Запорізької області
про припинення провадженням справи
25.05.07 Справа № 21/93/07
Суддя
За позовом -Першого заступника прокурора Запорізької області (69057, м.Запоріжжя, вул. Матросова, 29-А) в інтересах держави: орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивач Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)
до відповідача 1 - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7; код за ЄДРПОУ 03345716)
до відповідача 2 - Закритого акціонерного товариства “Запоріжзв'язоксервіс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 21; код за ЄДРПОУ 22116499)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державна інспекція з контролю за цінами в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164 )
про визнання недійсним договору
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
Від позивача -не з'явився;
Від Запорізької обласної прокуратури -Хорунжий О.М., дов. № 261 від 08.08.2006;
Від відповідача 1 -Туркін О.С., дов. 08/192-18 від 15.01.2007; Бойко М.М., дов. від 11.12.2006;
Від відповідача 2 -Фесенко Д.О., дов. 04/23 від 23.04.2007
Від третьої особи -Канівченко З.В., дов. 3 від 24.04.2007
Присутні:
від ЗП НКРЕ -Дьомушкіна Л.В., посв. № 712 від 06.12.2005;
від ЗОТВ Антимопольного комітету України - Балюра Н.Л., дов. № 43 від 02.04.2007
Ухвалою від 03.04.2007 справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 26.04.2007.
03.04.2007 першим заступником прокурора Запорізької області подана позовна заява до ВАТ «Запоріжгаз»та ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»про визнання недійсним договору №203 на приймання грошових переказів від фізичних осіб від 16.10.2006 року. Вимоги позивача обґрунтовуються наступним. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено право прокурора та його заступника звертатися до господарського суду в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Це право передбачено, крім того, пунктом 2 статті 121 Конституції України та статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.99, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Проведеною прокуратурою області перевіркою встановлено, що згідно договору, укладеного між ВАТ "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" від 01.01.01, який діяв до 01.11.06 за надані послуги по прийманню та перерахуванню платежів ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" передбачена винагорода у розмірі 1,5 % від отриманих коштів. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.05.06 № 599 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ "Запоріжгаз" затверджена і введена в дію з 1 червня 2006 року нова структура тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільчими газопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом, які є однаковими для споживачів та замовників.
Згідно вказаної постанови витрати за надані послуги по прийманню платежів за спожитий фізичними особами природний газ - "комісійний збір" - враховані до складу тарифів на постачання та транспортування природного газу. В подальшому аналогічне положення відображене і в постанові НКРЕ України від 19.02.06 № 1692 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ "Запоріжгаз".
Разом з тим, між ВАТ "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" 16.10.06 укладено договір № 203 на приймання грошових переказів від фізичних осіб, за умовами якого ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" з фізичних осіб, що проводять оплату за спожитий газ, стягується винагорода, розмір якої встановлюється ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс", а зокрема, пунктом 3.2 договору визначено, що порядок стягнення та розмір оплати визначається "Запоріжзв'язоксервіс" самостійно.
В результаті укладання цього Договору, кошти зі споживачів стягуються примусово. Разом з тим, стягнення платні з побутових споживачів газу за приймання платежів понад встановлений тариф, до складу якого ці витрати враховані, діючим законодавством (постанови НКРЕ України від 23.05.06 № 599, від 19.12.06 № 1692 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ "Запоріжгаз") не передбачено. Для відшкодування фактичних витрат ВАТ "Запоріжгаз" повинен надавати для розгляду та затвердження відповідні розрахунки до НКРЕ України, як це передбачено п. 7 Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації. Таким чином, договір № 203, укладений між ВАТ "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" не відповідає вимогам вищенаведеного чинного законодавства. Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України визначає господарським зобов'язанням, зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, згідно ч. 1 ст. 207 ГК України може бути визнане судом недійсним. Аналогічне положення відображене в Цивільному кодексі України, зокрема, статтею 509 визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним устоям суспільства. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), а також підстави для визнання їх недійсними співпадають.
