22 листопада 2017 р.Справа № 639/4478/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.08.2017р. по справі № 639/4478/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та зобов'язати відповідача виконати вимоги вказаного закону шляхом поновлення виплати йому призначеної пенсії у встановлених розмірах з 20 грудня 2016 року; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на його користь недоплачену пенсію з 20.12.2016 р. по час поновлення виплат.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.08.2017р. в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на певні Рішення Конституційного Суду України, зокрема, на Рішення від 20 грудня 2016 року, яким визнано неконституційними положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" N 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. зі змінами в частині, що з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються особам, які працюють на певних посадах. Апелянт зазначає, що в новій редакції статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" змінено лише строк його дії - до 31 грудня 2017 року, а зміст закону залишився в попередній редакції.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 30.11.2010 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" N 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. і на даний час позивач на даний час працює суддею Апеляційного суду Харківської області.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області тимчасово припинило виплату пенсії позивачу, за виключенням періоду з 20.12.2016 року до 31.12.2016 року включно, керуючись чинними нормами законодавства .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015р. №911-VІІІ, який набрав чинності 01січня 2016 року, внесено зміни до статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зокрема, частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється”.
Таким чином, враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", підстави для виплати йому пенсії з 01 січня 2016 року були відсутні.
Проте, колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме, серед іншого, перше речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Як вбачається з письмових пояснень відповідача, за період з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року позивачу нарахована та виплачена пенсія відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року, частину 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в такій редакції: «Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються».
На час розгляду та вирішення даної справи у суді першої інстанції зазначені норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України не визнані.
Отже, з 01.01.2017 року та на день прийняття оскаржуваної постанови суду були відсутні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу.
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.08.2017р. по справі № 639/4478/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4