Єдиний унікальний номер: 378/871/17
Провадження № 4-с/378/1/17
"24" листопада 2017 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Шевченко Т. А.,
представника скаржника: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -
До суду з вказаною скаргою звернулась ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_1 посилаючись на те, що рішенням Тетіївського районного суду від 09.04.2014 року у справі №380/274/14-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «Імідж Буковини», ТОВ «Імідж Буковини», ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Всеукраїнська колекторська група», ТОВ «Імідж Буковини» про стягнення заборгованості за договором позики. 26 червня 2014 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №43827418 на підставі виконавчого листа у справі №380/274/14-ц. 26 червня 2014 року постановою державного виконавця Секерні В.М. у ВП №43827418 накладено арешт на все майно скаржника - ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останній. 08 липня 2014 року державним виконавцем Секернею В.М. у ВП №43827418 постановлено накласти арешт на кошти боржника, накласти розшук на майно боржника та стягнути виконавчий збір у розмірі 715365, 40 грн. Також цього ж дня, вказаним державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про розшук майна боржника. 23 січня 2015 року ухвалою Тетіївського районного суду Київської області визнано мирову угоду укладену 09 грудня 2014 року між ОСОБА_3 з ДП «Імідж Буковини», ТОВ «Імідж Буковини», ТОВ «Всеукраїнська колекторська група», ТОВ «Імідж Буковини», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час виконання рішення Тетіївського районного суду від 09.04.2014 року. Судом ухвалено закрити виконавче провадження за рішенням Тетіївського районного суду від 09.04.2014 року. 02 лютого 2015 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області надійшла заява стягувача у даному виконавчому провадженні про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з визнанням судом мирової угоди, а також зняття арешту з майна та рахунків боржника. 26 лютого 2015 року постановою державного виконавця Секерні В. М. закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №380/274/14-ц на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Після спливу майже одного року і п'яти місяців, 21 липня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 51746142, за постановою № 43827418 від 08.07.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та виділено в окреме виконавче провадження.
3 постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.07.2014 року,
постановою про відкриття виконавчого провадження №51746142 від 21.07.2016 року вона
не погоджується, вважає їх незаконними. Враховуючи те, що постановою про відкриття провадження від 26 червня 2014 року встановлено семиденний строк для виконання судового рішення, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору мала би бути винесена 04 липня 2014 року, а не 08 липня 2014 року. Отже, державний виконавець пропустив строк для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
В рамках ВП №51746142 відкритого з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», 25.07.2016 року державним виконавцем Секернею В.М. винесено постанову про доручення проведення виконавчих дій Виноградівському районному відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, а саме: провести опис автомобіля марки “МITSUBISHI LANCER» 1.51, 1990 року випуску, синього кольору, д. н .з. 644-22РЕ, номер кузова JMВLRС62АМU500443, що затримано працівниками ДАІ в Виноградівському районі в с. В. Копаня. З цією постановою описано даний транспортний засіб, складено акт про опис та арешт майна від 25.07.2016 року. 26 грудня 2016 року державним виконавцем Секернею В.М. винесено акт про проведені електронні торги у ВП № 51746142, які разом із вказаним актом потрібно вважати не дійсними, адже в ньому вказані інші сторони виконавчого провадження та інший номер виконавчого листа. За результатами проведених електронних торгів, розпорядженням № 51746142 на користь держави перераховано 22 527, 03 грн., 985, 47 грн. - на рахунок ДКСУ у м. Києві. 28 грудня 2016 року державним виконавцем Секернею В. М. у виконавчому провадженні №51746142 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 02.06.2016 року. Арешт накладений постановами від 26.06.2014 р., 08.07.2014 р. на майно та кошти боржника, а також розшук залишається досі не знятий. Рішення суду у виконавчому проваджені фактично виконано мировою угодою від 23 січня 2015 року. Оскільки, постанова про стягнення виконавчого збору від 08.07.2014 року та постанова про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору №51746142 від 21.07.2016 року є незаконними, а основне виконавче провадження № 43827418 закінчено 26.02.2015 року, то арешт та розшук накладений на майно та кошти боржника підлягає зняттю.
Скаржник з урахуванням уточнення заявлених вимог (а. с. 53-54,) та відповідно до заявленого в судовому засіданні 24 листопада 2017 року клопотання просить поновити їй строк звернення до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Секерні В. М.; визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 08 липня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 43827418 та від 21.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51746142 по стягненню з боржника виконавчого збору, зобов'язати державного виконавця зняти арешт з коштів, рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2 та зняти розшук з її майна, що накладені у виконавчому провадженні № 43827418.
Скаржник ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про місце та час розгляду своєї скарги.
Представник скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримала, підтвердила обставини, викладені в ній.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 в судове засідання повторно не прибув, належним чином повідомлений про місце та час розгляду скарги. В матеріалах справи міститься його письмове заперечення на скаргу ОСОБА_2 (а. с 99-101), в якому він зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебувало виконавче провадженняя ВП №43827418 по виконанню виконавчого листа №380/274/14-ц виданого 23.04.2014 року Тетіївським районним судом Київської області. Виконавчий документ пред'явлено до виконання стосовно боржника ОСОБА_2. 26.06.2014 року він виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та надав боржнику строк для самостійного виконання до 03.07.2014 року. ОСОБА_2 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження 04 липня 2014 року, що підтверджується відмітками на повідомленнях про вручення поштових відправлень. Це свідчить про її обізнаність в існуванні виконавчого провадження. Вона не виконала рішення суду у встановлений строк, а тому він 08.07.2017 року виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та надіслав адресату. В цей же день ним також винесено постанови про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника, які були ним надіслані сторонам виконавчого провадження і відповідним банківським установам. ОСОБА_2 пропустила строк на оскарження вказаних постанов державного виконавця без поважних причин. Лише, 17.03.2017 року боржником оскаржено зазначені постанови державного виконавця. Арешт з майна боржника не знято, оскільки у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не припиняється чинність арешту майна боржника та не скасовуються інші заходи примусового виконання рішень. В рамках виконавчого провадження ВП №51746142 по виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на адресу ОСОБА_2 10.10.2016 року надіслано витяг зі звіту про вартість арештованого майна автомобіля марки “МITSUBISHI LANCER» 1.51, 1990 року випуску, д.н.з.644-22РЕ, номеркузова JMВLRС62АМU500443. Просить залишити без задоволення скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця в повному обсязі.
Розглянувши скаргу ОСОБА_2, заслухавши пояснення її представника ОСОБА_1 та дослідивши письмові докази, суд вважає, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду від 09 квітня 2014 року стягнуто солідарно з дочірнього підприємства «Імідж Буковини», ТОВ «Імідж Буковини», ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Всеукраїнська колекторська група», ТОВ «Імідж Буковини» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики - 7 153 654 грн. На підставі вказаного рішення 23 квітня 2014 року видано виконавчий лист, боржником у якому зазначено ОСОБА_2 (а. с. 71).
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 від 26 червня 2014 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого у вказаній справі. Боржнику запропоновано самостійно виконати виконавчий документ у строк до 03 липня 2014 року (а. с.11-12).
26 червня 2014 року державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 13-14).
ОСОБА_2 направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження (а. с. 104, 106, 108).
Постановами державного виконавця від 08 липня 2014 року оголошено розшук майна боржника, накладено арешт на кошти боржника та стягнуто виконавчий збір в розмірі - 715 365 грн. 40 коп. (а. с. 15-16, 17, 80).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року визнано мирову угоду, укладену 09 грудня 2014 року між ОСОБА_3, дочірнім підприємством «Імідж Буковини», ТОВ «Імідж Буковини», ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Всеукраїнська колекторська група», ТОВ «Імідж Буковини» під час виконання рішення Тетіївського районного суду від 09 квітня 2014 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Закрито виконавче провадження за рішенням Тетіївського районного суду від 09 квітня 2014 року (а. с. 18-20).
Постановою державного виконавця Секернею В.М. від 26 лютого 2015 року виконавче провадження за виконавчим листом № 380/274/14-ц закінчено (а. с. 22-23).
Постановою державного виконавця від 21 липня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51746142 за постановою №43827418 від 08 липня 2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору та виділено в окреме виконавче провадження (а. с. 24).
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 7 ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 30).
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання) передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів.
Згідно із ч. 2 ст. 18 вказаного Закону у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Як встановлено вище, 23 квітня 2014 року Тетіївським районним судом видано виконавчий лист, боржником у якому зазначено ОСОБА_2 (а. с. 71).
Відповідно до ч. 2, 5, 6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як встановлено, постановою державного виконавця від 26 червня 2014 року згідно заяви стягувача (а. с. 102) відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 23 квітня 2014 року. Боржнику ОСОБА_2 запропоновано самостійно виконати виконавчий документ у строк до 03 липня 2014 року (а. с.11-12). 26 червня 2014 року державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 13-14).