З урахуванням вищенаведеного, договір № 203 від 16.10.06, укладений між ВАТ "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" не відповідає вимогам чинного законодавства, і як наслідок в силу ч. 1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України підлягає визнанню його недійсним. Внаслідок завищення розміру плати за газ, вартість якого регулюється державою інтереси держави, оскільки політика ціноутворення є складовою частиною економічної і соціальної політики України, а також зачіпаються інтереси її громади м. Запоріжжя, як одного з споживачів природного газу. В даному випадку інтереси держави повністю збігаються з інтересами територіальної громади м. Запоріжжя, оскільки розмір плати за газ регулюється державою. Порушення у цій сфері спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у т.ч. для звернення з позовами до суду. Дані обставини, відповідно до статті 121 Конституції України, зобов'язують органи прокуратури представляти інтереси держави в суді. На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру“, ст.ст. 2, 27, 29, 54-57, ГПК України, прокурор просить визнати Договір № 206 від 16.10.06, укладений між ВАТ "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс" на приймання грошових переказів недійсним; зобов'язати ВАТ "Запоріжгаз" провести перерахунок шляхом взаємозаліку нарахованої суми заборгованості споживачам природного газу та грошових коштів -комісійної винагороди з 01.11.06.
У судовому засіданні 26.04.07 відповідач 1 надав відзив, в якому проти позову заперечив, виходячи з наступного. Прокурор не зазначив, як саме укладений Договір порушує інтереси Запорізької міської ради; не пояснив, які саме «відповідні функції" у відносинах між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 здійснює Запорізька міська рада. Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абз. 2 ч. 5 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р., на яке посилається Прокурор, поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Чинне законодавство не передбачає повноважень міських рад здійснювати регулюючі функції у договірних відносинах між суб'єктами господарювання, які не належать до комунальної форми власності, щодо приймання платежів та вимагати від таких суб'єктів включення певних умов або утримання від включення певних умов до таких договорів. Таким чином, Запорізька міська рада не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У позові Прокурор не наводить будь - якого підтвердження того, що Запорізькій міській раді надані повноваження органу виконавчої влади. Таким чином, Прокурор не наводить підтвердження свого права на звернення із позовом, що розглядається.
В позовній заяві Прокурор не зазначає, які саме із зазначених вимог згідно ст. 203 ЦК України були порушені Відповідачами при укладенні Договору.
Твердження Прокурора про те, що укладення Договору порушує приписи постанов НКРЕ від 23.05.2006р. №599 та від 19.12.2006р. №1692 «Про затвердження тарифів на транспортування розподільчими трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ «Запоріжгаз" є безпідставними. Названими Постановами НКРЕ встановлюється тариф на транспортування розподільчими трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ «Запоріжгаз". Цей тариф застосовується ВАТ «Запоріжгаз" для визначення суми, що підлягає оплаті населенням на користь ВАТ «Запоріжгаз" за отриманий природний газ. Однак, названі Постанови НКРЕ не регулюють будь - які відносини Відповідача 1 з будь якими іншими суб'єктами господарювання окрім відносин з транспортування розподільчими трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом, і, зокрема, відносини щодо надання послуг по прийманню грошових переказів від фізичних осіб.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У позові Прокурор не наводить посилань на будь - які закони, які встановлювали б недійсність Договору чи його окремих положень. Відповідач 1 зазначає, що відповідно до п. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених Постановою НКРЕ №693 від 25.08.2005р., контроль за додержанням ліцензіатом Ліцензійних умов здійснюють НКРЕ та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому НКРЕ та спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Відповідно до п.п. 7 п. 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998р. №335/98, НКРЕ здійснює безперешкодно перевірки дотримання умов ліцензованої діяльності. Згідно п. 3.3 названих ліцензійних умов, ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах та за регульованими цінами і тарифами. Таким чином, ліцензіат з постачання природного газу за регульованим тарифом не може порушувати вимоги актів, якими для нього встановлені тарифи. Органом, що контролює дотримання підприємством - ліцензіатом таких вимог є НКРЕ. Аналогічні приписи, відповідно, містять п. 3.3 та п. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, затверджені Постановою НКРЕ №859 від 30.09.2005. Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ України проведено позапланову перевірку додержання ліцензіатом (ВАТ «Запоріжгаз") ліцензійних умов з постачання природного газу за регульованим тарифом та розподілу природного і нафтового газу, в частині відмови ВАТ «Запоріжгаз" від оплати ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс" послуг по перерахуванню коштів (комісійний збір) за спожитий природний газ населенням; перевіряємий період: з 01.01.2006р. по 01.11.2006р., про що складено Акт №92.
