11.06.07р.
Справа № 30/205-07
За позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м. Харків) в особі Дніпропетровського регіонального департаменту (м. Дніпропетровськ)
до акціонерного товариства закритого типу "Росток" (м. Дніпропетровськ)
про визнання протоколу №06/11/1 (рішення) загальних зборів від 16.11.2006 року недійсним
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Ворошило О.М.
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Майний Д.В., протокол № 6/11/1 від 16.11.2006 року, Голова ліквідаційної комісії; Стороженко С.І., довіреність № 76-Д від 15.03.2007 року, адвокат
Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (м. Харків) в особі Дніпропетровського регіонального департаменту (м. Дніпропетровськ) звернувся до господарського суду із позовом, яким просить визнати протокол №06/11/1 (рішення) загальних зборів акціонерного товариства закритого типу "Росток" від 16.11.2006 року недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що акціонерним товариством закритого типу "Росток" при винесенні рішення від 16.11.2006 року про припинення діяльності не були виконані належним чином вимоги законодавства та умов кредитних договорів, відповідно до п.4.4 яких відповідач взяв на себе зобов'язання протягом дії кредитних договорів без погодження з банком не здійснювати дій по реорганізації АТЗТ «Росток»або заснування нових юридичних осіб. У зв'язку з тим, що позичальником не виконувались вимоги кредитного договору та договору застави, приватним нотаріусом було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на майно, відкрито виконавче провадження.
У листопаді 2006 року відповідач звернувся до виконавчої служби та просив закінчити виконавче провадження з виконання виконавчих листів з підстав того, що постанови про відкриття виконавчого провадження були отримані після прийняття рішення про припинення діяльності АТЗТ «Росток». Позивач вважає, що у разі закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника стане неможливим звернення стягнення на майно та ін., будуть порушені права та інтереси банку, оскільки виконавче провадження не закінчене, а відповідач має велику заборгованість перед банком.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, просить провадження у справі припинити на підставі п.п.1,1-1,2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач зазначає, що на теперішній час вже існує рішення господарського суду другої інстанції по справі №2-4394/06, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, розтлумачивши позивачу яким чином і за якою підвідомчістю справ вирішуються спори, які виникають з корпоративних відносин. У справі за позовом позивача відсутній предмет спору.
Рішення загальних зборів може бути оскаржене лише учасником товариства, позивач не є таким суб'єктом, оскільки не є засновником та акціонером товариства.
Розгляд справи було відкладено з 15.05.2007 року на 30.05.2007 року.
У справі оголошувалась перерва з 30.05.2007 року на 11.06.2007 року.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, господарський суд, -
Між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (м. Харків) в особі Дніпропетровського регіонального департаменту (м. Дніпропетровськ), БАНК та акціонерним товариством закритого типу «Росток»(позичальник) укладено кредитні договори: № 826-ДН-03 від 10.11.2003 року на суму 37 800доларів, №12343-ДН-04 від 08.10.2004 року на суму 155 000доларів США, №1827-1 ДН-05 від 13.09.2005 року на суму 1 425 937 гривень, №1073- ДН-04 від 27.04.2004 року на суму78600 доларів США.
Вимоги за кредитними договорами були забезпечені договорами застави майна №826/1від 10.11.2003 року, № 1073/1 від 08.06.2004 року, №1827/1 від 13.09.2005 року, №1343/1від 08.10.2004 року.
Відповідно до п.4.4 кредитних договорів позичальник взяв на себе зобов'язання без попереднього погодження з Банком не здійснювати дії по реорганізації Позичальника та/або заснування нових юридичних осіб упродовж дії цих договорів.
Відповідно до Установчого договору Акціонерного товариства закритого типу «Росток»від 30.06.1999 року акціонерами Товариства є: Майний Д.В., - 40 іменних простих акцій (40% статутного фонду Товариства); Дінкєвич М.Г., 30 іменних простих акцій (30% статутного фонду Товариства), та Фєдулов С.Є.- 30 іменних простих акцій.
Вищим органом Товариства є Збори акціонерів, на яких визначається періодичність їх скликання (п.8.1 Статуту АТЗТ «Росток»).
Перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів акціонерів, передбачено у п. 8.5 Статуту, в тому числі прийняття рішень про припинення діяльності товариства (підп.д).
16 листопада 2006 року відбулися загальні збори акціонерів Акціонерного товариства закритого типу «Росток», про що складено протокол №06/11/1.
