а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
23 листопада 2009 р. Справа № 2-а-3520/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни ,
Суддів Дончика Віталія Володимировича
Мельник - Томенко Жанни Миколаївни
при секретарі судового засідання: Савченко Олені Олегівні
за участю представників сторін:
позивача : Долженкова Олександра Валерійовича, діє на підставі довіреності від 01.09.2009р.
відповідача : Супруна Миколи Івановича, діє на підставі довіреності № 17111/10/10 від 31.08.2009р., Лесика Віталія Васильовича, діє на підставі довіреності № 212/10/10 від 10.01.2009р., Бугай Жанні Миколаївні, діє на підставі довіреності № 17121/10/10 від 31.08.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : Відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко"
до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про : скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень - рішень:
- №0001112320/0 від 04.12.2008 року (№0001112320/1 від 16.02.2009 року, № 0001112320/2 від 07.05.2009 року, №0001112320/3 від 21.07.2009 року), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 833 824 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 825 172 гривні.
- № 0001122320/0 від 04.12.2008 року (№0001122320/1 від 16.02.2009 року, №0001122320/2 від 07.05.2009 року, №0001122320/3 від 21.07.2009 року), якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27 339 гривні та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27 339 гривні.
- № 0001102320/0 від 04.12.2008 року та №0001102320/1 від 16.02.2009 року, якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 388 876 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 194 438 гривень; №0001102320/2 від 07.05.2009 року та №0001102320/3 від 21.07.2009 року, якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 377 531 гривна та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188 765 гривень.
Позов мотивовано тим, що у період з 26 вересня по 06 листопада 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Вінниці була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ “Вінницямолоко” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року.
За результатами перевірки було складено акт про результати виїзної планової документальної перевірки від 20.11.2008 року за №2811/2320/00453196. На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001112320/0 від 04.12.2008 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 19 833 824 гривні та штрафні санкції 19 825 172 гривні; податкове повідомлення-рішення №0001102320/0 від 04.12.2008 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 388 876 гривень та штрафні санкції 194 438 гривень; податкове повідомлення-рішення №0001122320/0 від 04.12.2008 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27 339 гривень та штрафні санкції в розмірі 27 339 гривень.
Дані повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до ДПІ у м. Вінниці, однак відповідно до рішення про розгляд первинної скарги від 13.02.2009 року №3065/10/25-09/77, яким оскаржувані податкові повідомлення - рішення було залишено без змін, а скаргу ВАТ "Вінницямолоко" без задоволення.
Позивач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення-рішення до ДПА у Вінницькій області та 05 травня 2009 року отримав рішення, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №00011102320/0 від 04.12.2008 року та рішення про розгляд первинної скарги від 13.02.2009 року №3065/10/25-09/77 (податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 року №0001102320/1) в частині 11 345 гривень нарахованого податку на прибуток та 5 673 гривень застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та рішення про розгляд первинної скарги залишено без змін. Інші податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці залишено без змін.
Відповідно до рішення ДПА України від 15.07.2009 року №6815/6/25-0515, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці з урахуванням рішень ДПА у Вінницькій області від 30.04.2009 року, прийнятого за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу - без задоволення.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті внаслідок неправильного застосування норм податкового законодавства та просить скасувати їх.
Представник позивача в судових засідання позов підтримав повністю та просив суд задоволити його, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представники відповідача щодо заявленого позову заперечували повністю, посилаючись на обґрунтування, зазначені в акті перевірки, рішеннях за результатами розгляду скарг позивача, письмових запереченнях та додаткових письмових запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування податкових повідомлень рішень:
- №0001112320/0 від 04.12.2008 року (№0001112320/1 від 16.02.2009 року, № 0001112320/2 від 07.05.2009 року, №0001112320/3 від 21.07.2009 року), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 833 824 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 825 172 гривні.
- № 0001122320/0 від 04.12.2008 року (№0001122320/1 від 16.02.2009 року, №0001122320/2 від 07.05.2009 року, №0001122320/3 від 21.07.2009 року), якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27 339 гривні та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27 339 гривні, з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство “Вінницямолоко” зареєстровано виконавчим комітетом Староміської Ради народних депутатів за №67 від 26.08.1997 р.
