ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/44027.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Фірма
Техноспорт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємтсво з іноземними
інвестиціями «Інтертехнологія»
про стягнення збитків у розмірі 14 327,70 грн.
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
Від Позивача Борисенко Д.В. -предст.
Від Відповідача Пащенко О.О. -предст., Оніщенко О.В. -предст.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Фірма Техноспорт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»про стягнення 14327,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань по виплаті частини майна у сумі 146650, 00 грн., що підлягає виплаті учаснику при виключенні з товариства, у зв'язку з чим Позивачу отримано збитків у вигляді трьох процентів річних від суми прострочення та індексу інфляції, за період з 01.08.2006 по 01.06.2009 у розмірі 14327, 70 грн.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог та з підстав викладених в письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Фірма Техноспорт»(далі - Позивач) з початку жовтня 1992 року по квітень 2002 року було засновником і учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»(далі -Відповідач).
Загальними зборами Відповідача, що відбулися 17 квітня 2002 року, Позивача виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія».
Після виключення Позивача зі складу учасників Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Фірма Техноспорт», Відповідач перерахував Позивачу частину внеску Позивача до статутного фонду Відповідача у розмірі 3223,80 грн.
22.02.2005 року Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення частини майна, що підлягає виплаті учаснику при виключенні з товариства у сумі 217350,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2007 у справі № 15/152 задоволено вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 419423,03 грн. вартості частини майна та невиплаченої частини внеску до статутного фонду Відповідача.
Даним рішенням встановлено, що розмір вартості частини майна Відповідача, яка підлягає до виплати Позивачу, визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування сум за всіма його зобов'язаннями. Вартість майна, що підлягає виплаті виключеному учаснику, виходячи з частки власного капіталу товариства на дату виключення Позивача з товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, що складає 217350 грн. Відповідно до висновку судової експертизи № 4110 від 31.08.2006 внесок Позивача до статутного фонду Відповідача станом на 17.04.2002 (на момент виключення Позивач) становить 277296,83 грн.
Враховуючи сплату Відповідачем частини внеску до статутного фонду в розмірі 3233,80 грн., розмір несплаченого Відповідачем внеску становило 274073,03 грн.
Під час перегляду вищевказаного рішення у апеляційному порядку було проведено додаткову судову експертизу № 6071/60/72 від 07.08.2008, якою встановлено що частка майна, пропорційна внеску до статутного фонду Відповідача, яка підлягала виплаті виключеному учаснику -Позивачу, з урахуванням фактичних внесків до статутного фонду учасниками -засновниками Відповідача на момент виключення Позивача, складала 364000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, щодо вартості частки майна виключеного учасника в сумі 217350,00 грн.
Однак, оскільки Відповідачем у 2002 році понесені збитки у розмірі 806000 грн., суму коштів, що має бути виплачена учаснику при виході, було зменшено на 28000,00 грн., а Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2007 по справі № 15/152 змінено, а саме: з Відповідача на користь Позивача постановлено стягнути 462923,03 грн. основного боргу.
Апеляційним судом було відхилено клопотання Позивача про збільшення позовних вимог виходячи з результатів додаткової судово -бухгалтерської експертизи, оскільки ці вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2008 постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 у справі № 15/152 залишена без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, при перегляді в Київському апеляційному господарському суді рішення Господарського суду м. Києва по справі № 15/152 про стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості частини майна, було встановлено більший розмір частки (364000 грн.) ніж заявив Позивач у справі № 15/152, який підлягав виплаті Позивачу у зв'язку з його виходом з товариства.
Таким чином, Позивач дізнався про порушення свого права, а саме: не виконання Відповідачем обов'язку зі сплати Позивачу вартості частини майна в сумі 146650 грн., лише 07.08.2007 після проведення додаткової судової експертизи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 38/159-6/50 було задоволено позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 146650 грн. боргу.
Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку, вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.
Згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженню відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Отже, вказаними вище правовими нормами передбачено, що при виході (виключенні) учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна, що пропорційна внеску виключеного учасника, внесок до статутного фонду, частка прибутку, одержаного товариством в рік виключення учасника до моменту його виключення.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 256, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 2 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має Позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Оскільки Позивач дізнався про порушення свого права, а саме: не виконання Відповідачем обов'язку зі сплати Позивачу вартості частини майна в сумі 146650 грн., лише 07.08.2007 після проведення додаткової судової експертизи, а Рішенням Господарського суду м. Києва № 38/159-6/50 про задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 146650 грн. боргу, винесено судом 19.03.2009 , то Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача суми нарахування індексу інфляції на суму основного боргу у розмірі 2229,08 грн. та трьох процентів річних від суми прострочення у розмірі 12098,62 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Суд не погоджується з розрахунком розміру індексу інфляції, наданим Позивачем з урахуванням на основний борг у розмірі 2229,08 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 12098,62 грн., зважаючи на те що, як Позивачу так і Відповідачу вартість майна стала відомо лише 07.08.2007 після проведення додаткової судової експертизи, та як наслідок визначила для Відповідача обов'язок зі сплати Позивачу вартості частини майна саме в сумі 146650,00 грн., а тому початком строку на нарахування трьох процентів річних є саме з 07.08.2007 .
Таким чином три проценти річних з періоду з 07.08.2007 по 01.06.2009 складатиме за даний період 8065,75 грн., сума яких і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Господарського кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів Позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, тільки при наявності клопотання заінтересованої сторони.
Позивач не звертався до суду з клопотанням у відповідності до ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу, а тому позовні вимоги в частині інфляційних витрат у розмірі 2229,08 грн. задовольняється в заявлених межах.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодовуються Відповідачем.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія»(03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, код ЄДРПОУ 14355221, р/р № 2600001284199 в Державному експортно -імпортному банку м. Києва МФО 322313), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Фірма Техноспорт»(01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1-Б, код ЄДРПОУ 16469992, р/р № 260053026430033 КМФ АКБ «Укрсоцбанк»Печерське відділення МФО 322012) три відсотка річних у розмірі 8065 (вісім тисяч шістдесят п'ять) грн. 75 коп., інфляційні нарахування у сумі 2229 (дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 08 коп., державне мито у розмірі 104 (сто чотири) грн. 20 коп. та 84 (вісімдесят чотири) грн. 80 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О. Хрипун
Дата підписання 10.12.2009