Відповідно до висновків названого Акту, ВАТ «Запоріжгаз" виконуються ліцензійні умови з постачання природного газу та ліцензійні умови з розподілу природного і нафтового газу. Порушень ліцензійних умов виявлено не було. Таким чином, з боку будь - якої зі сторін Договору відсутні порушення вимог чинного законодавства України в галузі цін і тарифів. Виходячи з вищевикладеного, Договір не порушує будь - які вимоги чинного законодавства та інтереси Запорізької міської ради. На підставі вищевикладеного, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 203, 204 ЦК України, ст. 22, 81 ГПК України, Відповідач 1 просить залишити позов без розгляду.
У судовому засіданні 26.04.07 відповідач 2 надав відзив, в якому проти позову заперечив з наступних підстав. ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»є суб'єктом підприємницької діяльності, який надає послуги з переказу грошових коштів на підставі відповідної ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку на здійснення поштового переказу та керується законодавством України, зокрема Законами України «Про поштовий зв'язок»від 04.10.2001 №2759-111, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 №2664-111, «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 №2346-111 та іншими нормативними актами, що регулюють надання фінансових послуг, оскільки послуга поштового зв'язку віднесена до фінансових послуг згідно розпорядження Держфінпослуг № 4080 від 27.05.2005 року.
Статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок»визначено, що переказ грошових коштів (поштовий переказ) - послуга поштового зв'язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей. Тобто, користувач - фізична особа, у ситуації, щодо якої укладено договір, який є предметом розгляду, дає доручення ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»переказати певну суму на адресу ВАТ «Запоріжгаз». Також ст. 13 цього Закону визначено, що договір про надання послуги поштового зв'язку (у даному випадку поштового переказу) вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Тобто, фізична особа під час ініціювання переказу на адресу ВАТ «Запоріжгаз»сплачує вартість такого переказу ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс». Таким чином, сам факт сплати вартості послуг з переказу грошових коштів ініціатором переказу передбачений законодавством.
Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженим Указом Президента України №213/95 від 14.03.1995, визначено, що встановлення тарифів на послуги на транспортування та постачання природного газу є компетенцією цієї комісії. Постанови НКРЕ, на які посилається Позивач, регулюють тарифи на транспортування та постачання природного газу, але не визначають обов'язок ВАТ «Запоріжгаз»сплачувати вартість переказу грошових коштів, який ініційовано фізичною особою, та виконано ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс», іншими фінансовими установами та банками. Вартість послуги з переказу грошових коштів є вільною, оскільки, ст.6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»та ст.190 Господарського кодексу України від 16.01.2003 визначають існування вільних та державних фіксованих та регульованих цін (тарифів). Всі ціни та тарифи, згідно зазначених норм права, є вільними, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами України. Послуга з переказу грошових коштів відсутня у Постанові Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996. Позивач зазначає, що «стягнення плати з побутових споживачів газу за приймання платежів понад встановлений тариф, до складу якого ці витрати враховані, діючим законодавством (постанови НКРЕ) не передбачено», але дія зазначених постанов НКРЕ розповсюджується, у даному випадку, лише на ВАТ «Запоріжгаз», яке, крім того, жодних дій щодо стягнення плати за приймання платежів з населення не проводило.