Як встановлено судом, у період з 26 вересня по 06 листопада 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Вінниці була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ “Вінницямолоко” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року.
За результатами перевірки було складено акт про результати виїзної планової документальної перевірки від 20.11.2008 року за №2811/2320/00453196 (т.1 а.с. 10-53). На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001112320/0 від 04.12.2008 року (т.1 а.с. 66), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 19 833 824 гривні та штрафні санкції 19 825 172 гривні; податкове повідомлення - рішення №0001102320/0 від 04.12.2008 року (т.1 а.с. 65), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 388 876 гривень та штрафні санкції 194 438 гривень; податкове повідомлення - рішення №0001122320/0 від 04.12.2008 року (т.1 а.с. 64), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27 339 гривень та штрафні санкції 27 339 гривень.
Відповідно до рішення ДПА у Вінницькій області від 03 квітня 2009 року №7996/10/25-009 (т.1 а.с. 93-105) скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №00011102320/0 від 04.12.2008 року та рішення про розгляд первинної скарги від 13.02.2009 року №3065/10/25-09/77 (податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 року №0001102320/1) в частині 11 345 гривень нарахованого податку на прибуток та 5 673 гривень застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та рішення про розгляд первинної скарги залишено без змін. Інші податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці залишено без змін.
Як вбачається з висновків відповідача за наслідками планової виїзної документальної перевірки, викладених в акті та рішеннях про результати розгляду скарг позивача, порушення, за які прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення, полягають у наступному.
За період, що перевірявся ДПІ у м. Вінниці, ВАТ “Вінницямолоко” відповідно до укладених договорів здійснював продаж молока переробним підприємствам на загальну суму 132 058 578 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 21 778 658 грн.
За перевіряємий період ВАТ "Вінницямолоко" застосовувало спеціальний режим оподаткування ПДВ.
Відповідно до п. 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 сума ПДВ, що має сплачуватись до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, в повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Порядок нарахування і використання зазначених коштів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі" №805 від 12.05.1999 року із змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 6 зазначеного вище Порядку, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока і м'яса в живій вазі.
За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його не бюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на не бюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з не бюджетного рахунка.
В ході перевірки ревізор - інспектор на підставі податкових накладних прийшов до висновку, що у період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року ВАТ "Вінницямолоко" молоко, закуплене від населення та сільськогосподарських виробників - юридичних осіб, після проведення його фізичної обробки (очищення та охолодження) реалізовувало іншим переробним підприємствам України. ВАТ "Вінницямолоко" виготовляло та реалізовувало молоко охолоджене та молоко охолоджене пастеризоване, на що виписувало податкові накладні, обсяги від даної реалізації були включені до спеціальної декларації по податку на додану вартість.
З метою встановлення того, яке молоко було реалізовано молокозаводами ВАТ "Вінницямолоко" за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, до управлінь ветеринарної медицини ДПІ у м. Вінниці було направлено відповідні запити (т.3 а.с. 86, 90, 98, 101, 103, 105, 109) з проханням надати характеристику молока, яке відвантажувалось. На зазначені запити було отримано відповіді (т.3 а.с. 87, 88, 91-96, 99, 100, 102, 104, 106-108), згідно яких за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року молокозаводи ВАТ "Вінницямолоко" пастеризацію молока не здійснювали та ветеринарні свідоцтва форми 2 видавались на первинну обробку та реалізацію молока (молока коров'ячого охолодженого).
Отже, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від №0001112320/0 від 04.12.2008 року (№0001112320/1 від 16.02.2009 року, № 0001112320/2 від 07.05.2009 року, №0001112320/3 від 21.07.2009 року), яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 833 824 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 825 172 гривні, відповідач виходив з того, що у перевіряємий період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року ВАТ “Вінницямолоко” не здійснювало переробки всієї кількості молока, яке закуповувалось ним, більша частина молока у вказаний вище період піддавалась лише фізичній обробці, а саме: молоко очищалось, охолоджувалось та реалізовувалось на інші переробні підприємства для переробки. Тобто, на думку відповідача, позивач не є переробним підприємством, оскільки не виготовляв продукцію, готову до вжитку, а реалізовував іншим переробним підприємствам молочну сировину. З такими висновками суд не може погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок обліку зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. №805 затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, пунктом1 якого визначено, що він встановлює механізм нарахування та виплат на період з 01 січня 1999 року переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі.
