ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/28101.12.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Колос ЛТД”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Стандарт Франчайз”, м. Київ
про розірвання договору та стягнення 19 092 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Вісляєва Л.В. за дов. б/н від 12.06.2009 року
від відповідача: Кирилович Р.С. за дов. №29/09/09-01 від 29.09.2009 року
Товариство з обмеженою відповідальністю „Колос ЛТД” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Стандарт Франчайз” про розірвання договору та стягнення 18 000 грн. передоплати і 1 092 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Стандарт Франчайз” його зобов'язань за договором з надання послуг зі стандартизації бізнес-процесів підприємства громадського харчування №29/1 від 29.01.2009 року, зокрема недотримання строків виконання робіт за договором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 24.09.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на його рахунку.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що роботи за Договором №29/1 виконувались відповідачем у встановлені Договором №29/1 строки та передавались позивачеві засобами електронного зв'язку. Крім того, відповідач посилається на те, що виконав роботи в більшому обсязі ніж сплачено позивачем, в зв'язку з чим вимоги позивача про повернення передоплати та стягненню штрафу вважає безпідставними.
В судовому засіданні 01.12.2009 року оголошено рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
29.01.2009 року між відповідачем та позивачем укладено Договір з надання послуг зі стандартизації бізнес-процесів підприємства громадського харчування №29/1. Відповідно до п.1.1 вказаного Договору позивач (замовник) доручає, а відповідач (виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи за переліком, обсягом, на умовах, передбачених даним Договором та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною даного Договору, та які замовник зобов'язується прийняти та оплатити.
Відповідно до п.2.1.1 Договору №29/1 виконавець зобов'язується виконати роботи за переліком, обсягом та у строк, які зазначені у Додатку №1 до даного Договору.
Пункт 8.2 Договору №29/1 встановлює, що не пізніше двох робочих днів після підписання Договору замовник перераховує на рахунок компанії передплату згідно п.1 Додатку 1 до даного Договору.
Відповідно до п.1 Додатку 1 до Договору №29/1 загальна вартість робіт виконавця складає 109 200 грн. Пунктом 2 Додатку 1 визначений перелік робіт, які має виконати відповідач, та строки їх виконання. Зокрема відповідач був зобов'язаний підготувати організаційну структуру в строк до 26.02.2009 року, підбір персоналу в строк до 27.02.2009 року, штатний розклад в строк до 02.03.2009 року, тощо.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору оплата робіт виконавця здійснюється поетапно пропорційно частині виконаної виконавцем роботи.
03.02.2009 року відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру №229 на суму 60 000 грн.
05.02.2009 року позивач платіжним дорученням №480 перерахував на користь відповідача передплату за роботи зі стандартизації бізнес-процесів у розмірі 18 000 грн., згідно п. 3.1 Додатку №1 до Договору.
06.03.2009 року позивач направив відповідачеві претензію щодо порушення строків виконання робіт. Однак зазначений лист позивача повернувся без вручення з написом поштового відділення про відсутність відповідача за вказаною адресою.
06.03.2009 року відповідач направив позивачеві лист №06/03/09-01, у якому повідомив, що протягом лютого та березня співробітник відповідача переслав засобами електронної пошти на корпоративні адреси уповноважених осіб позивача, документи, які згідно Додатку 1 повинні бути передані у строк до 06.03.2009 року крім посадових інструкцій та розділів „Блок-схеми технологічних і бізнес процесів” та „Устаткування, меблі, посуд, інвентар”. Вказані розділи та документи, які не були передані, мали розроблятись на підставі документів, які не були передані відповідачеві позивачем. Крім того, відповідач вказав, що він не отримав від позивача оплату послуг, яка відповідно Додатку 1 мала бути перерахована позивачем (19 200 грн. до 27.02.2009 року та 18 000 грн. до 06.03.2009 року). Разом з листом відповідач направив позивачеві проект Акту приймання-передачі інформації.
13.03.2009 року позивач направив відповідачу лист з пропозицію про розірвання договору №29/1 через неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань та повернення позивачеві передоплати в розмірі 18 000 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору про надання послуг.
Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, підставою для розірвання Договору №29/1 в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін. У даному випадку, як стверджує позивач, таким істотним порушенням є невиконання відповідачем своїх зобюовязань у строки, визначені у Додатку 1 спірного договору.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Конкретні строки виконання робіт по Договору №29/1 визначені у Додатку 1 до Договору №29/1. Зокрема у строк до 27.02.2009 року відповідач був зобов'язаний підготувати наступні розділи:
- Організаційна структура в строк до 26.02.2009 року;
- Підбір персоналу у строк до 27.02.2009 року;
- Технологічні процеси у строк до 27.02.2009 року;
- Вимоги до місця розташування торгівельної точки у строк до 27.02.2009 року.
Позивач проти отримання інформації у строки визначені в Додатку №1 до Договору заперечує.
Відповідач наполягає на своєчасній передачі матеріалів засобами електронної пошти та на підтвердження своїх надав частину роздрукованих матеріалів, передбачених умовами Додатку № 1 до Договору. Крім того, відповідач зазначає, що в проекті акту прийому-передачі інформації, надісланому позивачеві 06.03.2009 року, пропонував останньому підтвердити отримання більшості з вищевказаних розділів.