Щодо твердження, що кошти зі споживачів природного газу стягуються ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»примусово, то згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом. Таке твердження є абсурдним, з огляду на те, що ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»навіть не є монополістом на ринку фінансових послуг і свобода споживача природного газу під час вибору виконавця послуги з переказу грошових коштів нічим не обмежена. Також зазначає, що ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»може надавати послуги з переказу грошових коштів без наявності відповідного договору з отримувачем, оскільки у такому випадку достатньо договору з платником-ініціатором переказу, що відповідає положенням ч.2 ст.13 Закону України «Про поштовий зв'язок»та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансової послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Договір № 203 від 16.10.2006 (надалі Договір) року повністю відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про фінансової послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у якій зазначено, що договір на фінансові послуги повинен містити: назву документа, назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності, прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу, найменування, місцезнаходження юридичної особи, найменування фінансової операції, строк дії договору, порядок зміни і припинення дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, інші умови за згодою сторін, підписи сторін. Таким чином, всі обов'язкові елементи договору на надання фінансових послуг дотримані.
Твердження Позивача про «завищення розміру плати за газ»також не має під собою жодних підстав, оскільки вартість транспортування та постачання природного газу встановлюється НКРЕ, а ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»може встановлювати, відповідно до законодавства, лише вартість за свої послуги з переказу грошових коштів, яка (вартість) не має жодного відношення до вартості послуг з транспортування та постачання природного газу. Також звертає увагу на те, що у випадку, якщо Договір буде розірвано, ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»не має права відмовитися від надання послуг з переказу грошових коштів за спожитий природний газ на адресу ВАТ «Запоріжгаз», оскільки надає такі послуги саме фізичним особам за публічним договором, згідно ст. 633 Цивільного кодексу України, тобто зобов'язано надати послуги будь-якій особі, що до нього звернулася, а ч.2 ст. 178 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за невиконання таких дій. Законодавством України не передбачена можливість спонукання до укладення договору на надання послуг з переказу грошових коштів з отримувачем переказу, отже підстав для зміни схеми розрахунків, за якої вартість грошового переказу сплачує платник-ініціатор не існує. Тобто твердження Позивача, що за допомогою Договору було завищено розмір плати за газ не відповідають реальності.
На підставі викладеного, вважає Договір №203 від 16.10.2006 року таким, що відповідає діючому законодавству України та не вбачає підстав для визнання його недійсним.
Третя особа позов підтримала, вважає вимоги прокурора правомірними.
Позивач у судове засідання 27.04.2007 представників не направив, витребувані судом документи не надав.
Ухвалою від 27.04.2007 судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 17.05.2007.
Позивач у судове засідання 17.05.2007 представників не направив, витребувані судом документи не надав.
У судовому засіданні 17.05.2007 прокурор надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати договір № 203 від 16.10.2006, укладений між відповідачами 1 та 2 недійсним; зобов'язати відповідача 1 провести перерахунок шляхом взаємозаліку нарахованої суми заборгованості споживачам природного газу та грошових коштів-комісійної винагороди з 01.11.2006. Зазначену заяву прийнято до розгляду, оскільки вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні 17.05.2007 прокурор заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку неявкою представника позивача. У судовому засіданні 17.05.2007 прокурор заявив клопотання про залучення Антимонопольного комітету України в особі Запорізького обласного територіального відділення в якості третьої особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Зазначені заяви прийняті до розгляду у судовому засіданні. У судовому засіданні 17.05.2007 відповідач 1 проти клопотання прокурора про залучення третьої особи заперечив.
Ухвалою від 17.05.2007 судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 25.05.2007.
Позивач у судове засідання 25.05.2007 представників не направив, витребувані судом документи не надав.
У судовому засіданні 25.05.2007 судом відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про залучення Антимонопольного комітету України в особі Запорізького обласного територіального відділення в якості третьої особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскількі спірний договір №203 від 16.10.2006, що укладений між відповідачами 1 та 2, договори про надання послуг з газопостачання, які укладені споживачами (фізичними особами) та відповідачем 1, не створюють, не змінюють, не припиняють для цього державного органу будь-яких прав та обов'язків. Визнання недійсним договору №203 від 16.10.2006, зобов'язання стосовно проведення взаємозаліку між споживачами газу та відповідачем 1 будь-яким чином не вплине на права та обов'язки Антимонопольного комітету України в особі Запорізького обласного територіального відділення.
