а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
18 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4432/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни ,
При секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
За участю представників сторін:
прокурора : Гоменюка О.В.
позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представник за усною заявою
відповідача : Мавроді Р.Ф., Шлапак А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_2
до : Вінницької митниці
про : визнання протиправним та скасування рішень інспектора ВІнницької митниці
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Вінницької митниці про оскарження дій про визнання протиправним і скасування рішень інспектора Вінницької митниці.
Позов мотивовано тим, що позивач неодноразово подавав до відділу митного оформлення Вінницької митниці митні декларації для здійснення митного оформлення належного йому майна, а саме: міні навантажувача 753 Б та міні екскаватора 334, однак йому було відмовлено у митному оформленні зазначеного майна і вручено картки відмови.
Із таким рішенням позивач не згоден і наполягає на пільговому митному оформленні, посилаючись на таке його право визначене законодавством України. В зв'язку з відмовою Вінницької митниці здійснити пільгове оформлення належного йому майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.
На даний позов відповідачем подано заперечення, від 03.11.2009 року за №14/14 - 4350, з якого вбачається, що позов ОСОБА_2 Вінницькою митницею не визнається, із посиланням на правомірність дій працівників Вінницької митниці. Така позиція митниці в запереченні мотивована тим, що відповідно до УКТЗЕД, затвердженої Законом України від 05.04.2001 року №2371-ІІІ Про Митний тариф України, належне ОСОБА_2 майно, яке на його думку підлягало митному оформленню, а саме: навантажувач ковшовий фронтальний класифікується за кодом 8429 51 99 00, екскаватор Bobcat за кодом 8429 52 10 00, належать до групи 84 Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої, їх частини, а транспортні засоби -до групи 87 Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання. Твердження позивача, що міні навантажувач та міні екскаватор є механічними транспортними засобами, митниця вважає помилковими, оскільки вони є машинами та механізмами для планування та розроблення грунту, а не механічними транспортними засобами, а тому проводити пільгове митне оформлення майна позивача, Вінницька митниця не мала підстав.
В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та зазначив, що рішення Вінницької митниці щодо відмови у пільговому оформленні майна ОСОБА_2 є протиправними, оскільки вичерпних роз'яснень, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, у картках відмови інспектором митного оформлення надано не було, що є порушенням ч.2 п.3 Порядку оформлення й використання картки відмови, затвердженої наказом ДМСУ від 12.12.2005 року №1227, окрім того представник позивача стверджував, що майно позивача не є товаром в розумінні Закону, а є особистим майном так як воно призначено не для відчуження, а для власного використання, а тому підлягає пільговому митному оформленню.
Представники відповідача -ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, підтримали викладене в письмових запереченнях поданих до суду, окремо пояснивши, що пунктом 3.2 ст.8 Закону передбачено звільнення від оподаткування особистих речей громадян, які ввозяться (пересилаються) громадянами на постійне місце проживання, в тому числі і механічних транспортних засобів { крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності), в кількості однієї одиниці таких транспортних засобів по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина. На підставі зазначеної правової норми Вінницькою митницею було проведено пільгове митне оформлення особистих речей позивача та механічних транспортних засобів: автомобіля легкового Шевроле, 2006 року виготовлення та причіпу для перевезення вантажів 2-х осевого, 2005 року виготовлення. Однак, навантажувач одноківшовий фронтальний та екскаватор Bobcat не входить до переліку предметів, віднесених до особистих речей громадян, не є механічним транспортним засобом, а тому відповідно до ст.4 Закону вони підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподатковуються ввізним митом за ставкою в розмірі 20 відсотків від митної вартості, податком на додану вартість. Враховуючи викладене, представники відповідача вважають, що Вінницька митниця діяла чітко у відповідності до вимог діючого митного законодавства, її дії були направленні на попередження незаконного звільнення від сплати податків, при цьому позовні вимоги позивача є цілком безпідставними та надуманими, а тому просили суд відмовити у задоволенні позову.
За письмовою заявою в порядку ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі допущено прокурора Староміського району Вінницької області, який підтримав позицію Вінницької митниці та просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку в задоволенні позову відмовити з наступних причин.
Так, судом по справі встановлено, що позивач неодноразово звертався до відділу митного оформлення Вінницької митниці із митними деклараціями для здійснення митного оформлення належних йому міні навантажувача 753 Б та міні екскаватора 334.