Як вбачається з вищезазначеного протоколу на загальних зборах були прийняті рішення:
- про припинення акціонерного товариства закритого типу «Росток»шляхом поділу на Товариство з обмеженою відповідальністю, яке буде вести окремо торгову діяльність та Товариство з обмеженою відповідальністю, яке буде займатися послугами з перевезення вантажів;
- створити комісію з припинення юридичної особи;
- встановлено термін для проведення припинення Товариства -6 місяців з моменту призначення комісії з припинення Товариства;
- встановлено строк для прийняття претензій від кредиторів.
По всім питанням порядку денного рішення прийнято одностайно.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням позивач просить визнати його недійсним.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст.19,20,24 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст.37-38 Закону України «Про виконавче провадження», п.4.4 кредитних договорів, ст.ст.59, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.20,59 Господарського кодексу України.
Розглянувши позовні вимоги суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в силу наступного.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ст.24 Закону України «Про господарські товариства» ).
Згідно ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.
Відповідно до статті 20 цього Закону з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. 21 листопада 2006 року в газеті «Наше місто»було опубліковано оголошення про ліквідацію Акціонерного товариства закритого типу «Росток»шляхом реорганізації та про прийняття претензій кредиторів у строк 2 місяці з дня оприлюднення цього оголошення (а.с.104).
Позивач посилається на порушення відповідачем триденного строку публікації інформації товариства про припинення діяльності останнього в друкованих засобах інформації. Зазначене посилання не приймається судом, оскільки порушення стороною строків публікації інформації про припинення діяльності Товариства не тягне за собою наслідків визнання рішення загальних зборів про припинення діяльності цього Товариства недійсним.
При укладанні кредитних договорів сторони домовились, що позичальник (відповідач) у продовж дії кредитних договорів не буде здійснювати дій по реорганізації Позичальника та/або заснування нових юридичних осіб (п.4.4 договору). Позивач вважає, що невиконання умов цього пункту кредитних договорів є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства закритого типу «Росток»від 16.11.2006 року, однак таке твердження суд вважає помилковим, оскільки невиконання стороною обов'язків, передбачених договором є підставою для дострокового розірвання цього договору, а не підставою визнання рішення недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач визначив строк погашення основного боргу за кредитними договорами, процентів та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитними договорами таким що настав, про що повідомив відповідача листами від 08.09.2006 року та звернувся до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису з метою звернення стягнення на майно позичальника (відповідача).
07.11.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу було винесено виконавчі написи №3610 на суму 238 152,66грн., №3611 на суму 106 435,64грн., №3609 на суму 574470,78грн., №3612 на суму 1372043,47грн., якими звернено стягнення на майно відповідача.
08.11.2006 року старшим державним виконавцем Приновою С.Г. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів №3610 на суму 238 152,66грн. (постанова №1/571), №3611 на суму 106 435,64грн. (постанова №1/572), №3609 на суму 574470,78грн. (постанова №1/573), №3612 на суму 1372043,47грн. (постанова №1/574).
04.12.2006 року Державною виконавчою службою у Самарському районі були винесені постанови про зупинення виконавчого провадження (а.с.64-67) на підставі п.1 ст.34 (обов'язкове зупинення виконавчого провадження у разі припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, п.1 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що у випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника -юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника -юридичної особи.
Суд відхиляє посилання позивача на порушення його прав закінченням виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, оскільки у разі незгоди з діями державної виконавчої служби, які вчинені в процесі виконавчого провадження, сторона (стягувач або боржник) має право оскаржити зазначені дії в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав та інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов для реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.
Позивач просить визнати недійсним протокол (рішення) загальних зборів Акціонерного товариства закритого типу «Росток»від 16.11.2006 року.
Господарським судам, відповідно до п.4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством з його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Позивач не був і не є станом на день звернення з позовом до суду учасником Акціонерного товариства закритого типу «Росток», рішення якого оскаржує.
Відповідно до ч.5 ст.98 Цивільного кодексу України до суду рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (п.1); відсутній предмет спору (п.1-1); є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п.2).
З цих підстав відповідач просить провадження у справі припинити.
Клопотання про припинення провадження у справі судом не задоволено. Після вступу в дію з 29.12.2006 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів»до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням Товариства згідно Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, тому суд вважає, що даний спір підвідомчий господарському суду. Позивач просить визнати недійсним протокол (рішення) загальних зборів про припинення діяльності Товариства, що є предметом спору у даній справі. Доказів того, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, відповідачем не надано, отже відсутні підстави для припинення провадження у справі з підстав, зазначених відповідачем.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1,33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до
вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 11.06.2007 року)