Справа №489/5433/17 23.11.2017
Провадження № 11-сс/784/642/17 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2
23 листопада 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в рамках кримінального провадження 120171500400055801 матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року, якою у відношенні:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкента, Узбекистан, особи без громадянства, який має базову середню освіту, неодруженого, непрацюючого, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, який без місця реєстрації, проживаючий на АДРЕСА_1 ,
- застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8 ,
захисник ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва області від 13 листопада 2017 року, постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжних захід у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту або застави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком до 9 січня 2018 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника.
Вважає, що пред'явлена підозра є необґрунтована та не підтверджена доказами, а утримання підозрюваного під вартою незаконне.
Стверджує, що судом не взято до уваги, те що потерпілий є неповнолітнім, давав покази в порушення вимог ст. 223 КПК України без психолога та педагога та не зрозуміло коли та при яких обставинах він впізнавав підозрюваного, так як до матеріалів справи протокол впізнання особи, яку підозрюють в скоєні злочину не долучено і така слідча дія не проводилась. При цьому під час затримання підозрюваного предметів та речей, які б належали потерпілому не вилучалось, а спиртне було вилучено у свідка ОСОБА_9 . Покази підозрюваного в судовому засіданні про те, що він був під час затримання з іншою особою та не бачив свідка ОСОБА_9 ніким не спростовані.
Вважає, що жодний ризик, зазначений у клопотанні слідчого, та передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному не має сенсу переховуватись від органів слідства так як, в нього є сім'я та діти.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він 11 листопада 2017 року о 18:10 год., знаходячись біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 , діючи за раптово виниклим умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, застосувавши відносно неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволодів майном, яке належать ОСОБА_11 , спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3400 грн. Після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Слідчий суддя, прийшовши до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, послався на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, наявність ризиків, зокрема, можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваної ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення оскаржуваної ухвали без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд визнає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею додержані вимоги ст. 177, 178, 194 КПК України.
Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив про причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах кримінального і судового провадження, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , заявою ОСОБА_12 про добровільну видачу, а також протокол огляду місця події, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. В ході кримінального провадження встановлені обставини, які є достатніми для підозри ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) на момент його повідомлення.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
З урахуванням наведеного, доводи захисника стосовно відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості підозри є неприйнятними.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування ні слідчим суддею суду першої інстанції, ні апеляційним судом перевірці не підлягають, а тому доводи апелянтів і в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу.
Крім того, матеріали судового та кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років, є особою без громадянства, не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, не має місця реєстрації в м. Миколаєві, має негативну характеристику, що вказує на те, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування, розслідування та/або суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, та дає підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховую наведене, є безпідставними доводи захисника, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, щодо необґрунтованості висновків слідчого судді відносно наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності доказів існування вказаних ризиків.
З урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 вагомості наявних доказів його вчинення, даних про особу підозрюваного, обставин вчинення, з метою запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність звинувачення, пред'явленого підозрюваному, та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, апеляційний суд не знаходить підстав для застосування ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою.
Істотних порушень положень КПК України, порушень положень рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі на які посилаються в апеляційній скарзі захисник, які б вплинули на застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційним судом не виявлено. Підставою застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 була встановлена слідчим суддею наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність у підозрюваного ОСОБА_7 сім'ї та дітей, про що вказують апелянт, на думку суду апеляційної інстанції, не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, тому твердження апелянта щодо порушення слідчим суддею ч. 4 ст. 183 КПК України є неприйнятними.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, постановлення нової ухвали про обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту або застави, про що просять апелянт.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України,
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року, щодо застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: