ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/34030.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беттекс Фудс Лімітед»
про стягнення 616 893,30 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача Янчук О.С. (довіреність № 6 від 12.10.2009 р.)
Від відповідача Мельник М.М. (довіреність № б/н від 29.10.2009 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беттекс Фудс Лімітед»(відповідача) про стягнення 616 893,30 грн. заборгованості за Договором № 05-08-09 від 05.08.2009 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 551250,00 грн., пені в розмірі 9174,90 грн., штрафу в розмірі 55125,00 грн. та 3% річних у розмірі 1343,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/340 та призначено справу до розгляду на 09.11.2009 р. о 10:10 год.
Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2009 р. подав усне клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2009 р. також подав клопотання № 01/11-09/1 від 06.11.2009 р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачу та знаходяться на його поточному рахунку.
Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009 р. не з"явився, 05.11.2009 р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.11.2009 р. о 9:40 год.
26.11.2009 р. відповідач через відділ діловодства суду подав Відзив на позовну заяву № 079 від 23.11.2009 р., відповідно до якого позовні вимоги визнав частково в частині основного боргу у сумі 551250,00 грн. Проти вимог щодо штрафу у розмірі 55125,00 грн. відповідач заперечував повністю з огляду на їх невідповідність законодавству, зокрема, зазначив, що згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штраф та пеня є різновидами неустойки, а тому сплата штрафу та пені за одне й теж саме порушення договірних зобов»язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов»язання, як неустойка, тобто подвійним притягненням до відповідальності в порушення ст. 61 Конституції України. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір неустойки до 2000,00 грн. на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, а також просив здійснити розстрочку виконання рішення суду рівними частинами протягом періоду не менш ніж 6 місяців на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у зв»язку з відсутністю обігових коштів у відповідача, наявністю не проданого товару та великої дебіторської заборгованості третіх осіб перед відповідачем. В той же час, з відповідною заявою про розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України відповідач до суду не звертався, а тому у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами протягом періоду не менш ніж 6 місяців, викладеного у вищезазначеному Відзиві на позовну заяву, суд відмовив.
В судовому засіданні 30.11.2009 р. представники сторін надали документи на виконання вимог ухвал суду від 23.10.2009 р. та 09.11.2009 р.
Позивачем до суду подане клопотання № 01/11-09/1 від 06.11.2009 р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачу та знаходяться на його поточному рахунку (надалі -Клопотання).
Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно вищезазначеного Роз'яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір закрити вказаний у Клопотанні поточний рахунок, на якому знаходяться грошові кошти, на які позивач просить накласти арешт.
Фактично позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову порушенням відповідачем з 10.09.2009 р. його договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару, значною сумою заборгованості та ненаданням відповідачем відповідей на листи -претензії позивача № 25-09-09 від 25.09.2009 р. і № 29-09-09 від 29.09.2009 р.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб'єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні Клопотання позивача про забезпечення позову.
Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні, призначеному на 30.11.2009 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
05.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Беттекс Фудс Лімітед»(відповідач) укладено Договір № 05-08-09 від 05.08.2009 р. (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, а відповідач, в порядку та на умовах, визначених даним Договором зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості, визначених Договором (надалі -Товар).
Загальна ціна Товару зазначена у п. 2.1 Договору та становить 626250,00 грн.
Згідно з п.п. 3.1, 3.1.1 Позивач повинен був поставити Товар у повному обсязі Відповідачу на умовах DDP-Київ, на склад відповідача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 7, в строк до 10 серпня 2009 року включно.
Відповідно до п. 3.2 Договору сторони узгодили, що приймання-передача конкретної партії Товару по кількості здійснюється за місцем поставки. Факт приймання-передачі Товару по кількості підтверджується видатковими накладними, які підписуються уповноваженими особами сторін.
На виконання умов Договору, позивачем була здійснена поставка відповідачу Товару на загальну суму 626250,00 грн., в обумовленій кількості та у зазначений у Договорі строк, що підтверджується видатковою накладною від 10.09.2009 p. № РН-0000210 та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від 10.09.2009 р. серії ЯПД № 332957 (копії знаходяться в матеріалах справи). Отримання Товару у сумі 626250,00 грн. відповідачем не заперечуєтья з огляду на поданий ним до суду Відзив на позовну заяву № 079 від 23.11.2009 р.
