21 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9495/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», Львівської міської ради та Громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР ОСОБА_1» на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Факторія» до Львівської міської ради, третя особа - Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», про визнання протиправною та скасування ухвали,-
В квітні 2017 року позивач - ПП «Факторія» звернулося в суд з позовом до Львівської міської ради, третя особа - Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», в якому просило визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 21.06.2001 року №1113 в частині включення до меж регіонального ландшафтного парку «Знесіння» земельної ділянки по вул. Харківська, 42-44 у м. Львові та надання її у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що приймаючи вказану ухвалу Львівська міська рада діяла не на підставі та не у спосіб, що визначений законодавством, чим порушила права та законні інтереси ПП «Факторія» як власника нерухомого майна (автостоянки).
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 6 ухвали Львівської міської ради № 1113 від 21 червня 2001 року «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у м. Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння».
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина», Львівська міська рада та Громадська організація «Правозахисний центр імені генерала УНР ОСОБА_1», покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржили його в апеляційному порядку.
Свої апеляційні вимоги Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк звернення до суду, оскільки на момент винесення оскарженої ухвали позивач не міг не знати про існування такої, відтак просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржену постанову, а адміністративний позов залишити без розгляду.
Свою апеляційну скаргу Львівська міська рада обґрунтовує тим, що на момент прийняття оскарженої ухвали у позивача були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку для обслуговування автостоянки, таким у позивача відсутні підстави для звернення із розглядуваним позовом, відтак просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Громадська організація «Правозахисний центр імені генерала УНР ОСОБА_1» в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає те, що всупереч приписам міжнародного та національного процесуального права, судом не з'ясовано чи існує спір взагалі та на захист якого саме права подано позов, де саме знаходиться спірна земельна ділянка, а також не надано оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги сторін, через що просить апеляційної інстанції скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, при цьому виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв»язку з здійсненням суб»єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв»язку з публічним формуванням суб»єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб»єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб»єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Прийняте радою оскаржене рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого рішення Ради не породжує наслідків для власника, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у постійне користування землею, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника, оскільки у такої особи виникло право користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб»єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про оформлення права власності), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Судом встановлено, що позивачем оскаржується ухвала Львівської міської ради від 21.06.2001 року №1113 в частині включення до меж регіонального ландшафтного парку «Знесіння» земельної ділянки по вул. Харківська, 42-44 у м. Львові та надання її у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння», на підставі якої видано державний акт на право постійного користування землею від 19.12.2002 року І-ЛВ №004103.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права постійного користування землею виник спір про право цивільне, та має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта на право користування землею, виданого на підставі такого рішення.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа №21-405а14), що у відповідності до статті 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції та закрити провадження.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», Львівської міської ради та Громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР ОСОБА_1» задовольнити частково, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 31 липня 2017 року у справі №464/2618/17 - скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
ОСОБА_2
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.11.2017 року.