Справа № 486/835/16-к
Номер провадження1-кп/473/112/2017
іменем України
"24" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську матеріали кримінального провадження № 10216150120000330 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнська Миколаївської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1. 27 грудня 2002 року Первомайським міським судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 250 грн;
2. 08 квітня 2003 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки;
3. 29 вересня 2004 року Вознесенським міськрайонним судом за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
4. 03 квітня 2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки;
5. 21 січня 2011 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ст.ст. 69,70,71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
6. 20 грудня 2013 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого на підставі ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 18.09.2014 року від відбування покарання на підставі Закону України “Про амністію у 2014 році”;
7. 23 червня 2015 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком 3 роки;
в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
05 травня 2016 року приблизно о 19.30 ОСОБА_7 спільно зі своєю дружиною ОСОБА_8 , прогулювались по алейці, що розташована неподалік від загальноосвітньої школи №2 по бульвару Шкільному в м. Южноукраїнську, та помітили раніше невідому їм жінку - потерпілу ОСОБА_5 , яка направлялась в бік житлового будинку АДРЕСА_2 . Пригледівшись, ОСОБА_7 помітив на шиї незнайомої йому раніше жінки золоті прикраси 585 проби, а саме: ланцюжок вагою 6,8 гр. з підвіскою у вигляді іконки вагою 1,68 гр.
Оскільки, ОСОБА_7 не має постійного джерела прибутку, в той момент в нього виник корисливий умисел, направлений на відкрите заволодіння золотими виробами. Реалізовуючи свій злочинний умисел та переслідуючи ціль незаконного збагачення, ОСОБА_7 почав слідкувати за потерпілою, щоб вчинити запланований злочин.
В той час, коли ОСОБА_5 , проходила вздовж житлового будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , реалізовуючи свій корисливий намір, діючи умисно та раптово, ззаду підбіг до потерпілої, після чого схопивши рукою ланцюжок, почав зривати його з шиї останньої. Так як, потерпіла почала утримувати частину ланцюжка з підвіскою, внаслідок чого він розірвався, то ОСОБА_7 вдалось відкрито викрасти, а саме зірвати, частину золотого ланцюжка довжиною 15 см. вагою 2.1 гр. Викраденою частиною ланцюжка ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, продавши його, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 збитки в сумі 2 412 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 винним себе в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України не визнав і пояснив, що 05 травня 2016 року він на вул. Миру в м. Южноураїнську не перебував, потерпілу ніколи не знав і розбійного нападу на неї не вчиняв. В травні 2016 року він вирішив здати до ломбарду частину ланцюжка, який належав його матері, так як був наркозалежною особою. Він пішов до кількох ломбардів, але так, як був вечір і ломбарди повинні були скоро зачинятись, там відмовились приймати в нього ланцюжок. Тоді ОСОБА_7 пішов до ОСОБА_9 і вони вирішили закласти ланцюжок ОСОБА_10 , але ОСОБА_10 відмовився, так як в нього не було грошей і ОСОБА_8 вимушений був продати золотий ланцюжок ОСОБА_11 .
Але вина обвинуваченого ОСОБА_12 , повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що на початку травня 2016 року вона ввечері, біля 19.00 год., пішла до магазину. Було тепло і потерпіла була одягнута у футболку та штани. На ній був золотий ланцюжок та кулон, яких були добре видно. Біля 2-ї школи вона побачила чоловіка з жінкою. Жінка була в платі з коротким рукавом, а чоловік був одягнутий в теплу куртку з капюшоном. Коли потерпіла зайшла до магазину, то жінка, яку вона зустріла з чоловіком по дорозі, зайшла за нею і глянувши на вітрину вийшла. Потерпіла, через незначний час, пішла додому. По дорозі, біля станції, що знаходиться біля будинку де вона мешкає, хтось її схопив ззаду за золотий ланцюжок, який був в неї на шиї. Вона також схопила ланцюжок і почала тягнути його в інший бік. В цей момент вона обернулася та побачила чоловіка, якого зустріла по дорозі до магазину. В цей час ланцюжок розірвався і частина ланцюжка залишилась в руці у потерпілої, а частину обвинувачений забрав. Також на одязі потерпілої залишився кулон у вигляді іконки. Ланцюжок вона придбала приблизно 6-8 років тому, вага ланцюжка складала 6,8 гр. В цей час потерпіла побачила свою сусідку ОСОБА_13 , яка знаходилась біля будинку і підійшовши до неї все розповіла. Особа яка зірвала з неї частину ланцюжка - обвинувачений. Вона добре його роздивилась і впізнала, так як і ОСОБА_7 , і його жінку вона в районі їх будинку бачила неодноразово. На той час прізвища його вона не знала, але добре знала його в обличчя. Крім того, потерпіла зазначила, що після грабежу до неї дзвонила мати ОСОБА_7 з проханням врегулювати питання стосовно ланцюжка. Позов потерпіла підтримала.
Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що в травні 2016 року біля 19.00 год. вона знаходилась біля будинку де вона мешкає, в даному будинку мешкає і потерпіла . ОСОБА_14 сиділа на лавці біля першого під'їзду та бачила, що ОСОБА_5 вийшла та повідомила свідку, що йде до магазину. Невдовзі свідок побачила, що ОСОБА_5 повертається. Біля станції, що розташована біля їх будинку, вона побачила, що до потерпілої ззаду підійшов чоловік, який був одягнений в куртку з капюшоном, яка була розстебнута, та, як їй здалося, взяв потерпілу ззаду за комір. ОСОБА_5 , в цей час, приклала руку до грудей та щось сказала, але не кричала, чоловік повернувся та швидко пішов. Потерпіла підійшла до ОСОБА_14 , в руках в неї була частина золотого ланцюжка, і повідомила, що цей чоловік намагався зірвати з неї ланцюжок та в неї частина ланцюжка залишилась. Свідок ОСОБА_14 стверджує, що чоловіка, який зірвав частину ланцюжка з потерпілої, вона впізнала, це є обвинувачений. Вона його добре запам'ятала, так як до цього неодноразово бачила в їх дворі.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він проживає в АДРЕСА_4 . Навесні 2016 року, ввечері, до нього прийшли його знайомий ОСОБА_7 зі своє дружиною. Вони запитали чи не знає ОСОБА_9 де можливо продати золото. На що свідок повідомив, що не знає. Тоді вони зателефонували ОСОБА_10 . Коли прийшов ОСОБА_10 , ОСОБА_7 показав йому частину золотого ланцюжка. Ланцюжок свідок бачив в руках ОСОБА_7 . Де він його взяв обвинувачений не розповідав. ОСОБА_10 подзвонив чоловіку на ім'я ОСОБА_15 , який приїхав і після розмови зі ОСОБА_7 , вони десь поїхали. Приблизно через півгодини ОСОБА_7 повернувся і повідомив, що продав ланцюжок за 600 чи 800 грн.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що 05 травня 2016 року, до нього зателефонували ОСОБА_7 чи його дружина та домовились про зустріч. Коли вони зустрілись то вони спитали чи не потрібно ОСОБА_10 золото. Свідок відповів, що в нього немає грошей та пішов на святкування день народження своєї тещі. Коли він повертався з дня народження, то зустрів ОСОБА_11 . Чи розмовляли вони про ланцюжок свідок не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що в перших числах травня рік тому, йому подзвонили по телефону і запропонували придбати золотий ланцюжок. Він під'їхав подивитись. Ланцюжок продавали два хлопця та дівчина. Обвинувачений схожий на одного з цих чоловіків. ОСОБА_11 побачив, що ланцюжок порваний та запитав, що трапилось. Дівчина відповіла, що ланцюжок належить їй, вони відпочивали на святах та він порвався. ОСОБА_11 придбав ланцюжок за 600 чи 800 грн. Гроші він передав одному з хлопців, кому не пам'ятає. Потім ОСОБА_11 загубив ланцюжок в автомобілі і повідомив про це працівника поліції. В ланцюжку були приблизно 2-3 гр. золота і він був у вигляді скрученого канату.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що він є оперуповноваженим Южноукраїнського відділення поліції. В 2016 році вони працювали над встановленням особи, яка відкрито заволоділа золотим ланцюжком. Під час проведення оперативно-розшукових заходів була отримана інформація про те, що обвинувачений разом зі своєю дружиною та ОСОБА_9 продали золотий ланцюжок ОСОБА_11 . ОСОБА_16 разом з працівником поліції ОСОБА_17 зустрівся з ОСОБА_11 , який повідомив, що він дійсно придбав золотий ланцюжок, але загубив його. Працівники поліції повідомили ОСОБА_11 про можливість виклику його до слідчого.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона не пам'ятає того факту, щоб вона зі своїм чоловіком ОСОБА_7 продавала золотий ланцюжок, але пам'ятає, що вони з чоловіком здавали до ломбарду ланцюжок його матері.