ОСОБА_2 направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження (а. с. 104, 106, 108), де на копії зворотного поштового повідомлення зазначено дату отримання - 04 липня 2014 року.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 не отримувала вказані постанови, та як згідно відмітки в паспорті скаржника (а. с. 7-9) з 21.05.2014 року вона проживає за іншою адресою, а тому постанови державного виконавця 04.07.2017 року міг отримати хтось із родичів скаржника.
Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання) у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного вище Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Встановлено, що постановами державного виконавця від 08 липня 2014 року оголошено розшук майна боржника, накладено арешт на кошти боржника та стягнуто виконавчий збір в розмірі - 715 365 грн. 40 коп. (а. с. 15-16, 17, 80).
Оскільки, скаржник 04.07.2017 року не отримувала вищевказані постанови, а державним виконавцем це твердження не спростовано, суд дійшов висновку про неправомірність винесення державним виконавцем зазначених постанов від 08 липня 2014 року. Постанова державного державного виконавця мала бути винесена 04 липня 2014 року, а не 08 липня 2014 року. Державний виконавець, поряд з цим, не дотримав строку пред'явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Судом з'ясовано, що ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року визнано мирову угоду, укладену 09 грудня 2014 року під час виконання рішення Тетіївського районного суду від 09 квітня 2014 року. Згідно цієї угоди стягувач зобов'язався зняти всі арешти на майно, грошові кошти боржника та поручителів, а також стягувач, боржник і поручителі визнали, що наслідком набуття чинності мировою угодою є закінчення всіх виконавчих проваджень (а. с. 18-20).
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до завершення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 даного Закону виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Встановлено, що 02.02.2015 року стягувачем подано державному виконавцю заяву про повернення виконавчого документу (а. с. 21), постановою державного виконавця від 26 лютого 2015 року виконавче провадження за виконавчим листом № 380/274/14-ц закінчено (а. с. 22-23). Проте, державний виконавець в цій постанові не припинив чинність арешту майна боржника та не скасував інші заходи примусового виконання рішення, в зв'язку з чим, суд вважає його дії в цій частині неправомірними.
Згідно із ч. 6 ст. 28 вказаного Закону у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Встановлено, що постановою державного виконавця від 21 липня 2016 року відкрито виконавче провадження №51746142 за постановою №43827418 від 08 липня 2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору (а. с. 24). Проте, таке виконавче провадження було закінчено ще постановою державного виконавця від 26 лютого 2015 року, в зв'язку з укладенням мирової угоди та визнання її судом (а. с. 22-23).
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення державним виконавцем вищевказаного строку при відкритті виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, а відтак постанова державного виконавця від 21 липня 2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Пунктом 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зареєстрованої наказом М Ю України 02.04.2012 року №512/5 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.
Переконливих доказів про те, що ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, отримала 04.07.2014 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження ОСОБА_5 суду не надав, а відтак постанова державного виконавця від 08.07.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору (а. с. 17) винесена неправомірно, а тому суд вважає, що її слід скасувати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Оскільки виконавче провадження №43827418, в якому були винесені постанови про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 та заборони на його відчуження від 26.06.2014 року, про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_2 від 08.07.2014 року, та про оголошення розшуку майна боржника ОСОБА_2 від 08.07.2014 року, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 23.01.2015 року закрите, суд вважає за необхідне зняти арешт з грошових коштів, рухомого та нерухомого майна божника ОСОБА_2 та заборону на його відчуження та зняти розшук з майна боржника, а також скасувати постанову державного виконавця про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору від 08.07.2014 року.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Стосовно вимог скаржника про поновлення строку на оскарження постанов державного виконавця, суд дійшов висновку про їх задоволення, оскільки державний виконавець не надав доказів того, що ОСОБА_2 належним чином повідомлено про прийняті рішення державного виконавця. Про оскаржувані постанови скаржник дізналась 28.02.2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить копія відповідної заяви (а. с. 10).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені в скарзі вимоги слід задовольнити, а саме: поновити строк звернення до суду на дії державного виконавця, визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 08 липня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 43827418 та від 21.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51746142 по стягненню з боржника виконавчого збору, зобов'язати державного виконавця зняти арешт з коштів, рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2 та зняти розшук з її майна, що накладені у виконавчому провадженні № 43827418.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 27, 28, 30, 32, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383, 386, 387 ЦПК України, суд -
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5.
Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 від 08 липня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 43827418.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 від 21.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51746142 по стягненню з боржника виконавчого збору.
Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області зняти арешт з коштів, рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2 накладений у виконавчому провадженні № 43827418 та зняти заборону на його відчуження.
Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області зняти розшук з майна боржника ОСОБА_2 накладений у виконавчому провадженні № 43827418.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Р. В. Гуртовенко