21 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/4723/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року у справі №453/1576/16-а за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 патрульної поліції у м. Львів та інспектора взводу ОДДЗ батальйону № 2 УПП у м. Львів - лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_2 14 грудня 2016 року звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 549411 від 22.11.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн., а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова винесена з порушеннями, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Працівником поліції 22.11.2016 року відносно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 549411 від 22.11.2016 року, згідно якої його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн., з якою він відмовився ознайомитись, оскільки ніяких правопорушень не вчиняв.
Оскаржуваною постановою Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції просить зазначену постанову скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим що суд обмежив його в праві та обов'язку, згідно ч.2 ст. 71 КАС України, доведення правомірності свого рішення. Також відповідач зазначає, що відповідно до даного Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених …ч.1,2,3 ст.122 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення. Окрім того, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції згідно з положеннями ст.. 258 КУпАП. Таким чином, розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення на місці його вчинення не суперечить чинному законодавству, а протокол у даному випадку не складається.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Як встановлено судом першої інстанції, складанню оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення передувало обвинувачення позивача зі сторони інспектора Харамін С.В. у скоєнні даного правопорушення, повідомлення про те, що розгляд справи відбувся, а письмові клопотання позивача, зокрема, про відкладання розгляду справи і залучення захисника розглянуті з врахуванням такого права правопорушника передбаченого ст. 268 КАС України не були.
На підставі викладеного, суд зробив висновок про те, що процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з'ясовувалися, права особи - правопорушника передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги дотримані не були. Таким чином, суд першої інстанції вважає, що розгляд справи інспектором Харамін С.В. носив формальний характер, переконання про винність позивача у скоєнні даного правопорушення була висловлена співробітником ОСОБА_1 патрульної поліції на автодорозі Київ-Чоп М-06 643км+600м., наперед.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Згідно копії постанови серії АР № 549411 від 27.11.2016 року, складеної інспектором взводу ОДДЗ батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП ОСОБА_3, вбачається, що 22.11.2016 року, о 02 год. 00 хв., ОСОБА_2 на автодорозі Київ-Чоп М-06, 645км+600м, здійснив зупинку ближче 10 м. від краю перехрещуваної проїзної частини, чим порушив п.п 15.9 г ПДР. На ОСОБА_2 даною постановою накладене адміністративне стягнення - штраф 255 грн.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як встановлено в судовому засіданні, складанню оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення передувало обвинувачення позивача зі сторони інспектора Харамін С.В. у скоєнні даного правопорушення, повідомлення про те, що розгляд справи відбувся, а письмові клопотання позивача, зокрема, про відкладання розгляду справи і залучення захисника розглянуті з врахуванням такого права правопорушника передбаченого ст. 268 КАС України не були.
Дана обставина дає суду підстави зробити висновок про те, що процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з'ясовувалися, права особи - правопорушника передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги дотримані не були.
Крім того, відповідно до положень ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015 словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1-3 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Слід зауважити, що відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Таким чином суд вважає, що розгляд справи інспектором Харамін С.В. носив формальний характер, переконання про винність позивача у скоєнні даного правопорушення була висловлена співробітником ОСОБА_1 патрульної поліції на автодорозі Київ-Чоп М-06 643км+600м., наперед.
Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Тому позов слід задоволити частково, оскільки через процесуальні порушення допущені при розгляді справи, тобто неналежну процесуальну форму дій інспектора поліції ОСОБА_3, суд позбавлений можливості висловитися про відсутність або наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2, а встановлення таких обставин виходить за межі предмету дослідження судом в конкретній справі.
За такого, дії інспектора взводу ОДДЗ батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП ОСОБА_3 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід визнати протиправними та скасувати постанову серії АР № 549411 від 27.11.2016 року якою на ОСОБА_2 накладено стягнення - штраф в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині закриття провадження у справі через те, що суд не наділений такими повноваженнями з огляду на норми КУпАП.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року у справі №453/1576/16-а- залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6