У судовому засіданні 25.05.2007 відповідачем 1 надані додаткові заперечення на позов, в яких він зазначає наступне. ВАТ «Запоріжгаз" укладає зі споживачами - фізичними особами договори про надання послуг з газопостачання за типовою формою, встановленою Постановою КМУ від 05.07.2006р. №938 (до цієї дати договори укладалися за типовою формою, встановленою Постановою НКРЕ від 04.01.2000р. №1). В договорах про надання послуг з газопостачання Відповідач 1 безпосередньо вказує реквізити рахунку, на який споживач має перераховувати оплату за спожитий природний газ. Так, відповідно до п. 4.1 Договору, оплата за надані послуги з газопостачання здійснюється Споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільний рахунок) Виконавця, р/р №26037301157828 у Запорізькому центральному відділенні «Промінвестбанк України" МФО 313355. Також, реквізити рахунку дублюються в пункті Договору «реквізити сторін". Оскільки Договір не містить будь - яких обмежень щодо способу здійснення платежу, Відповідач 1 не обмежує споживача у виборі установи, через яку він може здійснити оплату за спожитий природний газ. Споживач має можливість здійснити оплату спожитого газу у будь - якій банківській установі чи установі, яка надає послуги поштового переказу. Також, споживач має інформацію про те, яка саме банківська установа (на теперішній час -Філія «Запорізьке центральне відділення Промінвестбанку") безпосередньо обслуговує рахунок, на який Споживач має перераховувати кошти. Користування споживачем послугами ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс" здійснюється ним добровільно та на умовах, на яких зазначене підприємство надає послуги. Як зазначає у своєму відзиві на позов Відповідач 2, ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»є суб'єктом підприємницької діяльності, який надає послуги з переказу грошових коштів на підставі відповідної ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку на здійснення поштового переказу та керується законодавством України, зокрема Законами України «Про поштовий зв'язок»від 04.10.2001 №2759-111, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 №2664-111, «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 №2346-111 та іншими нормативними актами, що регулюють надання фінансових послуг, оскільки послуга поштового зв'язку віднесена до фінансових послуг згідно розпорядження Держфінпослуг №4080 від 27.05.2005 року. Так, ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок»визначено, що переказ грошових коштів (поштовий переказ) - послуга поштового зв'язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей. Тобто користувач - фізична особа, у ситуації, щодо якої укладено договір, який є предметом розгляду, дає доручення ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»переказати певну суму на адресу ВАТ «Запоріжгаз». Також ст. 13 цього Закону визначено, що договір про надання послуги поштового зв'язку (у нашому випадку - поштового переказу) вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Тобто фізична особа під час ініціювання переказу на адресу ВАТ «Запоріжгаз»сплачує вартість такого переказу ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс». Таким чином, сам факт сплати вартості послуг з переказу грошових коштів ініціатором переказу Відповідач 2 не має ліцензії НБУ на здійснення банківської діяльності, а отже не є банком і не може надавати банківські послуги. Твердження Прокурора про те, що Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 23.05.2006р. №599 та від 19.12.2006р. №1692 до складу тарифів на транспортування та постачання природного газу включені витрати за надані послуги по прийманню платежів за спожитий фізичними особами природний газ - «комісійний збір" - не відповідають дійсності.
Такі витрати до складу тарифу на постачання та транспортування природного газу названими Постановами НКРЕ не включені. Постановами НКРЕ від 23.05.2006р. №599 та від 19.12.2006р. №1692 було затверджено тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та на постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ «Запоріжгаз". Ці тарифи були сформовані на підставі Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.09.2002р. № 983. Додатки №1 та №2 до названої методики визначають перелік витрат підприємства з газопостачання та газифікації на здійснення транспортування природного газу розподільними газопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом, які включаються до відповідного тарифу, який встановлюється для підприємства. До таких витрат відноситься оплата банківських послуг. Оплата послуг з поштового переказу та «комісійного збору» до названих витрат не включається. Таким чином, витрати на оплату послуг з поштового переказу, які надає ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс» при визначенні тарифу, який встановлений для ВАТ «Запоріжгаз» не враховані.
