Справа № 477/1777/16-ц
Провадження № 2/477/66/17
17 листопада 2017 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,
розглянувши без участі сторін в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Вказував, що після смерті свого батька залишилося в спадок зазначене нерухоме майно, яке він оформити як спадщину не взмозі, оскільки на будинок відсутні реєстраційні документи, тобто батько, побудувавши його за свого життя не встиг зареєструвати його належним чином.
Вказуючи, що він прийняв спадщину після смерті батька, але через зазначені обставини не може оформити спадщину на будинок в нотаріальному порядку, хоча наданими документами підтверджується, що будинок був побудований померлим за його життя, але не зареєстрований, тому просив винести рішення про визнання за ним право власності на дане спадкове майно в судовому порядку.
В судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, на останнє засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав заяву з проханням завершити розгляд справи за його відсутності та задовольнити позов.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав заяву про визнання позову, не заперечував проти його задоволення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази у справі, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов до наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин ОСОБА_3.
Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на будинок, в
с. Лимани Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області.
На час його смерті діяли положення ЦК України 1963 року.
Відповідно до ст. 524 ЦК України спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини (ст. 526 ЦК України 1963 року).
Відповідно до ст. 548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
В статті 549 цього ж Кодексу визначені дії, що свідчать про прийняття спадщини, а саме: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ЦК України 1963 року виділяє дві черги спадкоємців за законом:
- перше черга - діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого, до числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті; онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю;
- брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_2, який відноситься до спадкоємців першої черги за законом і вчасно, в передбачений законом шестимісячний термін подав до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області заяву про прийняття спадщини.
Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.
В подальшому, під час оформлення спадщини він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2006 року на земельну ділянку, площею 0,1764 га, виділену для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Первісно ділянка належала за життя спадкодавцю на підставі державного акту, серії НОМЕР_1, виданого 17 березня 1997 року Лиманівською сільською радою Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області.
Однак, в нотаріальному порядку оформити спадщини на будинок, який був побудований спадкодавцем він не взмозі, оскільки власник не зареєстрував його в державному органі за свого життя.
В той же час, відповідно до статті 1218 ЦК України, а також і статті 548 ЦК України 1963 року до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, спадщина належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини та її прийняття ним.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Так, відповідно до довідки сільської ради ОСОБА_3 проживав у будинку по АДРЕСА_1 з 1963 року і до своєї смерті.
Будинок за цією адресою йому був наданий в зв'язку з переселенням і він за нього виплатив вартість в 1973 році, що підтверджується довідкою радгоспу «Радянська Україна» 5 травня 1973 року (а.с. 22).
8 серпня 1994 року рішенням № 242 виконавчого комітету Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області йому був наданий дозвіл на знесення житлового будинку та дозвіл на забудівлю нового будинку по тій же адресі.
Виконавчим комітетом Жовтневої районної рад Миколаївської області в 1994 році йому був наданий дозвіл на будівництво будинку та будівельний паспорт.
Також, для будівництва та обслуговування будинку за рішенням Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,1764 га, за адресою: АДРЕСА_1, про що йому був оформлений державний акт серії НОМЕР_1, виданий 17 березня 1997 року.
Відповідно до технічного паспорту на будинок, складеного 7 листопада 2013 року комунальним підприємство «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», житловий будинок, побудований по АДРЕСА_1, має житлову площу 101,8 кв.м., загальну - 293 кв.м.
Крім того, відповідно до звіту № 096-16-02-2017, складеного експертом в галузі будівництва ОСОБА_4, за результатами технічного обстеження вказаного будинку, відхилень від будівельних норм не передбачено і його можливо надійно та безпечно експлуатувати.
Згідно з погосподарською книгою будинок за життя належав ОСОБА_3, в тому числі і на час його смерті.
Таким чином будинок був побудований спадкодавцем за свого життя на ділянці, відведеній йому для цієї мети, з офіційного та законного дозволу, не має відхилень від будівельних норм та придатний для експлуатації.
В той же час, за свого життя він не зареєстрував своє право на будинок, хоча мав всі законні для цього підстави.
Серед іншого, суд також відмічає, що рішенням Лиманівської сільської ради --- за ОСОБА_3 було визнано право власності на будинок, однак це рішення було прийнято вже після його смерті і не може використовуватися для реєстрації права власності на майно. Але воно підтверджує, що він мав всі законні права на оформлення будинку за собою на праві власності, але за свого життя не встиг цього зробити.
Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок з господарськими та побутовими спорудами був побудований та належав за життя ОСОБА_3 і це майно входить до складу спадщини після його смерті, а тому в порядку спадкування має перейти до спадкоємців за законом, тобто до єдиного спадкоємця за законом першої черги - ОСОБА_2, тобто позивачу в справі.
В зв'язку з тим, що позивач має право на спадщину, але іншим способом, окрім судового порядку, не можуть захистити своє спадкове майно, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на нерухомості в порядку спадкування за законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Р.В. Козаченко