22 листопада 2017 р.Справа № 549/463/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року по справі № 549/463/17 за позовом ОСОБА_1 до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Чорнухинського районного суду Полтавської області з позовом до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату призначеного щомісячного довічного грошового утримання, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
За наслідками скороченого розгляду справи в порядку ст..183-2 КАС України, постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року задоволено частково позов.
Визнано протиправною відмову Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у проведенні перерахунку, донарахування та виплати відповідних сум довічного грошового утримання з 03.04.2017 року з урахуванням збільшення посадових окладів працюючим суддям з 01.12.2016 року з включенням даних про розмір допомоги на оздоровлення.
Зобов'язано Лохвицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок, донарахування та виплату судді у відставці ОСОБА_1 відповідних сум довічного грошового утримання з 03.04.2017 року з урахуванням збільшення посадових окладів працюючим суддям з 01.12.2016 року з включенням даних про розмір допомоги на оздоровлення на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 07.09.2017р. за вих. № 02/1787/2017. В решті позову відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 45-47). Апелянт наголошує на тому, що управління при виплаті пенсії позивачу діє на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, передбачений діючим законодавством України. Матеріальна допомога не є складовою грошового утримання суддів, а тому не підлягає врахуванню при обчисленні пенсії.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів ст..183-2, п.3 ч.1 ст.197 КАС України. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач в письмових запереченнях наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що згідно Постанови Верховної ради України від 22.09.2016р. та наказу голови суду від 03.10.2016р. №9-ОС/с позивач був звільнений з посади судді Чорнухинського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
05.10.2016 р. йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90% грошового утримання.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 07.09.2017р. за вих. № 02/1787/2017. Втім, у задоволенні заяви відповідачем відмовлено, про що позивачу повідомлено листом від 14.09.2017р. за №21 (а. с. 17-18).
Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.
Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (далі Закон).
Відповідно до ч. 4 ст.48 Закону незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Згідно зі ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді. Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення мною суддівських повноважень, розмір щомісячного довічного утримання становив 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2 %. При цьому в цій нормі Закону застосовано термін «грошове утримання судді», а не «суддівська винагорода».
Відповідно до ч. 3 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення позивачем суддівських повноважень, розмір щомісячного довічного утримання становив 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2 %. При цьому в цій нормі Закону застосовано термін грошове утримання судді», а не «суддівська винагорода».
Це грошове утримання, згідно ст.ст. 133-134 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», складається як із суддівської винагороди ( посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці), так і при наданні щорічної відпустки - допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
З наявної в матеріалах справи довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 07.09.2017р. за вих. № 02/1787/2017, встановлено, що заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад - 16000,00 грн., надбавка за вислугу років 80% -128000 грн., інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення) - 14500 грн., яка була виплачена у липні 2016 року та на яку було нараховано ЄСВ (а.с.10).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому слід зазначити, що згідно з п. 2.3.3. Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, була встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначаються, крім відомостей про судову винагороду, інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги на оздоровлення здійснюється суддям систематично та включена в оподатковуваний дохід. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати та відповідно до ст. 136 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» входить до складу фонду оплати праці, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховуються внески у розмірі 22%».
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці, в тому числі і судді.
Судова система є однією із складових системи державних органів, що здійснюють державну владу, а суддя виконуючи завдання і функції держави, фактично є працівником певного органу держави. Тобто, призначення або обрання в установленому законодавством порядку особи на посаду судді свідчить про наявність між суддею та державою трудових правовідносин.
При цьому, відповідно до Рішення Ради суддів України №42 від 09.06.2016 року, судді з урахуванням певних обмежень і особливостей, притаманних їх статусу є суб'єктами трудових прав та обов'язків. Разом з певними особливостями, які обумовлені специфікою службової діяльності, судді є такими ж суб'єктами трудових правовідносин та носіями суб'єктивних трудових прав та обов'язків, як і інші працівники.
Зазначене дає підстави вважати, що робота судді є різновидом трудової діяльності, як окремий вид трудових відносин, та потрапляє під регулюючий вплив чинного законодавства, але з певною специфікою.
Частиною 1 статті 51 та частиною 5 статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та даного закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з суддів України і здійснює правосуддя на професійній основі; за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 06 листопада 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно) в яких суд зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, які в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.
Слід також зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп2007 вказано, що щомісячне довічне грошове утримання як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто, довічне грошове утримання є аналогом пенсійного забезпечення.
Таким чином, вищенаведений аналіз законодавства свідчить, що головним для включення матеріальної допомоги хоч у пенсію, хоч у довічне грошове утримання, є її наявність у складі заробітної плати відповідної категорії працівників та підтвердження відрахувань з цієї суми передбачених чинним законодавством.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів», яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. У рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2204 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права це планування права в суспільстві. При прийняті рішення суди мають керуватися принципом верховенства права. Отже, право, яке встановлене і гарантоване Конституцією України, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених гарантій незалежності суддів.
Відповідно до Рішення Ради суддів України від 08.04.2016 року № 29, саме до повноважень суду належить визначення правової норми, яку необхідно застосувати до спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, з урахуванням матеріальної допомоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій та статус суддів», «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення.
Постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року по справі № 549/463/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, з урахуванням ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4