Справа № 136/677/17 Провадження № 22-ц/772/2536/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 27 Доповідач Зайцев А. Ю.
23 листопада 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,
суддів: Рибчинського В.П., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05.07.2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 10.10.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 28.02.2017 року в нього перед банком утворилася заборгованість у розмірі 18528,00 грн., з них: 2254,02 грн. заборгованість за кредитом, 14 915,50 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 858,48 грн. - штраф (відсоткова складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.07.2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 10.10.2010 року станом на 28.02.2017 року в розмірі 447 грн. 05 коп., з них: 289,20 грн. - заборгованість за кредитом, 157,85 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 38 грн. 61 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за три роки до звернення до суду в розмірі 14805,85 грн. та штрафів в межах позовної давності в розмірі 1358,48 грн. та ухвалити нове рішення у вказаній частині про задоволення позовних вимог про стягнення процентів та штрафів в межах позовної давності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.
У справі встановлено, що 10.10.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту «Універсальна» зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 04/14.
Банк свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 47-63).
Із заяви ОСОБА_2 від 10.10.2010 року слідує, що вказана заява разом з Умовами та ОСОБА_4 надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з виписки по рахунку слідує, що востаннє позичальник сплатив в рахунок погашення заборгованості за кредитом кошти в сумі 600 гривень 23.04.2014 року, з яких 100 грн. було зараховано на погашення заборгованості за процентами, а решту суми зараховано на погашення заборгованості за пенею та комісією, суд дійшов висновку про безпідставність зарахування ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок їх погашення коштів в сумі 500 грн., що згідно розрахунку заборгованості мало місце в період з 01.01.2014 року по 05.04.2014 року.
При цьому, суд врахував те, що дія картки № 4149 4374 1195 2987 закінчилась 30.04.2014 року і позивач не надав суду доказів того, що після закінчення строку дії картки ОСОБА_2 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу нової, тому зі спливом останнього дня місяця дії картки настав строк повернення кредиту в повному обсязі. Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у суд з позовом 28.04.2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1621,71 грн. слід відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності. З урахуванням зазначеного, з відповідача стягнуто заборгованість в розмірі 447,05 грн., з них: 289,20 грн. - заборгованість за кредитом, 157,85 грн. - заборгованість за процентами за період з 01.05.2014 року по 28.02.2017 року за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд також виходив з того, що надані позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 банківського обслуговування не містять підпису позичальника, будь - яких доказів, які б підтверджували, що саме із цими Умовами і ОСОБА_4 ознайомлений позичальник підписуючи заяву, в матеріалах справи немає, а відтак їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Таким чином, вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з позичальника штрафів, що визначені пунктом 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надання банківських послуг є безпідставною, оскільки вони не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.
Висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності стосовно тіла кредиту судова колегія вважає помилковим, адже із розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.10.2010 року слідує, що останній платіж відповідач здійснив 23.04.2014 року, тоді як строк дії картки закінчувався 30.04.2014 року, в той час як з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд 28.04.2017 року, тобто з дотриманням трирічного строку позовної давності.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що по закінченню строку дії картки відповідач згідно договору б/н від 10.10.2010 року зобов'язувався повернути отриманий кредит, а тому строк позовної давності слід обраховувати з 01.05.2014 року, а не з 23.04.2014 року, як помилково про це зазначив в рішенні суд першої інстанції.
Виходячи з наведеного, рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, з огляду на нижченаведене.
Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умовами кредитування не передбачено, які саме послуги за вказану комісію, зазначену в розрахунку заборгованості, надаються позичальнику. Оскільки позивач не надав суду доказів, які підтверджують надання послуг передбачених домовленістю сторін, їх нарахування є незаконним, що узгоджується з постановою Верховного Суду України від 16.11.2016 року по справі № 6-1746цс16.
Таким чином, позивачем безпідставно було зараховано в рахунок погашення комісії кошти в сумі 500 грн., що згідно розрахунку заборгованості мало місце в період з 01.01.2014 року по 05.04.2014 року.
Судова колегія вважає, що кошти в сумі 500 грн. підлягають зарахуванню на погашення процентів за користуванням кредитом, а також суми основного боргу. У зв'язку з цим проценти нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму заборгованості станом на 30.04.2014 року - 156,89 грн., слід вважати погашеними, при цьому решта суми - 343,11 грн. (500 грн. - 156,89 грн.) підлягає зарахуванню в суму погашення основного боргу, який станом на 23.04.2014 року становив 1 910,91 грн.
При цьому, строк дії картки закінчився 30.04.2014 року, а нова картка позивачем не видавалася відповідачу, тому з відповідача слід стягувати на користь банку за період з 01.05.2014 року по 28.04.2017 року заборгованість по процентам згідно облікової ставки Національного банку України, адже позивачем не надано суду доказів про існування між сторонами домовленості про встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 року у справі № 6-1412цс16, у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином розмір процентів за період з 01.05.2014 року по 28.02.2017 року становить 1008,49 грн.
(Розрахунок : 1910,91 х 9,5 % (період з 01.05.2014 по 16.07.2014 року = 76 дні) = 181,54: 365 (дні у році) х 76 = 37,80 грн. (сума процентів за 76 дні); 1910,91 х 12,5 % (період з 17.07.2014 по 12.11.2014 року = 118 дні) = 281,75: 365 (дні у році) х 118 = 77,22 грн. (сума процентів за 118 днів); 1910,91 х 14 % (період з 13.11.2014 по 05.02.2015 року = 84 дні) = 315,56 : 365 (дні у році) х 84 = 61,57 грн. (сума процентів за 84 дні); 1910,91 х 19,5 % (період з 06.02.2015 по 03.03.2015 року = 25 дні) = 439,53 : 365 (дні у році) х 25 = 25,52 грн. (сума процентів за 25 дні); 1910,91 х 30 % (період з 04.03.2015 по 27.08.2015 року = 176 дні) = 676,21 : 365 (дні у році) х 176 = 276,42 грн. (сума процентів за 176 дні); 1910,91 х 27 % (період з 28.08.2015 по 24.09.2015 року = 27 дні) = 608,58 : 365 (дні у році) х 27 = 38,16 грн. (сума процентів за 27 дні); 1910,91 х 22 % (період з 25.09.2015 по 21.04.2016 року = 210 дні) = 495,88 : 365 (дні у році) х 210 = 241,87 грн. (сума процентів за 210 дні); 1910,91 х 19 % (період з 22.04.2016 по 26.05.2016 року = 34 дні) = 428,26 : 365 (дні у році) х 34 = 33,82 грн. (сума процентів за 34 дні); 1910,91 х 18 % (період з 27.05.2016 по 23.06.2016 року = 27 дні) = 405,72 : 365 (дні у році) х 27 = 25,44 грн. (сума процентів за 27 дні); 1910,91 х 16,5 % (період з 24.06.2016 по 28.07.2016 року = 34 дні) = 371,91 : 365 (дні у році) х 34 = 29,37 грн. (сума процентів за 34 дні); 1910,91 х 15,5 % (період з 29.07.2016 по 15.09.2016 року = 48 дні) = 349,37: 365 (дні у році) х 48 = 38,95 грн. (сума процентів за 48 дні); 1910,91 х 15 % (період з 16.09.2016 по 27.10.2016 року = 41 день) = 349,37: 365 (дні у році) х 41 = 32,20 грн. (сума процентів за 41 день); 1910,91 х 14 % (період з 28.10.2016 по 28.02.2017 року (дата по яку позивач просить стягнути заборгованість у позові) = 123 днів) = 315,56 : 365 (дні у році) х 123 = 90,15 грн. (сума процентів за 123 дні).
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості можуть бути задоволені лише частково: стягнуто тіло кредиту в розмірі 1910,91 грн. та проценти в розмірі 1008,49 грн.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення процентів судова колегія вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів про існування між сторонами домовленості про встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, а тому такі проценти слід обраховувати виходячи із облікової ставки НБУ.
Необґрунтованими судова колегія вважає також вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів (процентна та фіксована складова) відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надання банківських послуг, так як позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди, неустойки та пені в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Водночас, надані позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 банківського обслуговування не містять підпису відповідача.
З огляду на наведене, вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з позичальника пені, а також штрафів визначених пунктом 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надання банківських послуг є безпідставною.
Такий висновок суду узгоджується і з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 6-2320цс16, яка враховується апеляційним судом відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України.
Виходячи із зазначеного, апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 10.10.2010 року станом на 28.02.2017 року в розмірі 2919,40 грн., з них : 1910,91 грн. - тіло кредиту; 1008,49 грн. - проценти.
Ураховуючи положення ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, судова колегія вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути пропорційно до задоволених вимог на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання позову в розмірі 252,16 грн. (розрахунок 1600 х 15,76 % = 252,16 грн.), а також за подання апеляційної скарги в розмірі 277,38 грн. (розрахунок 1760 х 15,76 % = 277,38 грн.).
Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05.07.2017 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 10.10.2010 року станом на 28.02.2017 року в розмірі 2919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 40 копійок, з них 1910,91 грн. - тіло кредиту; 1008,49 грн. - заборгованість по процентам.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позову в розмірі 252,16 грн., а також за подання апеляційної скарги в розмірі 277,38 грн., всього 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 54 копійки.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев
Судді: Підпис В. П. Рибчинський
ОСОБА_5 Шемета
Згідно з оригіналом
Головуючий А. Ю. Зайцев