Заслухавши прокурора, представників відповідачів 1, 2, третьої особи, представників НКРЕ, Антимонопольного комітету України в особі Запорізького обласного територіального відділення, вивчивши матеріали справи, суд встановив.
Згідно Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженим наказом Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 74 від 25.08.2005 та Постановою НКРЕ України № 63 від 25.08.2005, зареєстровані в Міністрестві юстиції України 22.09.2005 за № 1087/11367, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом для населення м. Запоріжжя. У ході діяльності відповідачем 1 укладаються договори про надання послуг з газопостачання з фізичними особами, які проживають у м. Запоріжжі.
16.10.2006 між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс»був укладений договір № 203 на приймання грошових переказів від фізичних осіб (надалі «Договір»). Відповідно до п.1, 2 договору , відповідач 1 доручив, а відповідач 2 прийняв на себе зобов'язання здійснювати через свої пункти надання фінансових послуг приймання грошових переказів від фізичних осіб-платників на користь відповідача 1 в оплату за спожитий природний газ та інші послуги та перерахувати на поточні рахунки відповідача 1 суми грошових переказів, які прийняті на його користь. Згідно п.3.1, 3.2. Договоруза виконання послуг, передбачених п.2.2.1 Договору відповідач 2 стягує з фізичних осіб-платників, які проводять оплату за спожитий природний газ та інші послуги на користь відповідачу 1, встановлену суму. Порядок стягнення та розмір оплати визначається відповідачем 2 самостійно.
За поясненнями відповідача 2 суд встановив, що при виконанні Договору ним при прийнятті платежів від фізичних осіб стягувалась плата згідно тарифів на послуги ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс», що були ним затверджені 01.11.2006 та 28.03.2007 (залучені до матеріалів справи).
Суд встановив, що ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»є суб'єктом підприємницької діяльності, який надає послуги з переказу грошових коштів на підставі відповідної ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку на пересилання поштових переказів на території м. Запоріжжя та Запорізької області від 30.12.2004 та керується у своїй діяльності, зокрема Законами України «Про поштовий зв'язок» від 04.10.2001 №2759-111, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 №2664-111, «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 №2346-111 та іншими нормативними актами, що регулюють надання фінансових послуг, оскільки послуга поштового зв'язку віднесена до фінансових послуг згідно розпорядження Держфінпослуг № 4080 від 27.05.2005 року.
Статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок»визначено, що переказ грошових коштів (поштовий переказ) - послуга поштового зв'язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей. Тобто користувач - фізичні особи, надавали доручення ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс»переказати певну суму на адресу ВАТ «Запоріжгаз». Також ст. 13 цього Закону визначено, що договір про надання послуги поштового зв'язку (поштового переказу) вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами. Тобто фізична особа під час ініціювання переказу на адресу ВАТ «Запоріжгаз»сплачує вартість такого переказу ЗАТ «Запоріжзв'язоксервіс».
Згідно ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. . Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора, і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд встановив, що прокурором штучно визначено позивачем - Запорізьку міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки останній не є учасником спірних правовідносин ні за Договором № 203 на приймання грошових переказів від фізичних осіб від 16.10.2006 між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс», ані за договорами, що укладались фізичними особами та ЗАТ "Запоріжзв'язоксервіс»про надання послуги поштового зв'язку (поштового переказу) на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз".
Чинне законодавство не передбачає повноважень міських рад здійснювати регулюючі функції у договірних відносинах між суб'єктами господарювання, які не належать до комунальної форми власності, щодо приймання платежів та вимагати від таких суб'єктів включення певних умов або утримання від включення певних умов до таких договорів. Таким чином, Запорізька міська рада не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У позові Прокурор не наводить будь - якого підтвердження того, що Запорізькій міській раді надані повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір за участю сторін не підлягає вирішенню в господарських судах України
За таких обставин, слід припинити провадження у справі № 21/93/07.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80 п. 1-1, 86 ГПК України, суд
Припинити провадження у справі № 21/93/07.
Суддя В.І.Черкаський