22 листопада 2017 р.Справа № 592/10157/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.10.2017р. по справі № 592/10157/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії; зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити нарахування та виплату пенсії, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.10.2017р. зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що виплата пенсії позивачу припинена з 01.09.2017 року у зв'язку з відсутністю позивача за місцем проживання згідно інформації Департаменту соціального захисту населення від 11.08.2017 року.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 2015 р. перебував на обліку і отримував пенсію за віком в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області. З 01.09.2017 р. виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена.
14.09.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з запитом, у якому просив повідомити з яких підстав йому припинено виплату пенсії та дату з якої припинено виплату пенсії.
Листом від 15.09.2017 р. на вказане звернення Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повідомило, що 11.08.2017 р. на адресу управління надійшов лист Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому зазначено, що ОСОБА_1 припинено дію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. У зв'язку з чим управління не має підстав для поновлення виплати раніше призначеної пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач в порушення ч.1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» безпідставно припинив виплату позивачу пенсії, оскільки відповідне рішення про таке припинення виплати пенсії відповідачем не приймалося.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.
Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI та включають таки випадки для припинення пенсії:
- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
- у разі смерті пенсіонера;
- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
- в інших випадках, передбачених законом.
Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії не передбачено, а тому посилання апелянта на те, що він керувався рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, та з урахуванням вимог Постанови КМУ: № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», як на підставу для припинення нарахування пенсійних виплат, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказані нормативні акти не є законом, а тому мають нижчу юридичну силу.
Крім цього, відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України, ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.
Статтею 24 ОСОБА_2 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 ОСОБА_2 України).
Окрім того, пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_2 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_2 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_2 України як актом прямої дії.
Як зазначено вище, Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області рішення про припинення з 01.09.2017 р. виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не приймалось.
З огляду на встановлені факти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в порушення ч.1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» безпідставно припинив виплату позивачу пенсії, оскільки відповідне рішення про таке припинення виплати пенсії відповідачем не приймалося, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.10.2017р. по справі № 592/10157/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5