Як вбачається з позовної заяви, в митному оформленні вказаного майна позивачу було відмовлено, на доказ чого в матеріалах справи наявні Картки відмови митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів чи транспортних засобів через митний кордон України (а. с. 34, 35, 41). Судом досліджені дані картки відмови, які оформлені відповідно до вимог передбачених чинним заонодавством, в даних картках надано вичерпні розяснення, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску тоарів і транспортних засобів через митний кордон України, чим чітко дотримано вимоги абз.2 п.3 Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженому Наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року.
Причиною відмови у зазначених картках вказано те, що заявлений у вантажній митній декларації товар не входить до переліку майна, що звільняється від оподаткування при переселенні громадян на постійне місце проживання.
Відносини щодо митного оформлення регулюються Митним кодексом України, статтею 252 якого визначено, що товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначеними законами України.
Спеціальним законом, що регулює Порядок митного оформлення та оподаткування товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України є Закон України № 2681 від 13.09.2001 Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться(пересилаються) громадянами на митну територію України( далі Закон).
Відповідно до ст.4 Закону, оподаткування товарів, які безпосередньо ввозяться (пересилаються) громадянами в супроводжуваному (несупроводжуваному) багажі, пересилаються у міжнародних експрес-відправленнях, надходять на адресу громадян у міжнародних експрес-відправленнях або у вантажних відправленнях, сумарна митна вартість яких перевищує 1000 євро та/або загальна вага яких перевищує 100 кг, здійснюється за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення в порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у разі здійснення операцій з імпорту, з поданням дозволів (ліцензій) та сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання іноземного сертифіката, у випадках, установлених законодавством для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
В судовому засіданні встановлено, що звертаючись до митниці для здійснення митного оформлення належних йому міні навантажувача 753 Б та міні екскаватора 334, позивач визначає їх як механічні транспортні засоби, які звільняються від оподаткування в кількості однієї одиниці по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина.
Відповідно до пункту 12 ст. 8 Закону при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі і механічні транспортні засоби ( крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності), в кількості однієї одиниці таких транспортних засобів по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина.
Механічні транспортні засоби відносяться за УКТЗЕД, затвердженої Законом України від 05.04.2001 року №2371-ІІІ Про Митний тариф Українидо Групи 87 Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання.
Однак, при дослідженні матеріалів справи встановлено, що міні навантажувач 753 Б та міні екскаватор 334 відносяться до Групи УКТЗЕД, затвердженої Законом України від 05.04.2001 року №2371-ІІІ Про Митний тариф України8429 Самохідні бульдозери з неповоротним та поворотним відвалом, грейдери, планувальники, скрепери механічні лопати, екскаватори, одноківшові навантажувачі, трамбувальні машини та котки.
Зокрема, даний факт наведено в листі Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області від 18 серпня 2009 року адресованому ОСОБА_2 (а. с. 14), а також Рішенні органу з сертифікації продукції -ДП Науково-Дослідницький інститут -полігон мобільної техніки(а.с.28).
Окрім того, зазначені коди позивач вказав і в самих митних деклараціях із якими звертався до митного органу (а. с. 31, 32-33, 36-39, 42-45).
Пунктом 40 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби -це будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.
Як встановлено судом, ввезене позивачем майно не є механічним транспортним засобом, а відтак і не звільняється від оподаткування при митному оформленні.
Суд вирішує спір відносно публічно-правових відносин, які мали місце між особами, що беруть участь у справі, керуючись чинним законодавством України, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” громадяни за умови дотримання вимог Митного кодексу України та інших законодавчих актів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які особисті речі та товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну, а також тих, щодо яких законодавством України встановлені обмеження.
Враховуючи вищенаведене, митне оформлення майна позивача не може бути проведено в порядку, іншому, ніж той, що визначений чинним митним законодавством України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про зобов'язання Вінницької митниці провести митне оформлення навантажувача ковшового та екскаватора на пільгових умовах не відповідає змісту законодавства.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати виконання повноважень компетентного органу виконавчої влади в майбутніх публічно-правових відносинах.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, пояснення позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представники відповідача проти позову заперечували і надали суду достатньо доказів правомірності своїх дій при прийнятті рішення щодо відмови в митному оформленні належного позивачу майна на умові звільнення від оподаткування, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Віницької митниці відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.11.09
Суддя Чернюк Алла Юріївна