20 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9917/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,
з участю представника третьої особи ОСОБА_1: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 809/1231/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт, визнання незаконною бездіяльності, -
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, Коломийської міської ради Івано-Франківської області, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_1 в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати незаконною бездіяльність Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області щодо неналежного проведення позапланової перевірки додержання вимог у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо проведення самочинного будівництва в м. Коломия пр. М. Грушевського, 97, 97а; скасувати реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_1 (№ІФ 083150490009 від 18.02.2015) та ОСОБА_4 (№ІФ 083153311081 від 27.11.2015) щодо будівництва за вказаними адресами магазину та міні-маркету.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що третіми особами на незаконно виділених земельних ділянках, суміжних з земельною ділянкою позивача в м.Коломия, проспект Михайла Грушевського, 97 та 97а здійснюється, з порушенням встановлених правил та норм, за межами червоних ліній будівництво об'єктів (магазину та міні-маркету), які є самочинними, що Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області при розгляді та вирішені скарги позивача, внаслідок протиправної бездіяльності не виявило, тому вважає, що декларації про початок виконання будівельних робіт підлягають скасуванню, а бездіяльність Управління - визнанню протиправною.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, та неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи.
Як на доводи апеляційної скарги апелянт покликається на те, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_1 при проведенні будівництва взагалі не погоджували жодні проекти, документи із суміжним землекористувачем ОСОБА_3, будівництво ведеться з порушенням встановлених правил та норм, а Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області при розгляді та вирішені скарги ОСОБА_3 формально провело перевірку, не дослідило належним чином всі обставини справи, внаслідок протиправної бездіяльності не виявило порушень, тому вважає, що декларації про початок виконання будівельних робіт підлягають скасуванню, а бездіяльність відповідача визнанню незаконною.
Позивач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Згідно поданого клопотання апелянт вважав за можливе розглянути за його відсутності.
Представник третьої особи - ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач - Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу вважає вимоги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та просить залишити її без змін. Також відповідач просив справу слухати за відсутності їхнього представника.
Відповідач - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області та третя особа - ОСОБА_4 будучи повідомленими про час та місце розгляду справи явки представників в судове засідання не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, право на виконання будівельних робіт у замовника виникає після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій.
Згідно з ч. 5 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» форма декларації про початок виконання підготовчих робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку виконання будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 466 від 13.04.2011 року реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Відповідно до Порядку виконання будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №466 від 13.04.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2. Один примірник після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації (пункт 9).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації та реєструє її . Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт. Відтак, замовник має право самостійно вибирати спосіб для підтвердження достовірності даних, які він вносить у декларацію.
Відсутність у декларації даних або встановлення факту, що інформація, яка зазначалася в ній, не відповідає дійсності, а також виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації повинна розглядатися Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю як підстава для повернення декларації або підстава для проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у декларації.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що в зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_1 за №ІФ083150490009 та ОСОБА_4 №ІФ 083153311081 достовірно та повно внесено відомості щодо замовника, назви та адреси об'єкта будівництва, документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, містобудівних умов та обмежень, проектувальника, головного архітектора та головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, основних показників об'єкта будівництва, що також спростовує посилання апелянта на ту обставину, що будівництво третіми особами міні-маркету та магазину в м. Коломия вул. М.Грушеського, 97, 97а , здійснюється за межами визначених в містобудівній документації межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зонування території здійснюється з урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; з відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Коломийської міської ради за №2257-56/2015 від 03.09.2015р. затверджено План зонування території міста Коломиї з пояснювальною запискою та схемою зонування території, якою передбачено червону лінію меж існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення по проспекту Михайла Грушевського передбачено по лінії сформованої забудови.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно досліджених проектів будівництва магазину та міні-маркету розташування будівель прийнято по факту існуючих павільйонів забудови, згідно схем та планів об'єкти будівництва знаходяться в межах лінії існуючої забудови, та з наявних в справі фотоматеріалів, які підтверджують відповідність намірів забудови положенням відповідної містобудівної документації та фактичним розташуванням об'єктів, порушення меж ліній існуючої забудови об'єктами магазину та міні-маркету по проспекту М.Грушевського, 97та 97-а не встановлено.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що здійснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 забудови земельних ділянок в м. Коломия, проспект Михайла Грушевського, 97-а, 97 у відповідності до містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, Плану зонування територій є таким, що здійснюється відповідно до вимог містобудівної документації, а наміри забудови відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Як вірно зазначено судом першої інстанції частина 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлювала підстави скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, відповідно до яких реєстрація декларації підлягала скасуванню у випадку виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
Колегія суддів вважає, що відповідність даних, наведених у зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_1 за № ІФ083150490009 та ОСОБА_4 № ІФ 083153311081 критеріям повноти та достовірності вірно встановлена судом першої інстанції.
Разом з тим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будівництво об'єктів магазину та міні-маркету в м.Коломия, проспект Грушевського, 97 та 97-а здійснюється на підставі документів, які дають право виконувати будівельні роботи.
Так, як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка використовується ОСОБА_6 на підставі договору оренди б/н від 02.02.2009 року, зареєстрованого в Коломийському міському відділі РФДЗК за №040929700039 від 18.05.2009, договору від 15.12.2009 року про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 42392929.
ОСОБА_1 земельна ділянка використовується на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 22.01.2001року, зареєстрованого в Коломийському міському відділі земельних ресурсів 25.01.2001 за №11, договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого нотаріусом 22.01.2001року, за реєстром №Д-100.
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстровані декларації про початок виконання будівельних робіт є чинними до завершення будівництва та судом не встановлено підстав для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт за №ІФ083150490009 від 18.02.2015 та №ІФ 083153311081 від 27.11.2015, зареєстрованих Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області.