Факт наявності у потерпілої золотого ланцюжка, який був розірваний під час відкритого викрадення її майна, підтверджується протоколом огляду від 05.05.2016 року в квартирі АДРЕСА_5 , оглянутий фрагмент ланцюжка та кулон, які знаходяться на столі. Ланцюжок має пошкодження у вигляді розривів. Також оглянутий кулон овальної форми з зображенням Божої матері, а.с.55-56.
Копіями товарних ярликів підтверджується факт, що вага золотого ланцюжка 585 проби складає 6.8 гр., довжина - 45 см., вага золотого кулону 585 проби складає 1,68 гр, а.с.30, 61.
Довідкою приватного підприємця ОСОБА_18 , підтверджується, що частина ланцюжка, наданого ОСОБА_5 має довжину 30 см., вагу 4,79 гр. Є ювелірним виробом, виготовленим із золота 585 проби та кулон з зображенням Божої матері є ювелірними виробами виготовленими із золота 585 проби,вартість 1 граму золота станом на 05.05.2016 року становить 1 200 грн. а.с.66-67.
Зберігальною розпискою ОСОБА_5 підтверджується, що частину золотого ланцюжка та золотий кулон у вигляді іконки, передані їй на відповідальне зберігання, а.с.69.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення доведено в повному обсязі і дії обвинуваченого ОСОБА_7 , які виразилися в відкритому викрадені чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, належить кваліфікувати за ч. 2 ст.186 КК України.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що вина обвинуваченого в скоєні даного злочину не доведена, так як відсутні прямі докази вчинення ОСОБА_7 злочину, частина золотого ланцюжка, яку ОСОБА_7 продав ОСОБА_11 є ланцюжком, який належить матері обвинувачуваного, другу частину якого він здав до ломбарду, що підтверджується копіями довідки з ломбарду та чеку від 14 травня 2016 року (а.с.122-123) та про те, що всі інші докази є сумнівними та недопустимими, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Дані доводи спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , які судом беруться за основу, так як були логічними та послідовними.
Так, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України.
Безпосередньо в судовому засідання потерпіла ОСОБА_5 та ОСОБА_13 вказували на обвинуваченого та стверджували, що це саме та особа, яка відкрито заволоділа частиною ланцюжка потерпілої та зазначали, що до 05 травня 2016 року вони неодноразово бачили біля свого будинку обвинуваченого і добре знали його в обличчя.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт того, що ОСОБА_7 намагався продати 05 травня 2016 року золотий ланцюжок. При цьому дані свідки не підтвердили того факту, що ОСОБА_7 намагався не продати, а віддати золотий ланцюжок під заставу.
Згідно показань свідка ОСОБА_11 , який придбав у обвинуваченого золотий ланцюжок, встановлено, що ніяких даних про те, що частину ланцюжка належить матері ОСОБА_19 свідку не повідомлялось, а навпаки, жінка, яка знаходилась разом з ОСОБА_7 розповідала ОСОБА_11 , що частина ланцюжка належить їй і вона його порвала на святі. Крім того, свідок зазначив, що ланцюжок був у вигляді скрученого канату довжиною приблизно 15 см., вагою 2-3 гр.
На фотографії ланцюжка, який належав потерпілій з ярликом, яка додана до цивільного позву потерпілої(а.с.30), видно, що ланцюжок, який належав ОСОБА_5 дійсно мав вигляд скрученого канату.
Свідок ОСОБА_8 , яка є дружиною обвинуваченого, також не пригадала факту того, що обвинувачений продавав частину золотого ланцюжка, який належить його матері, а лише пам'ятає як він здавав ланцюжок, який належить його матері до ломбарду.
Поясненнями свідка ОСОБА_16 підтверджуються факт того, що ОСОБА_11 не заперечував того, що він придбав у обвинуваченого золотий ланцюжок.
Крім того, незважаючи на те, що визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженні - золотий ланцюжок, який був переданий потерпілій на відповідальне зберігання ( а.с. 69) був нею втрачений, наявність даного ланцюжка, його вага та довжина, а також наявність на ньому пошкоджень підтверджуються іншими доказами, а саме: протоколом огляду від 05.05.2016 року, копіями товарних ярликів, довідкою приватного підприємця ОСОБА_18 . Дані докази підтверджують, що у потерплої залишилась частина золотого ланцюжка 585 проби а також був золотий кулон у вигляді іконки. Ланцюжок був дійсно розірваний, і довжина частини ланцюжка, яка була викрадена складає 15 см.