Нарахування та виплата дотацій проводиться переробними підприємствами не залежно від форми власності, що мають власні переробні потужності.
Згаданий порядок не поширюється на операції з поставки молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, поставленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з поставки імпортованої сировини, з поставки молока і м'яса в живій вазі посередниками, а також з переробки сировини на давальницьких умовах.
Необхідними умовами спрямування сум податку на додану вартість для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам є: 1) купівля переробним товариством молока у живій вазі власного виробництва сільськогосподарських товаровиробників; 2) виготовлення із закупленої сировини молока і молочної продукції з використанням власних переробних потужностей, а не на давальницьких умовах; 3) реалізація такого молока і молочної продукції (п. 11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про молоко та молочну продукцію ”підставою для віднесення підприємства до категорії переробних є наявність власних виробничих потужностей та умов для виробництва молочних продуктів гарантованої якості та безпеки відповідно до нормативних документів.
В акті про результати планової виїзної перевірки (т.1 а.с. 32) відповідач зазначає, що відповідно до Національного класифікатора "Класифікація видів економічної діяльності", прийнятого Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375 ВАТ "Вінницямолоко" здійснювало діяльність щодо переробки молока та виробництва сиру, тобто ВАТ "Вінницямолоко" є переробним підприємством в розумінні п.п. 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, відповідач вважає, що позивач занизив податкове зобов'язання по загальній декларації та завищив податкове зобов'язання по скороченій декларації, оскільки реалізовував охолоджене молоко, яке відповідач вважає сировиною, а не готовою продукцією. Відповідач у своєму акті зазначив, що відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. №805 переробні підприємства перераховують суми ПДВ, нараховані на обсяги реалізованої ними готової продукції на відкриті для них в обслуговуючих установах банків окремі рахунки у міру надходження цих коштів.
З огляду на те, що п.11.21 статті 21 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для включення сум ПДВ до дотаційної декларації передбачає реалізацію переробними підприємствами молока та молочної продукції, зазначене вище положення Постанови суперечить нормам наведеного Закону, оскільки обмежує нарахування та виплату дотації реалізацією виключно готової продукції.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися і змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Згідно з п.п. 4.4.1 п. 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли норма закону чи іншого нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи те, що Закон України "Про податок на додану вартість" має вищу юридичну силу порівняно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №805, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про правомірність нарахування ВАТ "Вінницямолоко" дотації сільськогосподарським виробникам податковий орган мав керуватися саме положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", тобто при визначенні права на включення сум ПДВ до дотаційної декларації, відповідач повинен був виходити з обсягу реалізованих позивачем саме молока та молочної продукції, а не з обсягів реалізованої готової продукції.
Відповідачем також не враховано те, що ветеринарні свідоцтва форми 2 на молоко отримувались Позивачем після проведення його первинної обробки, а переробка заготовленого молока здійснювалась на орендованих засобах виробництва, розташованих в м. Канів, м. Корсунь - Шевченківський (Черкаська область); м. Світловодськ (Кіровоградська область); м. Бобровиця (Чернігівська область) відповідно до укладених договорів оренди (суборенди) обладнання з:
- ВАТ "Канівський маслосирзавод", договір оренди №01-01/07/б від 01.01.2007 року (т.1 а.с. 125-130);
- ВАТ "Канівський маслосирзавод", договір суборенди №01-01/08 від 01.01.2007 року (т.1 а.с. 134-139);
- ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат", договір оренди №369 від 01.11.2007 року (т.1 а.с. 142-147);
- ВАТ "Бобровицький молокозавод", договір оренди №01-01/07 від 01.01.2007 року (т.1 а.с. 150-156);
- ВАТ "Світловодський маслосиркомбінат", договір суборенди №01/01-07/А від 01.01.2007 року (т. 1 а.с. 159-164).