Порядок розрахунків сторони визначили у п.п. 5.1 -5.3 Договору, зокрема відповідно до п. 5.1 Договору відповідач повинен був здійснити оплату за Товар в національній валюті України - гривнях, на поточний рахунок позивача, що зазначений у Договорі та у наступному порядку:
- суму в розмірі 75000,00 гривень, відповідач повинен сплатити не пізніше 11-ти календарних днів від дати поставки товару відповідачу (п. 5.1.1 Договору). Отже, не пізніше 21 серпня 2009 р., враховуючи поставку Товару згідно видаткової накладною від 10.09.2009 p. № РН-0000210;
- суму в розмірі 150000,00 гривень, відповідач повинен був сплатити не пізніше 21-го календарного дня від дати поставки товару відповідачу (п. 5.1.2 Договору). Отже, не пізніше 31 серпня 2009 р., враховуючи поставку Товару згідно видаткової накладною від 10.09.2009 p. № РН-0000210;
- суму в розмірі 401250,00 гривень, відповідач повинен був сплатити не пізніше 31-го календарного дня від дати поставки товару відповідачу (п. 5.1.3 Договору). Отже, не пізніше 10 вересня 2009 p., враховуючи поставку Товару згідно видаткової накладною від 10.09.2009 p. № РН-0000210.
Фактично відповідач в порушення п. 5.1 Договору (зокрема, п. 5.1.2, 5.1.3) щодо порядку розрахунків (сум та строків оплати) здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем Товару у сумі 75000, 00 гривень, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем. За таких обставин, у відповідача виникла заборгованість за спірним Договором у сумі 551250,00 грн. (626250,00 грн. -75000,00 грн. = 551250,00 грн., основний борг).
З метою спонукання відповідача до належного виконання договірних зобов'язань по оплаті поставленого Товару, позивач направив відповідачу листи -претензії позивача № 25-09-09 від 25.09.2009 р. і № 29-09-09 від 29.09.2009 р., отримання яких відповідачем 30.09.2009 р. та 02.10.2009 р. підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 89577 та № 12564310 відповідно (копії листів -претензій та повідомлень знаходяться в матеріалах справи).
Відповіді на вище наведені листи - претензії відповідач не надав, заборгованість за Договором № 05-08-09 від 05.08.2009 р. у сумі 551250,00 грн. станом на час звернення позивача з позовом до суду не оплатив.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № № 05-08-09 від 05.08.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до Відзиву на позовну заяву № 079 від 23.11.2009 р. відповідач позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 551250,00 грн. визнав повністю.
Згідно п. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Отже, враховуючи той факт, що відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 551250,00 грн., а також вищезазначені правові норми, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині основного боргу у сумі 551250,00 грн. повністю.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Судом вище встановлено факт порушення відповідачем п. 5.1 Договору (зокрема, п.п. 5.1.2, 5.1.3) щодо порядку розрахунків (сум та строків оплати), в результаті чого у відповідача й виникла заборгованість за спірним Договором у сумі 551250,00 грн.
З огляду на порушення відповідачем зобов»язання за Договором позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього пені в розмірі 9174,90 грн. відповідно до п. 6.3 Договору, штрафу в розмірі 55125,00 грн. відповідно до п. 6.4 Договору та 3% річних у розмірі 1343,40 грн. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за періоди, визначені позивачем відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, та які зазначені у додатках № 1, № 2, № 3 до позовної заяви (розрахунки пені, штрафних санкцій та трьох процентів річних відповідно).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до ст. 547 ЦК України слід враховувати, що правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять «штраф»та «пеня». Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що «неустойка»є родовим, а «штраф»і «пеня»- видовими щодо неї поняттями.
Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 6.3 Договору № 05-08-09 від 05.08.2009 р. сторони узгодили, що за порушення строків оплати за Товар, що передбачені п. 5.1 Договору, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.
Відповідно до п. 6.4 Договору сторони також домовились, що в разі, якщо термін оплати, що передбачений п. 5.1 Договору буде порушено на 10 і більше календарних днів, покупець (відповідач), на вимогу продавця (позивача), зобов»язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% від несплаченої вчасно суми.
