Справа № 687/621/17
Головуючий у 1-й інстанції: Горобець Н.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
16 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, треті особи ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби в Чемеровецькому районі про визнання дій щодо встановлення меж земельної ділянки протиправними,
В травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Вишнівчицької сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області (далі Вишнівчицька сільська рада), треті особи ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби в Чемеровецькому районі (далі відділ ДВС) про визнання дій щодо встановлення меж земельної ділянки протиправними.
Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, а саме: справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За правилами п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи, колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення--скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на слідуюче.
Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що даний спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить із наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
Відповідно до роз'яснень, викладених пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами-землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, виходив з того, що спір між сторонами виник із земельних відносин, оскільки предметом позову в даній справі є дії Вишнівчицької сільської ради щодо розмежування та встановлення межових знаків між земельними ділянками, що розташовані за адресою вул. Незалежності 30 та 32 в с. Вишнівчик Чемеровецького району Хмельницької області від 10.05.2017 року, а відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судовчиства.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що рішення відповідача про встановлення меж земельних діялянок, оформлене актом від 10.05.2017 року вчинене на виконання постанови Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 19.08.2013 року по адміністративній справі № 687/1174/13-а.
Відповідно до частини 9 статті 267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Таким чином, зважаючи на те, що предметом спору в даній справі є правомірність дій відповідача, вчинених на виконання постанови суду по адміністративній справі, а питання щодо правильності виконанням судових рішень, вирішуються адміністративним судом в порядку частини 9 статті 267 КАС України, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, відповідно до ч.1 ст.157 КАС України.
Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно з п.4 ст. 204 КАС підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2017 року скасувати.
Справу направити до Чемеровецького районного суду Хмельницької області для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5