Орендовані засоби виробництва було передано Позивачу в строкове платне користування відповідно до актів приймання - передачі (т. 1 а.с. 131, 140, 148, 157, 165).
Відомості про наявність орендованих засобів виробництва на суму 12 690,1 тис. гривень відображено у п.18 довідки про фінансово - господарський стан Позивача (т.2 а.с. 1), яка складена на підставі направлення від 26.09.2008 року №777 підписана головним державним податковим ревізором-інспектором управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Вінниці Бондаренко І.В., а тому суд не бере до уваги твердження представників відповідача про те, що на момент проведення ревізії та прийняття спірних рішень не було відомо про наявність даних договорів оренди.
На підтвердження того, що позивачем дійсно орендувались виробничі потужності на інших підприємствах і на них здійснювалась переробка молочної сировини, представником позивача надано відповідні акти виконаних робіт (т.3 а.с. 69 - 73), які підписано орендодавцями та орендарем відповідно до умов договору оренди 31 грудня 2008 року та відповідними банківськими виписками (т. 3 а.с. 66-68), з яких вбачається здійснення позивачем оплати за оренду виробничих потужностей у відповідності до зазначених вище договорів оренди.
Крім того, відповідно до п.4 Наказу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 року №32 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 р. за N 659/10939), який був чинний на момент проведення перевірки, ветеринарним свідоцтвом форми №2 супроводжується саме перевезення вантажів, а не перехід права власності на продукцію.
Відповідно до договорів купівлі - продажу молочної продукції (т. 3 а.с. 53-65, 172-229), укладених між Позивачем та іншими суб'єктами господарювання, предметом купівлі -продажу є саме молочна продукція -молоко пастеризоване. При цьому, моментом переходу права власності у даному випадку є момент підписання відповідних видаткових накладних (т. 3 а.с. 7-52, т.5 а.с. 1 - 185).
Крім того, із системного аналізу положень п. 11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та статті 1 Закону України “Про молоко та молочну продукцію” вбачається що під терміном “молоко” розуміється як “молоко сире” так і “молочна сировина”, тобто, молоко, яке піддавалось попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню).
З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що ВАТ “Вінницямолоко” є переробним підприємством, має власні переробні потужності, придбавав молоко у сільськогосподарських виробників і реалізовував первинно оброблене та охолоджене ним молоко, суд приходить до висновку, що ним правомірно включено до дотаційних декларацій суми ПДВ за реалізоване молоко.
Перевіркою також встановлено завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року на загальну суму 47 236 гривень, за листопад 2007 року 331 550 гривень, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними (п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість).
Дана правова підстава донарахування податкового зобов'язання з ПДВ була зазначена відповідачем як у акті перевірки (т.1 а.с. 10-53), так і в спірних податкових повідомленнях - рішеннях (т.1 а.с. 66, 64).
Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 зазначеного вище Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до договору про надання інформаційно -консультаційних послуг від 01.11.2007 року, укладеного між ВАТ Вінницямолокота ВАТ СОММАС, останній надавав позивачу послуги.
Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.
18 вересня 2008 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в якому, зокрема, було включено до складу податкового кредиту сума ПДВ, сплачена у вартості наданих ВАТ СОММАСінформаційно -консультаційних послуг.
Подання позивачем уточнюючого розрахунку було зумовлено фактом несвоєчасного включення податкових накладних від 30.11.2007 року №№ 392, 393, 394, 395, 396, 397 (т.1 а.с. 166-171) до складу податкового кредиту при розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2007 року внаслідок помилки, допущеної бухгалтерією позивача. Зазначені вище податкові накладні були включені до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2008 року (т.3 а.с. 184).
В ході судового розгляду представники відповідача, не заперечували той факт, що під час проведення перевірки податкові накладні були на підприємстві, а питання використання отриманих інформаційно -консультаційних послуг в господарській діяльності підприємства під час проведення перевірки взагалі не досліджувалось. Це питання досліджувалось при прийняті рішень за результатами розгляду скарг позивача на спірні повідомлення -рішення.