Розглядаючи спір по суті господарський суд враховує зазначені доводи відповідача, однак вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Доказами у справі, згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п.8.6 Договору №29/1 розроблені в рамках даного Договору документи та матеріали передаються замовникові на узгодження по електронній пошті або на компакт-диску. Передача цих документів та матеріалів фіксується Актом здачі-приймання інформації та видатковою накладною.
Відтак, факти належного виконання відповідачем робіт, передбачених Додатком 1 до Договору №29/1, а також своєчасної передачі їх позивачеві повинні підтверджуватись підписаними між сторонами актом-приймання передачі та видатковою накладною.
При цьому, слід зазначити, що позивач звертаючись з позовом до суду, на обґрунтування своїх вимог посилався на порушення відповідачем строків виконання першого етапу робіт, а саме не здійснення своєчасної розробки та передачі організаційної структури, підбору персоналу та технологічних процесів. Як встановлено вище зазначені матеріали повинні були бути виготовлені відповідачем та передані позивачеві до 26.02.2009 року - 27.02.2009 року.
Матеріали справи не містять належних доказів своєчасної розробки та передачі відповідачем позивачеві зазначених матеріалів. При цьому, суд враховує пояснення відповідача, що всі необхідні матеріали передавались ним позивачеві по електронній пошті згідно умов договору, однак, по-перше, в Договорі сторони погодили, що по електронній пошті передаються замовникові документи та матеріали на узгодження, а сам факт такої передачі фіксується Актом здачі-приймання інформації та видатковою накладною, по-друге, з доданих відповідачем роздруківок електронної переписки не можливо дійти однозначного висновку, які саме матеріали, в якому обсязі і кількості передавались позивачеві, чи відповідають вони матеріалам наданим на дослідження господарському суду та чи були вони в повному обсязі виготовлені в обумовлені договором строки. Додана до матеріалів справи роздрукована електронна переписка відповідача зі співробітниками позивача щодо ходу виконання умов договору не є належним доказом своєчасного виконання робіт та їх передачі позивачеві в повному обсязі та в установлені строки.
Крім того, відповідно до п. п. 8.7-8.9 Договору № 29/1 після одержання виконаних виконавцем робіт, згідно п. 2 Додатку 1 до Договору , замовник зобов'язаний підписати Акт прийому-передачі інформації до попереднього узгодження та перерахувати на рахунок виконавця суму, зазначену в п. 3 Додатку 1 до даного Договору на підставі рахунку-фактури.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач направляв на адресу позивача акт виконаних робіт щодо виконання першого етапу робіт (тобто до 27.02.2009 року), а відповідач його отримав та відмовився від підписання.
Відтак, доводи позивача щодо факту порушення відповідачем строків виконання робіт, передбачених Додатком 1 до Договору №29/1 відповідачем належними доказами не спростовані. Відповідач не надав суду передбачених Договором документів, в зв'язку з чим підготовка відповідачем та передача позивачеві матеріалів, визначених у Додатку 1 у встановлені строки належними доказами не підтверджується.
За таких обставин суд вважає, що неналежне виконання умов договору в частині строків виконання робіт є істотним порушенням зобов'язань по договору та дає позивачеві право вимагати розірвання Договору №29/1 в судовому порядку.
Таким чином позовні вимоги про розірвання Договору №29/1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Факт отримання відповідачем передплати у розмірі 18 000 грн. матеріалами справи підтверджений та відповідачем не заперечується. Оскільки внаслідок розірвання Договору №29/1 правова підстава для отримання коштів відпала, у відповідача виник обов'язок повернути безпідставно отримане майно. Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передплати у розмірі 18 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно п.7.2 Договору №29/1 у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених даним Договором, з вини виконавця, виконавець зобов'язаний сплатити замовникові штраф у розмірі 1% від загальної вартості робіт, передбаченої у Додатку 1 до даного Договору.
Матеріалами справи встановлений факт порушення відповідачем строків виконання робіт по Договору, вини замовника або третіх осіб в такому порушенні відповідачем не доводилось та судом не встановлено і таким чином позовні вимоги в частині стягнення 1 092 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд враховує, що позивачем не було сплачено в повному обсязі суму державного мита за розгляд майнових вимог, а саме позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 000 грн. передоплати та 1 092,0 грн. штрафних санкцій, державне мито сплачено в розмірі 180 грн. замість 190,92 грн. Таким чином, державне мито в розмірі 10,92 грн. підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 43, 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
Позов задовольнити.
Розірвати договір № 29/1 від 29.01.2009 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Колос ЛТД” та товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Стандарт Франчайз”.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешнл Стандарт Франчайз” (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, код 35057506, п/р 26005301014360 Відділення „Київська регіональна дирекція „ ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Колос ЛТД” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код 25266354, п/р 260010100985 у ЗАТ „ПроКредітБанк” м. Києва, МФО 320984) 19 092 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто дві гривні), з яких 18 000 грн. (вісімнадцять тисяч) передплати, 1 094 грн. (одна тисяча дев'яносто чотири) штрафу, а також 190,92 грн. (сто дев'яносто гривень дев'яносто дві копійки) державного мита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п'ятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Колос ЛТД” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код 25266354, п/р 260010100985 у ЗАТ „ПроКредітБанк” м. Києва, МФО 320984) на користь державного бюджету 10,92 грн. (десять гривень дев'яносто дві копійки) державного мита.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова