а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
13 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4382/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни ,
При секретарі судового засідання: Скалій Леся Володимирівна
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Макушинська К.С. - представник за довіреністю
третьої особи: ФабрикЯ.В. - представник за дорученням, Кравчук Л.Д. - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_1
до : Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області; третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача : Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці
про : визнання відмови відповідача щодо задоволення скарги неправомірною, про скасування постанови від 07.10.2009 року, про зобов'язання скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року
14.10.2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання неправомірною відмови відповідача в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року, про скасування постанови начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області Макушинської К.С. від 07.10.2009 року про перевірку виконавчого провадження та про зобов'язання відповідача скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року, винесену старшим державним виконавцем Довженко О.Д. та провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.11.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова від 07.10.2009 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Довженка О.Д. про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року винесена з порушенням вимог п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, зазначає позивач, на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження виконавчий лист у справі №22-а-10517/08 від 23.04.2009 року не було виконано в повному обсязі, що не було враховано при розгляді скарги стягувача та винесенні постанови від 07.10.2009 року про відмову в її задоволенні.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та, поряд з іншим, просив суд визнати неправомірними дій Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав зазначивши, що постанова від 07.10.2009 року про перевірку виконавчого провадження та постанова державного виконавця Довженка О.Д від 25.09.2009 року про закінчення виконавчого провадження винесені у спосіб, на підставах та у відповідності до вимог діючого законодавства, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази, в судовому засіданні встановлено наступне.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2007 року у справі №2-а-13594/07 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії в задоволенні позовних вимог відмовлено.
04.03.2009 року Київський апеляційний адміністративний суд зазначену постанову Вінницького окружного адміністративного суду скасував, постановив по справі нове рішення (справа №22-а-10517/08), яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково, зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці здійснити перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до встановленого мінімального розміру пенсії за віком згідно Закону України "Про державний бюджет України" з 01.11.2006 року.
23.04.2009 року на виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (а.с.7).
28.04.2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №22-а-10517/08 від 23.04.2009 року.
24.09.2009 року державним виконавцем Довженком О.Д. складено акт про виконання в повному обсязі зазначеного вище виконавчого листа та 25.09.2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 60-61).
Вважаючи вказану постанову від 25.09.2009 року неправомірною, позивач звернувся до Начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області зі скаргою в якій посилався на неповне виконання судового рішення виконавче провадження щодо якого закінчено та просив скасувати відповідну постанову (а.с.9-11).
За наслідками розгляду скарги позивача Начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Макушинською К.С. винесено постанову про перевірку виконавчого провадження від 07.10.2009 року, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження. Так, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно постанови від 24.09.2009 року про закінчення виконавчого провадження, факт виконання боржником рішення суду у справі №22-а-10517/08 державним виконавцем Довженком О.Д. встановлено на підставі листа боржника №1242/06-38-2/09 від 14.09.2009 року та доданих до нього документів (а.с.13-16).
Проте, як вбачається з вказаного листа Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2006 року по 01.07.2008 року боржником здійснено в розмірах, які не відповідає зазначеним у виконавчому листі. Так, зокрема, при обрахунку пенсії за вказаний період Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці виходило з того, що мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" становить 19.91 грн.
Проте, такі висновки боржника є хибними, і такими, що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Також, відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Натомість, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії, передбаченої вказаним Законом, а також пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 2. з розміру 19 гривень 91 копійка.
Водночас, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 1 жовтня 2006 року в розмірі 366 гривень, із 1 січня 2007 року - 380 гривень, із 1 квітня 2007 року - 406 гривень, який і мав бути застосований Управлінням ПФУ у Ленінському районі при здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1
Однак, державним виконавцем вказані обставини не враховані, факт належного виконання боржником виконавчого листа у справі №22-а-10517/08 не перевірено.
Відповідно ж до частини 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 вказаної статті, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення , зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що станом на день винесення державним виконавцем Довженком О.Д. постанови про закінчення виконавчого провадження виконавчий лист у справі №22-а-10517/08 Управлінням пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці в повному обсязі не виконано, підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
Статтею 5-1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону , вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.
Всупереч викладеному начальник підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Макушинська К.С. при перевірці виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 23.04.2009 року у справі №22-а-10517/08 безпідставно винесену постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2009 року не скасувала та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовила.
Таким чином, постанова від 25.09.2009 року начальника підрозділу ПВР ВДВС ГУЮ у Вінницькій області Макушинської К.С. про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 винесена без повного з'ясування обставин виконавчого провадження та без належного здійснення контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, а відтак є неправомірною у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем при винесенні постанови від 07.10.2009 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови від 25.09.2009 року про закінчення виконавчого провадження не дотримані, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити.
Водночас, суд вважає, що в силу ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав позивача поряд із задоволенням заявлених ним позовних вимог слід також визнати неправомірними дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови від 25.09.2009 року про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та зважаючи на те, що позивачем при розгляді даної справи інших судових витрат не понесене, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року.
3. Скасувати постанову начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області Макушинської К.С. від 07.10.2009 року про перевірку виконавчого провадження.
4. Зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2009 року, винесену старшим державним виконавцем Довженко О.Д. та провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 13.11.09
Суддя Мультян Марина Бондівна