22 листопада 2017 р.Справа № 816/1384/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
секретарі судового засідання Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року по справі № 816/1384/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
17.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив :
- визнати протиправною та скасувати викладену у листі від 15 червня 2017 року №7692/6-17 відмову Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів,
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів з урахуванням висновків суду.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року задоволено позов.
Визнано протиправною та скасована викладена у листі від 15 червня 2017 року №7692/6-17 відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га, кадастровий номер 5323687700:00:016:0017 із земель сільськогосподарського призначення, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів
Відповідача не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі (84-92). Апелянт наголошує, на втрату чинності наказу ГУ Держгеокадастр у Полтавській області від 14.08.2015 року №872/0/75-15-СГ, протягом дії якого позивач не затвердив проект землеустрою. На теперішній час єдиною підставою для надання дозволу є Наказ №759-СГ від 26.01.2017 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». Позивачу пропонувалося усунути зазначений у проекту недолік. Проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам правил, безпосередньо слід доопрацювати абрис в частині доповнення елементами ситуації (місцевості), уточнити дані щодо землевласників за рахунок яких проектується відведення зем.ділянки, необхідно погодження з територіальним органом.
Розгляд справи здійснювався з урахування положень ст..41 та ч.4 ст.196 КАС України.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14 серпня 2015 року №872/0/75-15-СГ (а.с. 60) ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів.
26 січня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано ще один наказ №759-СГ про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 59).
25 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5323687700:00:016:0017 та земельну ділянку передати у власність (а.с. 52).
На вказану заяву Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області листом від 15 червня 2017 року №7692/6-17 повідомило заявника, що поданий на розгляд і затвердження проект землеустрою необхідно доопрацювати з урахуванням наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" №759-СГ від 26 січня 2017 року. Враховуючи вищевикладене та вимоги статті 28, 29 Закону України "Про землеустрій", запропоновано звернутися до розробника землевпорядної документації для приведення представлених документів у відповідність вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою (а.с. 53).
Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.
В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини першої статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
В силу частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 Земельного кодексу України).
Згідно частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Положеннями частини сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Як встановлено судами за матеріалами справи, що Відділом Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, відповідно до вимог статей 116, 118, 121, 1861 Земельного кодексу України розглянуто проект землеустрою, розроблений на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14 серпня 2015 року №872/0/75-15-сг та 21 вересня 2016 року складено висновок №162/0/41-16, відповідно до пункту 12 якого погоджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) за межами населених пунктів на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області (а.с. 37-38).
Таким чином, орган який уповноважений погоджувати проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не встановив невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України).
В той же час, з листа Головного управління Держгеокадастру від 15 червня 2017 року №7692/6-17 слідує, що поданий на розгляд і затвердження проект землеустрою необхідно доопрацювати з урахуванням наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" №759-сг від 26 січня 2017 року.
Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, що з даного листа взагалі не можливо встановити, яким саме чином позивач повинен доопрацьовувати даний проект, що в свою чергу призводить до неоднозначного трактування абзацу другого листа Головного управління Держгеокадастру №759-сг від 26 січня 2017 року.
Крім того, проект землеустрою розроблявся та погоджувався на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 14 серпня 2015 року №872/0/75-15-СГ, а не від 26 січня 2017 року №759-СГ.
При цьому, з письмових пояснень позивача судом встановлено, що отримання наказу №767-СГ (на ту ж саму земельну ділянку) зумовлене не розробленням у строки визначені наказом від 14 серпня 2015 року №872/0/75-15-СГ проекту землеустрою.
З цього приводу, слід зазначити, що стаття 118 Земельного кодексу України, яка регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, взагалі не передбачає права органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, встановлювати строки дії такого дозволу.
Крім того, слід зазначити, що підпунктом 3 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 № 497-VIII передбачено у Законі України "Про землеустрій" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 36, ст. 282 із наступними змінами): статтю 22 доповнити частиною другою такого змісту: "Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 № 497-VIII набрав чинності 27 червня 2015 року.
Таким чином, встановлення відповідачем строку дії наказу від 14.08.2015 року стосовно надання дозволу на розроблення документації землеустрою суперечить статті 22 Закону України "Про землеустрій", виходить за межі повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та фактично звужує права особи на набуття у власність чи користування земельної ділянки.
До того ж, висновок про погодження проекту землеустрою позивачем отримано задовго до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26 січня 2017 року №759-СГ.
Щодо посилань відповідача на "Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки", відповідно до якого розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що даний порядок - стосується лише організації роботи органів держгеокадастру і ніяким чином не зобов'язує позивача до вчинення певних дій.
Крім того, Відповідачем не надано доказів скасування висновку відділу Держгеокадастру у Оржицькому районі Полтавської області від 21 вересня 2016 року №162/0/41-16.
Відповідач в апеляційній скарзі, крім іншого, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, посилається на негативний висновок державної експертизи землевпорядчої документації від 30 листопада 2016 року №1644, разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги дані твердження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки в листі від 15 червня 2017 року №7692/6-17 даний висновок не вказується, як підстава для відмови у затвердженні проекту.
По суті, відповідач намагається відшукувати та наводити нові підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою не під час вирішення цього питання при отриманні проектної документації, а під час судового розгляду справи. Зазначені обставини є не припустимими та такими, що суперечить вимогам ст..186-1 ЗК України, стосовно формування висновків про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Всупереч вимог статті 71 КАС України, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваної відмови.
Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року по справі № 816/1384/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.
У повному обсязі складена 23 листопада 2017 року.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4