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи захисника про те, що довідка приватного підприємця ОСОБА_18 про вартість є недопустимим доказом, оскільки відповідно до п.6 ч. 2 ст.242 КПК України слідчий зобов'язаний звернутись до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, а така експертиза по справі не проводилась. Так як, речовий доказ по справі - золотий ланцюжок, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій, втрачений нею і проведення експертизи на час проведення судового розгляду кримінального провадження не можливо.
Пояснення свідків об'єктивно співпадають з наведеними доказами, узгоджуються з ними, звідси суд вважає, що дані докази є належними та достовірними.
Крім того не можуть бути прийняті судом до уваги твердження захисника про те, що в своїх поясненнях ОСОБА_11 стверджував, що частина ланцюжка на фотографії, який належав потерпілій з ярликом, яка додана до цивільного позву потерпілої, є іншої форми. Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_11 лише зазначив, що ланцюжок на фотографії виглядає більш товстішим і ще до пред'явлення йому фотографії зазначив, що ланцюжок мав вигляд скрученого канату.
Протокол пред'явлення для впізнання від 12.06.2016 року свідком ОСОБА_14 особи, яка 05.05.2016 року зірвала частину ланцюжка з потерпілої суд, на підставі ст.86, ст.87 КК України, вважає недопустимим доказом, так як він отриманий з порушенням вимог ст.228 КПК України, так згідно пояснень свідка ОСОБА_14 протокол впізнання вона підписували в приміщенні магазину, не читаючи його.
Судом не може бути прийнятий до уваги протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 12. 06. 2016 року з ОСОБА_11 , так як згідно даного протоколу ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 , як особу, у якої 05 травня 2016 року в 09 год. 30 хвил. придбав частину золотого ланцюжка за 800 грн., так як він протирічить поясненням самого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та іншим дослідженим доказам у сукупності, які свідчать про те, що продаж ланцюжка відбувся 05 травня 2016 року після 19.00 год.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно зі ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно зі ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що це є тяжкий злочин, відсутність обставини, які пом'якшують його покарання, обставини, які обтяжують його покарання, те, що він неодноразово судимий за скоєння злочинів проти власності, думку потерпілої, його посередні характеристики, те, що в нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитину, стан його здоров'я, а саме те, що обвинувачений хворіє на хронічний вірусний гепатит “С” та вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі та не знаходить підстав для застосування ст.75 КК України.
Суд вважає, що, відповідно до ст.65 КК України, даний вид покарання відносно ОСОБА_7 буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23.06.2015 року ОСОБА_7 був засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, обвинувачений був звільнений від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком 3 роки, у зв'язку з чим при призначенні йому покарання слід керуватись ч.1 ст.71 КК України.
Також, згідно ч.5 ст.72 КК України, діючої в редакції Закону України №838-VШ від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення” від 18 травня 2017 року №2046- VШ, який набрав чинності з 21.06.2017 року, у вказану вище частину статті внесені зміни і дана частина викладена в новій редакції, яка вже передбачає зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
За вимогами ст.5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що у тому числі, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі, а тому, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_7 положення ч.5 ст.72 КК України в редакції закону України №838- VШ від 26.11.2015 року та зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту затримання з 06 липня 2016 року по день набрання чинності законом України №2046- VШ від 18 травня 2017 року, а саме по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Потерпілою ОСОБА_5 в судовому засідання був заявлений цивільний позов, про відшкодування їй збитків, завданих злочином, в сумі 4000 грн. Але згідно обвинувачення, яке суд вважає доведеним, сума завданих потерпілій збитків складає 2 412 грн., дані збитки підлягають стягненню з обвинуваченого. Крім того потерпілій була спричинена моральна шкода, яка полягала в душевних стражданнях та нервовій напрузі, які вона пережила у зв'язку з самим фактом відкритого заволодіння її майном. Завдану потерпілій моральну шкоду суд оцінює в 1000 грн.
Долю речового доказу - золотого кулону у вигляді іконки вирішити на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України. Оскільки речовий доказ - частина золотого ланцюжка вагою 4,79 гр. , який був переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , на теперішній час втрачений, то суд не може вирішити долю даного речового доказу.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2015 року, ОСОБА_7 остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі , обчислюючи строк відбування покарання з 06 липня 2016 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув'язнення з 06 липня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, виходячи з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають дві дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 , завдані їй матеріалі збитки в сумі 2 412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. та моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.
Речові докази по справі: золотий кулон у вигляді іконки, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , залишити їй, як власниці.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд засудженим ОСОБА_7 протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку, усіма іншими учасниками процесу протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1