22 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9889/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2017 року у справі № 161/6986/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Луцьк Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
04.05.2017р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Луцьк Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Луцьк Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення вимог ч.2 ст. 122 КУпАП у розмірі 425 грн., а провадження у справі закрити.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із винесеною постановою суду, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач подав апеляційну скаргу і просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести рішення, яким позов задоволити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що не порушував п.10.1 ПДР, як зазначено в постанові, а саме «водій при початку руху автомобіля не увімкнув покажчик повороту, чим порушив п. 10.1 ПДР України», оскільки вважає, що був зупинений працівниками поліції на проїжджій частині дороги, а не на обочині.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №864240 від 24 квітня 2017 року постановленої Інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Луцьк Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки такий керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Луцьку по вул. Гнідавській при початку руху автомобіля не увімкнув покажчик повороту, чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України (а.с.5).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення позивачем інкримінованого порушення Правил дорожнього руху.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:
Адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність - ст.9 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку,
Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, 4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, якщо особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху. Тобто, складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП не є обов'язковим.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що долучений до справи відеозапис, який досліджувався і судом апеляційної інстанції, дає підстави вважати, що позивач не увімкнув відповідний показник повороту, що в свою чергу і визнає сам позивач, вважаючи, що в даній дорожній ситуації не повинен користуватися попереджувальними сигналами при початку руху автомобілем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення в постанові відповідачем п. 10.1 ПДР, замість п.9.2 (а) ПДР, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки суть порушення викладена правильно.
Щодо твердження апелянта, що відповідачем порушено вимоги п.5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), оскільки постанова була заповнена нерозбірливим почерком, всі дані були записані писаними літерами (прізвище ОСОБА_1, а в постанові Розумовський), то таке теж не вплинуло на правильність прийнятого рішення інспектором патрульної поліції.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2017 року у справі № 161/6986/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повний текст судового рішення виготовлено 23.11.2017