Крім того, як вбачається з письмових заперечень відповідача на адміністративний позов від 08.09.2009 року (т.2 а.с. 126-136) відповідач заперечував щодо задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень -рішень, які стосувались встановленого під час проведення перевірки завищення сум ПДВ, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 331 550 гривень з мотивів саме неможливості встановлення пов'язаності наданих ВАТ СОММАСінформаційно - консультаційних послуг з господарською діяльністю ВАТ Вінницямолоко. Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартістьякщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Тобто, фактично відповідач прийшов до висновку щодо завищення суми ПДВ, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного податкового періоду, з мотивів, визначених п.п. 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, у той же час зазначаючи у спірних повідомленнях -рішеннях встановлення порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону.
Відповідно до п.п. 2.3.2 п. 2.3 наказу ДПА України Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавствавід 10.08.2005 року №327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно -правових актів, що порушені платником податків.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У своїй позовній заяві позивач просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення.
Здійснення правосуддя в адміністративних судах України базується на принципах адміністративного судочинства. Одним з них є принцип диспозитивності.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративну справу не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Пунктом 1 частини 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
В даному випадку, суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, оскільки лише їх скасування не забезпечить повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001112320/0 від 04.12.2008 року та № 0001122320/0 від 04.12.2008 року.
Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення -рішення №0001112320/0 від 04.12.2008 року та № 0001122320/0 від 04.12.2008 року, суд також визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення №0001112320/1 від 16.02.2009 року, № 0001112320/2 від 07.05.2009 року, №0001112320/3 від 21.07.2009 року, №0001122320/1 від 16.02.2009 року, №0001122320/2 від 07.05.2009 року, №0001122320/3 від 21.07.2009 року з наступних підстав.
Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748 (надалі -Положення № 29), у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.
У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Згідно абзацу другого пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (надалі -Порядок № 253), після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:
а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;
б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.
Розділом 6 даного Порядку передбачені вичерпні підстави відкликання податкових повідомлень. Даним розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже і надіслання нових податкових повідомлень, у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.
Таким чином, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення.
Відповідач, ДПА у Вінницькій області та ДПА України залишили скарги позивача без задоволення, а податкових повідомлень - рішень №0001112320/0 від 04.12.2008 року та № 0001122320/0 від 04.12.2008 року - без змін.
А тому суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення позивачу податкових повідомлень-рішень №0001112320/1 від 16.02.2009 року, № 0001112320/2 від 07.05.2009 року, №0001112320/3 від 21.07.2009 року, №0001122320/1 від 16.02.2009 року, №0001122320/2 від 07.05.2009 року, №0001122320/3 від 21.07.2009 року.
Що стосується податкових повідомлень -рішень № 0001102320/0 від 04.12.2008 року та №0001102320/1 від 07.05.2009 року, якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 388 876 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 194 438 гривень; №0001102320/2 від 07.05.2009 року та №0001102320/3 від 21.07.2009 року, якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 377 531 гривна та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188 765 гривень, суд приходить до висновку про відмову у вимозі щодо їх скасування, виходячи з наступного.
Станом на 01.01.2007 року на балансі ВАТ Вінницямолокопо бухгалтерському рахунку 621 Короткострокові векселі, видані в національній валютірахується заборгованість в сумі 1 338 475 гривень.
Відповідно до реєстру виданих векселів ВАТ Вінницямолокобуло видано 30-31 березня 2004 року 5 кредиторам - суб'єктам підприємницької діяльності -фізичним особам, за одержані від них послуги 13 векселів на загальну суму 1 338 475 гривень, а саме: СПД ОСОБА_9 3 векселі на суму 366 200 гривень; СПД ОСОБА_10 2 векселі на суму 312 600 гривень, СПД ОСОБА_11 3 векселі на суму 96 309 гривень 28 копійок, СПД ОСОБА_12 з векселі на суму 175 600 гривень і СПД ОСОБА_13 2 векселі на суму 387 766 гривень. Термін погашення векселів у реєстрі не зазначено.
Первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт отримання послуг від зазначених вище СПД та факт видачі їм векселів (договори, акти виконаних робіт, акти приймання -передачі векселів тощо), та відповідно до яких можна було б встановити строки позовної давності за виданими векселями ні в ході перевірки, ні під час оскарження повідомлень -рішень в адміністративному та судовому порядку позивачем надано не було.
В ході документальної перевірки ВАТ Вінницямолоковідповідачем було направлено запити (т.3 а.с. 109) до Козятинської ОДПІ щодо проведення перевірок СПД ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_10 з питань здійснення вексельних розрахунків з ВАТ Вінницямолокота підтвердження наявності заборгованості перед ВАТ Вінницямолоко.
Як вбачається з акту перевірки СПД ОСОБА_12 (т.3 а.с. 124-129) за період 04.04.2003 року по 31.12.2005 року, він є платником єдиного податку, обсяг виробництва за перевіряємий період склав 228 137 гривень, інформації про придбання цінних паперів за перевіряємий період в розпорядженні перевірки не було.
В довідці за результатами перевірки СПД ОСОБА_11 за період з 28.03.2003 року по 05.09.2005 року зазначено, що він є платником єдиного податку, обсяг виробництва за перевіряємий період склав 41 451 гривень, інформація про придбання цінних паперів за перевіряємий період в довідці відсутня.
Відповідно до інформації, наданої Козятинською ОДПІ за №6782/17-118 від 20.10.2008 року (т.3 а.с. 123), СПД -фізичні особи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зняті з реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності відповідно 05.09.2005 року та 28.06.2006 року.
Також, Козятинською ОДПІ було проведено документальні невиїзні перевірки СПД -фізичних осіб ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 за наслідками яких складено відповідні довідки (т. 3 а.с. 111-122), з яких вбачається, що зазначені вище суб'єкти підприємницької діяльності вексельних розрахунків з ВАТ Вінницямолоконе здійснювали.
Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_13 (т. 3 а.с. 137, т.6 а.с.146), ОСОБА_10 (т. 3 а.с.138, т.6 а.с. 144) та ОСОБА_12 (т.3 а.с. 139, т.6 а.с.148), відповідно до яких останні зазначають, що жодних вексельних розрахунків з ВАТ "Вінницямолоко" не здійснювали.
Відповідно до п. 1.25 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємстввід 22.05.1997 року №283/97-ВР безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;
- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:
фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;
фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;
- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємстввід 22.05.1997 року №283/97-ВР безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що заборгованість за послуги, надані за договорами про надання послуг набуває статусу безповоротної фінансової допомоги і підпадає під дію підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону, яким визначено, що валовий дохід включає в себе доходи з інших джерел, зокрема у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.
Суд критично ставиться до твердження позивача щодо помилкового включення в бухгалтерському обліку Позивача на рахунок 621 Короткострокові векселі зазначених вище векселів, оскільки відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українівідповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 статті 1 та пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704.
Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з п.2 статті 3 зазначеного вище Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 1 статті 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.2 зазначеної вище статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи те, що реєстр виданих векселів не має усіх зазначених вище реквізитів, його не можна вважати первинним документом.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судових засіданнях відповідач повністю не довів правомірності своїх рішень.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки платіжним дорученням №584 від 27.07.2009 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., а адміністративний позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001112320/0 від 04.12.2008 року (№0001112320/1 від 16.02.2009 року, № 0001112320/2 від 07.05.2009 року, №0001112320/3 від 21.07.2009 року), яким було визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 19 833 824 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 825 172 гривні.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001122320/0 від 04.12.2008 року (№0001122320/1 від 16.02.2009 року, №0001122320/2 від 07.05.2009 року, №0001122320/3 від 21.07.2009 року), якими було визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 27 339 гривні та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27 339 гривні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1 грн. 70 коп. (одну гривню 70 коп.) судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 27.11.09
Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна
Судді Дончик Віталій Володимирович
Мельник - ОСОБА_1