Справа: № 823/1384/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
23 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскільки транспортний податок у місті Сміла встановлений рішенням Смілянської міської ради від 09.02.2015 року № 62-2VI, то застосування контролюючим органом оподаткування вказаним податком може мати місце не раніше 2016 року. Окрім того, позивач зазначив, що автомобіль LEXUS GX 460, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб. см., придбано позивачем у лютому місяці 2015 року. В подальшому позивачем з'ясовано, що вказаний транспортний засіб знаходиться в розшуку. Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальне провадження за вказаним фактом 02.11.2014 за № 12014100060006126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 289 Кримінального кодексу України. Транспортний засіб 25.03.2015 повернуто під розписку ОСОБА_3.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.06.2015 року № 95-17.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Смілянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
У 2015 році автомобіль марки LEXUS GX 460, 2013 року випуску з об'єм двигуна 4608 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_2, перебував у власності позивача згідно даних Регіонального сервісного центу в Черкаській області.
Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 року № 95-17, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по транспортному податку за 2015 рік в сумі 22916,67 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою - платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см. - є платниками транспортного податку.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Транспортний податок відсутній у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Статтею 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний, отже, транспортний податок згідно із ПК України є місцевим податком.
Так, відповідно до п. 8.3. ст.8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.
Так, відповідно до п. 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 Податкового кодексу України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Податкового кодексу України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.
Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок установлено в місті Сміла рішенням Смілянської міської ради від 09.02.2015 року № 62-2VI, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.
Крім того, колегія суддів враховує, що пп. 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України визначає принцип стабільності, на якому, серед інших принципів, ґрунтується податкове законодавство, а саме: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком позивача не може мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, Європейським судом з прав людини в рішеннях від 14.11.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" позицію, згідно якої застосування національного законодавства має відбуватися у найсприятливіший для заявника спосіб у випадку допущення можливості його неоднозначного тлумачення.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.06.2015 № 95-17 прийнято неправомірно.
При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів позивача щодо того, що Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальне провадження від 02.11.2014 року за № 12014100060006126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 289 Кримінального кодексу України. Транспортний засіб 25.03.2015 року повернено під розписку ОСОБА_3, а тому позивач звільнений від сплати податку.
Відповідно до пп. 267.6.8 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.
У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов'язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.
В порушення вказаних норм Податкового кодексу позивач не надав суду доказу незаконного заволодіння легковим автомобілем LEXUS GX 460, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб. см. та не підтвердив такий факт відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.
Судом першої інстанції також було встановлено, що за даними територіального сервісного центру № 7141 Регіонального сервісного центру в Черкаській області МВС України (лист № 31/23/1-1471 від 01.09.2017 року) спірний автомобіль зареєстрований за позивачем 26.02.2015 року та перереєстрований 28.11.2015 року в зазначеному сервісному центрі у зв'язку з видачею дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що викладені в даному адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, зважаючи на положення пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде визнання оспорюваного рішення протиправним та його скасування, оскільки саме лише скасування рішення означає втрату ним чинності з моменту набрання законної сили постановою суду, тобто на майбутнє, і в такому разі зберігаються правовідносини, які виникли між сторонами до скасування рішення. Визнання ж оспорюваного рішення протиправним означає те, що спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, що має місце у правовідносинах між сторонами у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 23.11.2017 року.