Фактично позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача як пені в розмірі 9174,90 грн. відповідно до п. 6.3 Договору, так і штрафу в розмірі 55125,00 грн. відповідно до п. 6.4 Договору за періоди, визначені ним відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, та які безпосередньо зазначені у додатках № 1, № 2 до позовної заяви (розрахунки пені та штрафних санкцій відповідно). При цьому, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором здійснено позивачем з урахуванням норм п. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно позовних вимог в частині штрафу в розмірі 55125,00 грн., які викладені у Відзиві на позовну заяву № 079 від 23.11.2009 р. (надалі - Відзив) з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Проте, з положень ст. 549 ЦК України вбачається, що «неустойка»є родовим, а «штраф»і «пеня»- видовими щодо неї поняттями. Крім того, і штраф, і пеня обчислюються у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання (в т. ч. і грошового).
У відповідності до приписів ст. 547 ЦК України, сторони при укладанні Договору № 05-08-09 від 05.08.2009 р. фактично встановили відповідальність за порушення його умов як у вигляді пені (п. 6.3 Договору), так і у вигляді штрафу (п. 6.4 Договору). Згідно п.п. 9.1, 9.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2009 р.
За таких обставин, сплата штрафу та пені вважаються окремими видами такого правового наслідку порушення зобов»язання, як неустойка, які, до того ж, безпосередньо передбачені умовами Договору № 05-08-09 від 05.08.2009 р., а тому не є подвійним притягненням відповідача до відповідальності.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у Відзиві, про відсутність вини останнього щодо невчасних розрахунків з позивачем з огляду на «світову економічну кризу, відмову покупців від товару, який раніше ними був замовлений»та велику дебіторську заборгованість, що перешкоджає виконанню відповідачем умов Договору, а також доводи відповідача стосовно того, що несвоєчасна сплата за товар відповідачем не спричинила позивачеві жодних збитків та співвідношення пред»явлених санкцій і наслідки порушення відповідачем зобов»язань є неспіврозмірними.
За приписами норми п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Проте, суд враховує, що норма п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є процесуальною і відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд враховує також норму ч. 1 ст. 550 ЦК України, відповідно до якої право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання.
За таких обставин, у суду відсутнє право зменшувати розмір стягуваної неустойки (пені і штрафу) (у разі їх правомірного нарахування).
До того ж, зібрані у справі докази свідчать, що загальна сума заявлених до стягнення пені та штрафу відповідно до п.п. 6.3, 6.4 Договору становить 64299,50 грн. (9174,50 грн. пені + 55125,00 грн.) та є співрозмірною (близько 12%) до суми основного боргу за Договором у розмірі 551250,00 грн.
Таким чином, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру пені та штрафу (додатки № 1, № 2 до позовної заяви), суд не вбачає підстав для відмови позивачу у стягненні одночасно сум пені в розмірі 9174,90 грн. та штрафу в розмірі 55125,00 грн. на підставі умов Договору № 05-08-09 від 05.08.2009 р. за періоди, які зазначені у вищеназваних додатках № 1, № 2, вважає ці вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1343,40 грн. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за періоди, визначені позивачем відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3 Договору, та які зазначені у додатку № 3 до позовної заяви (розрахунок трьох процентів річних відповідно).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох процентів річних (додаток № 3 до позовної заяви), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1343,40 грн. за періоди, які зазначені у названому додатку № 3, обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509,525, 526, 546, 547, 549, 550, 551, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 233, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 66, 77, 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беттекс Фудс Лімітед»(01004, м. Київ, вул. Горького, будинок 13, офіс 3; ідентифікаційний код № 35839240; рахунок № 26009701320662 в ЗАТ «ОТП Банк»відділення «Подільське»МФО 300528), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Пі Ай Фуд Інгрідієнтс»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19, оф. 914; ідентифікаційний код № 35646364; рахунок № 26001060405917 у Печерській філії КБ «ПриватБанк»м. Києва, МФО 300711) 551250,00 грн. (п»ятсот п»ятдесят одну тисячу двісті п»ятдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 9174,90 грн. (дев»ять тисяч сто сімдесят чотири гривні 90 коп.) пені, 55125,00 грн. (п»ятдесят п»ять тисяч сто двадцять п»ять гривень 00 коп.) штрафу, 1343,40 грн. (одну тисячу триста сорок три гривні 40 коп.) трьох процентів річних, 6169,00 грн. (шість тисяч сто шістдесят дев»ять гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 04.12.2009 р.