Разом з тим як встановлено судом, Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради 27.04.2017 зареєстровано за №ІФ 143171151124 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, подану ОСОБА_4 щодо будівництва магазину в м.Коломиї, проспект Михайла Грушевського, 97-а, та 29.04.2017 зареєстровано за №ІФ 143171151138 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, подану ОСОБА_1 щодо будівництва міні-маркету в м.Коломиї, проспект Михайла Грушевського, 97, а тому вказані об'єкти є такими, що закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію, а декларації про початок виконання будівельних робіт з їх будівництва є такими, що завершили свою чинність.
Враховуючи викладене, фактичні та правові підстави для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт ІФ 083150490009 від 18.02.2015, ІФ 083153311081 від 27.11.2015 відсутні, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в скасуванні реєстрації вказаних декларацій.
Крім цього колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи апелянта про порушення його прав з приводу реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт ІФ 083150490009 від 18.02.2015, ІФ 083153311081 від 27.11.2015 з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Крім цього, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таким чином, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з викладеного, обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог є участь позивача у правовідносинах, які визначені статтею 171 КАС України.
Разом з тим загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Колегія суддів зазначає, що з'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки для того суб'єкта (чи визначеного цим актом кола суб'єктів), якому його адресовано.
Відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваного акту, не породжує для них і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Вказане підтверджується також правовою позицією Верховного суду України, висловленою ним у постанові від 24.02.2015р., яка неодноразово підтримувалася і Вищим адміністративним судом України при вирішенні аналогічних спорів.
Так, Верховний Суд України у зазначеному судовому рішенні визнав, що правило, встановлене частиною другою статті 171 КАС України щодо оскарження нормативно-правового акту лише особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії. Відсутність у будь - кого, в тому числі і заявника, прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваного акту індивідуальної дії, не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 244 - 2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Так однією із вимог заявлених позивачем є скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_1 (№ІФ 083150490009 від 18.02.2015) та ОСОБА_4 (№ІФ 083153311081 від 27.11.2015) щодо будівництва за вказаними адресами магазину та міні-маркету.
Тобто, внаслідок реєстрації вказаних вище декларацій, які за своєю юридичною суттю є актами індивідуальної дії, виникли публічно-правові відносини між, відповідно ОСОБА_4, ОСОБА_1 та органом держархідбудконтролю.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не є стороною таких правовідносин у публічно-правовій сфері, оскільки відповідач не здійснював щодо позивача жодних управлінських функцій, пов'язаних із реєстрацією декларацій про початок виконання будівельних робіт.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуваними деклараціями відповідача не порушуються права, свободи чи інтереси позивача, оскільки публічно-правові відносини у зв'язку із видачею таких декларацій на початок виконання будівельних робіт виникли саме між суб'єктом владних повноважень відповідачем та третіми особами, а позивач не є учасником вказаних правовідносин у публічно-правовій сфері, відповідач не здійснював щодо нього жодних управлінських функцій.
Щодо вимоги про визнання незаконною бездіяльності Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, що допущена при проведення позапланової перевірки додержання вимог у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо проведення будівництва в м. Коломия, проспект Михайла Грушевського, 97, 97-а колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 14.05.2016 позивач звернувся до відповідача із скаргою, в якій просив здійснити перевірку законності та підставності здійснення третіми особами будівництва на земельних ділянках по проспекту Михайла Грушевського, 97, 97-а в м. Коломиї та також надати відомості про наявність документів, які дають право на виконання будівельних робіт.
Судом встановлено, що відповідачем 24.05.2016 видано направлення на здійснення позапланової перевірки будівництв по проспекту Михайла Грушевського, 97, 97-а в м. Коломиї.
В подальшому, 16.06.2016 року, за наслідками проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_4, при здійсненні будівництва магазину по проспекту Михайла Грушевського, 97а в м.Коломиї та ОСОБА_1, при здійсненні будівництва міні-маркету по проспекту Грушевського, 97 в м.Коломиї із залученням ОСОБА_3 посадовою особою відповідача складено акти, якими встановлено, що будівельні роботи не проводяться будівельники та будівельна техніка відсутні. Також Управлінням направлено лист до Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області стосовно забезпечення присутності власника для проведення державного архітектурно-будівельного контролю, лист ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стосовно забезпечення присутності власника для проведення повноцінної перевірки .
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (суб'єктами містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 553 від 23.05.2011 року.
Відповідно до пункту 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Крім цього пункт 12 вказаного Порядку передбачає також складення посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідного акта у разі відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки.
Згідно з пунктом 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розгляд скарги позивача від 14.05.2016 відповідачем реалізовано у відповідності до пункту 7 Порядку №553, що, відповідно є виконанням обов'язку органом державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Разом з тим, за наслідками проведеної 16.06.2016 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_4, при здійсненні будівництва магазину по проспекту Грушевського, 97-а в м.Коломиї та ОСОБА_1 при здійсненні будівництва міні-маркету по проспекту Грушевського, 97 в м.Коломиї посадовою особою відповідача складено акти, якими зафіксовано факти відсутності власника на об'єкті під час перевірки, факти відсутності здійснення будівельних робіт, в актах відсутні дані про виявлення порушень у сфері містобудівної діяльності, посадовими особами відповідача не було складено протокол, не видавався припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт, то у відповідача були відсутніми підстави для реалізації наданих повноважень щодо здійснення інших заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відтак відповідачем не допущено бездіяльності при розгляді та вирішенні скарги позивача від 14.05.2016 року, а тому в задоволені в цій частині вимог позивача судом підставно відмовлено.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених вище обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 809/1231/16 без змін..
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_7
судді ОСОБА_8
ОСОБА_9
Повний текст ухвали складено 23.11.2017р.