м. Київ К-22628/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є. (доповідач), Гордійчук М.П., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного сулу від 27 лютого 2009 року у справі №2а-7987/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов'язання здійснити донарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якому просив зобов'язати нарахувати на його користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного сулу від 27 лютого 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області просить скасувати зазначене судове рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(«Справа про соціальні гарантії громадян»), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України
Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач повинен здійснити перерахунок позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного сулу від 27 лютого 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
З оригіналом згідно.
Суддя М.Є. Бим