених та нетриманих за життя спадкодавцем згідно до постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області №2518/2-а-6042/11 від 13.05.2011 року, відповідно до положень ст. 1296 ЦК України, встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.06.2017 року, виданого державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-1039 (а.с. 16).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивач, як спадкоємиця померлого ОСОБА_3, має право на суми пенсії, які не були отримані спадкодавцем за життя, однак відповідач, не оспорюючи право позивача на спадкове майно в порядку, передбаченому ст. 1301 ЦК України, відмовив у здійсненні виплати вказаної вище суми коштів без належних правових підстав.
Доводи Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України відносно того, що управлінню не були виділені кошти на виконання судового рішення, не можуть обґрунтовувати наявність підстав для відмови в задоволенні законних вимог позивача, оскільки це суперечить приписам ст. 129-1 Конституції України та ст. 14 ЦПК України, згідно з якими, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилання відповідача на ту обставину, що задоволення судом вимог позивача по суті є застосуванням до нього подвійної відповідальності, що заборонено Конституцією України, не можуть бути врахованими, оскільки за підставами та предметом позову згадані у рішенні адміністративна та цівільна справи не є тотожними, а правовідносини, з приводу яких вони виникли, перебувають у різних площинах правового регулювання.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України відхилити, а рішення Ріпкінського районного суду Чернігівського області від 18 жовтня 2017 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Голова судового засідання: Судді: