Кіровоградської області
"08" червня 2007 р.
Справа № 4/128
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/ 128
за позовом: закритого акціонерного товариства "Енерговугілля", м. Донецьк
до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м. Кіровоград
третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Державної холдингової компанії “Олександріявугілля» м. Олександрія Кіровоградської області
про визнання договору дійсним
Представники сторін:
від позивача - Пуговкіна А.В. , довіреність № 6 від 30.08.06;
від відповідача - Стиценко О.О. , довіреність № 161/07 від 23.01.07;
від 3-ої особи - участі не брав;
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору споживання електричної енергії №42, укладеного 29.12.2001 року між РЕУ від імені ДХК “Олександріявугілля» та ВАТ “Кіровоградобленерго» у зв'язку з тим, що з червня 2004 року структурний підрозділ ДХК “Олександріявугілля» РЕУ згідно до договору оренди цілісного майнового комплексу , на правах оренди, стало структурним підрозділом ТОВ ІВОК “Експлерент»; зобов'язати ВАТ “Кіровоградобленерго» надати ЗАТ “Енерговугілля» акти приймання- передачі електроенергії та податкові накладні за спожиту електроенергію за період з жовтня 2004 року по березень 2007 року.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю, але заявою від 05.06.2007 року в порядку ст. 22 ГПК України змінив позовні вимоги, відмовившись від позовних вимог в частині зобов'язання ВАТ “Кіровоградобленерго» надати ЗАТ “Енерговугілля» акти приймання - передачі електроенергії та податкові накладні на спожиту електричну енергію за період з жовтня 2004 року по березень 2007 року.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач з вимогами позивача не погоджується, посилаючись на приписи статті 275 Господарського кодексу України, пункт 5.1 Правил користування електричною енергією якими передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється виключно на підставі договору на постачання електричної енергії. Договір на постачання електроенергії це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст прав та обов'язків сторін і регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Між відповідачем та ДХК "Олександріявугілля", до складу якої входили: розріз "Костянтинівський", брикетна фабрика "Димитрівська", Олександрійський рудо - ремонтний завод, Управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничо-шахтного обладнання, Олександрійська теплоелектроцентраль № 3 укладено Договір на постачання електричної енергії № 42 від 29.12.2001 р.
Договір є діючим на даний час, жодна із сторін не зверталася із заявою про : розірвання, як це передбачено статтею 652 Цивільного кодексу України.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №421 від 28.07.2004р, ДХК «Одександріявугілля» реорганізовано шляхом виділення з його складу структурних підрозділів: розрізу «Костянтинівський», брикетної фабрики «Димитрівська», Олександрійського рудоремонтного заводу, Управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничо - шахтного обладнання, Олександрійської теплоелектроцентралі №3 та припинено діяльність структурних підрозділів ДХК «Олександріявугілля» шляхом приєднання до орендаря ЗАТ «Енерговугілля» на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та договорів оренди цілісних майнових комплексів від 23,04.2004р., укладених між РО ФДМУ по Кіровоградській області (Орендодавець) та ЗАТ «Енєрговугілля» (Орендар)).
Згідно зі ст..15 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» ЗАТ «Енєрговугілля» стало правонаступником прав та обов'язків реорганізованого підприємства, пов'язаних з діяльністю зазначених структурних підрозділів.
Відповідно до Закону України «Про електроенергетику», зокрема, до ст..24, - Енергодостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
З жовтня 2004 року по березень 2007 року ЗАТ «Енерговугілля» зараховано на розрахунковий рахунок ВАТ “Кіровоградобленерго» грошові кошти в сумі 8529337 грн. 42 коп., причому в платіжних дорученнях підставою оплати було зазначено «за електроенергію разом ПДВ». Оплата проводилася на підставі зняття показників лічильників електроенергії.
За приписом «Правил користування електричною енергією», затвердженими постановою НКРЕ №910 від 17.10.2005 року (надалі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), та дія яких поширюється на всіх юридичних осіб, визначено, що споживачем електричної енергії є юридична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Відповідно до п.п.5.1. Правил, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Договір поставки електроенергії є договором саме поставки, істотними умовами якого є предмет договору та ціна.
Так як ВАТ «Кіровоградобленерго» в період з жовтня 2004 року по березень 2007 року поставляло електричну енергію Позивачеві, а ЗАТ «Енерговугілля», в свою чергу, сплатило за дану поставку, то можна вважати, що сторони досягай згоди з усіх істотних умов, тому правочин є укладеним.
Згідно з ч.1 ст..2О8 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, але відповідно до ст.218 цього кодексу , якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсний.
Відповідач в судовому засіданні вимоги заперечив повністю, проти зміни позовних вимог позивачем не заперечує.
На думку відповідача відсутні правові підстави для укладення дого вору на постачання електричної енергії з ЗАТ "Енерговугілля" до вирішення питання взаємних зобов'язань із ДХК "Олександріявугілля" за договором на постачання еле ктричної енергії № 42 від 29.12.2001 р. та врегулювання питання погашення існуючої заборгованості за спожиту останнім електроенергію. Крім того, відповідач звертає увагу на ту обставину, що рішенням господарського суду Кіровоградської об ласті від 08.06.2006 р. по справі № 15/136 за позовом ЗАТ "Енерговугілля" до ВАТ "Кіровоградобленерго" про зобов'язання укласти договір на постачання електричної енергії в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
На заперечення відповідача щодо позовних вимог позивач надав до суду свої пояснення, в яких повідомив наступне.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно послався на те, що на даний час договір споживання електричної енергії №42 від 29.12.2001р., укладений між РЕУ від імені ДХК «Олександріявугілля» та ВАТ «Кіровоградобленерго» є діючим і сторони проводять господарські операції саме за цим договором, оскільки ще в червні 2004 року підприємство РЕУ, яке було структурним підрозділом ДХК «Олександріявугілля», згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу, на правах оренди стало структурним підрозділом ТОВ ІВОК «Експлерент». Відповідач знав про фактичну зміну сторони по договору на постачання електричної енергії, оскільки розрахунки здійснювалися на поточний рахунок ВАТ «Кіровоградобленерго» окремо позивачем та ТОВ ІВОК «Експлерент», а фактичне споживання електроенергії здійснювалося названими підприємствами окремо за переданими до їх відома об'єктами на правах оренди.
Крім того, в провадженні господарського суду Кіровоградської області перебувала справа №2/79 за позовом ВАТ «Кіровоградобленерго» до ДХК “Олександріявугілля» про зобов'язання визнати грошові вимоги в розмірі 97982160,35 грн. та включити грошові вимоги в розмірі 97982160,35 грн до проміжного ліквідаційного балансу.
В рішенні суду від 16.05.2007 року зазначено, що як вбачається із матеріалів справи (а.с. 128-130 т.2) відповідач 07.10.2004р. повідомив позивача про припинення дії договору №42 на постачання електроенергії в зв'язку з наявністю правонаступників прав і обов'язків структурних підрозділів відповідача ЗАТ «Енерговугілля» та ТОВ ІВОК «Експлерент»».
За приписом ст.35 ГПК України , факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» є юридичною особою, заснованою згідно з протоколом загальних зборів засновників №1 від 09 вересня 2003 року, та затверджене відповідно до чинного законодавства з дня його державної реєстрації. Товариство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи та інші реквізити. ЗАТ «Енерговугілля» створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку. Відповідач визнає, що постачає електричну енергію ЗАТ «Енерговугілля», та приймає платежі за спожиту електроенергію від названого підприємства.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. Згідно з . «Правилами користування електричною енергією», затвердженими постановою НКРЕ №910 від 17.10.2005р (надалі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), дія яких поширюється на всіх юридичних осіб. Правилами встановлено, що споживачем електричної енергії є юридична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Відповідно до п.п.5.1. Правил, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Заперечень щодо істотних умов договору про споживання електричної енергії у сторін не виникало, а тому даний факт означає, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому можна визнати такий договір дійсним.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги не є обґрунтованими, в позові необхідно відмовити повністю.
Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.
Взаємовідносини в сфері електроенергетики регулюються нормами Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 910 в редакції від 17.10.2005р. (надалі - ПКЕЕ), Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ України від 13.06.1996р. №15 та іншими нормативно - правовими актами.
Так, статтею 275 Господарського кодексу України, пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється виключно на підставі договору на постачання електричної енергії.
Між відповідачем та ДХК "Олександріявугілля" було укладено договір на постачання електричної енергії № 42 від 29.12.2001 р., який є діючим на даний час, жодна із сторін не зверталася із заявою про його розірвання, як це передбачено статтею 652 Цивільного кодексу України. Проведену реорганізацію однієї із сторін вказаного договору суд не може визнати підставою для зміни сторони в договорі на постачання електричної енергії, оскільки за правилом ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього її майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру України запису про її припинення.
Крім того, господарським судом при прийнятті рішення враховується, що договір на постачання електричної енергії є таким, що у відповідності до вимог ст. 179 Господарського кодексу України повинен укладатись на підставі типового договору, а визнанням договору укладеним не можна вирішити питання про істотні умови такого договору, а саме: встановити та визначити порядок розрахунків між сторонами по договору; відомості про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу / при їх наявності /; розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; графік зняття показів засобів обліку електричної енергії; список цехів, підрозділів споживача; перелік струмоприймачів та інші необхідні умови договору про постачання електричної енергії .
Господарський суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог з тих причин, що при їх викладенні заявником не враховані норми законодавства України.
Відповідно до п. п. 1.2, 5.1 Привал користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісією з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, договір на постачання електричної енергії є домовленістю двох сторін і основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Право ініціювати внесення змін чи розривати договір у добровільному чи примусовому порядку згідно із ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188, ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України надано сторонам договору.
Позивач по справі ЗАТ “Енерговугілля» не є стороною договору № 42 від 29.12.2001 року, тому не має права звертатися до суду про розірвання такого договору чи внесення до вказаного договору змін у судовому порядку.
Крім того, згідно статті 25 Закону України “Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (далі Закон), споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання “Правил користування електричною енергією», а також на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами.
Статтею 26 Закону передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, а статтею 24 чітко визначено: “Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладанні договору на постачання електричної енергії».
Те ж саме передбачено і “Правилами коригування електричною енергією», затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України 31.07.1996 № 28 :
“1.3. Постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом...»
“1.5. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 2) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом».
“1.8. Постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, який розташований на цій території, у разі дотримання останнім вимог цих “Правил» в укладені договору про постачання електричної енергії.»
“6.1. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та протягом 14 днів для споживачів із приєднаною потужністю більше 150 кВт від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 6.2.»
Господарському суду не надавалися докази того, що договір №42 від 29.12.2001 року укладений щодо постачання електричної енергії тільки до електроустановок, які належать позивачеві.
Докази розірвання або внесення змін сторонами договору № 42 від 29.12.2001 року відсутні.
При наявності укладеного договору на постачання електричної енергії ВАТ "Кіровоградобленерго" з ДХК “Олександріявугілля», правові підстави для зобов'язання постачальника електричної енергії укласти з ЗАТ “Енерговугілля» ще один договір на постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок, щодо яких йдеться у договорі № 42 від 29.12.2001 року, у господарського суду відсутні.
За правилом ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно відсутність такої згоди і є підставою для визнання договорів неукладеними. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Однак, господарський суд вважає звернути увагу на те, що посилаючись на ст.ст.208, 218 Цивільного кодексу України позивач просить визнати договір дійсним. На думку господарського суду позивач вибрав для захисту своїх прав не передбачений ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України спосіб у вигляді визнання правочину дійсним, в той час коли вказаний закон передбачає в якості такого способу захисту - визнання правочину недійсним та суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виходячи з суті прийнятого рішення, у відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача, але не стягуються, оскільки були ним сплачені при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.34,49, 82,83, 84 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя