ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/50811.11.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/508
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Еліксім»
простягнення 1460599,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- Зайцев М.М.
від відповідача- не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі - ТОВ "Євро Лізинг") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксім»(надалі -ТОВ «Еліксім») про стягнення 589685,67 грн. основного боргу, 800047,58 грн. заборгованості за додатковою угодою, 58463,20 грн. пені, 7597,98 грн. інфляційних витрат, 4805,20 грн. відсотків річних.
В обґрунтування пред'явлених вимог ТОВ «Євро Лізинг»посилається на неналежне виконання ТОВ «Еліксім»грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 249 від 25.04.2007 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2009 р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.
За наслідком уточнень позовних вимог від 22.10.2009 р. позивач просить стягнути з відповідача 746635,69 грн. основного боргу, 800047,58 грн. заборгованості за додатковою угодою, 81589,51 грн. пені, 13024,84 грн. інфляційних витрат, 6705,99 грн. відсотків річних.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду не виконав. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, в тому числі й за місцезнаходженням згідно витягу з ЄДРПОУ.
Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2007 р. між ТОВ «Євро Лізинг»та ТОВ «Еліксім»укладено договір фінансового лізингу № 249 (надалі -Договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу транспортні засоби у фінансовий лізинг, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до графіків платежів.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На виконання умов Договору позивач відповідно до замовлень передав відповідачу у фінансовий лізинг транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі транспортних засобів: № 249/001 від 31.05.2007 р., № 249/002 від 31.05.2007 р., № 249/003 від 25.07.2007 р., № 249/004 від 15.08.2007 р., № 249/005 від 15.08.2007 р., № 249/006 від 15.08.2007 р., ТЗ № 249/007 від 15.08.2007 р., № 249/008 від 31.05.2007 р., № 249/009 від 31.05.2007 р., № 249/010 від 31.05.2007 р., № 249/011 від 31.05.2007 р., № 249/012 від 15.05.2007 р., № 249/013 від 13.07.2007 р., № 249/015 від 17.05.2007 р., № 249/016 від 21.05.2007 р., № 249/017 від 07.06.2007 р., № 249/018 від 30.05.2007 р., № 249/019 від 07.06.2007 р., № 249/020 від 11.10.2007 р., а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримані транспортні засоби відповідно до планів лізингу.
Графік лізингових платежів був встановлений планами лізингу та змінами до планів (в матеріалах справи).
Відповідач, в порушення виконання договору, не сплатив лізингові платежі відповідно до графіків платежів затверджених сторонами, таким чином, заборгував позивачу станом на подання позовної заяви 589685,67 грн., а відповідно до уточненого розрахунку позивача, враховуючи чергове нарахування лізингових платежів станом на 21.10.2009 р. заборгував позивачу 746635,69 грн.
Також, сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 15.12.2008 р. до договору лізингу (далі -Додаткова угода), згідно з умов якої відповідач зобов'язався сплатити позивачу комісію у сумі 800047,58 грн. протягом 90 календарних днів з дати укладання цієї угоди за здійснення перерахунку сум лізингових платежів та інших платежів, що підлягають оплати за договором (п. 2 Додаткової угоди).
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 746635,69 грн. та 800047,58 грн. заборгованості за додатковою угодою належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 746635,69 грн. та 800047,58 грн. заборгованості за додатковою угодою визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 81589,51 грн. пені, 13024,84 грн. інфляційних витрат, 6705,99 грн. відсотків річних.
Згідно з п. 16.1 Договору встановлено, що при порушенні відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цих договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення пені, інфляційних витрат та відсотків річних, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 49926,43 грн. пені, 13024,84 грн. інфляційних витрат, 6705,99 грн. відсотків річних.
Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксім»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код 31662560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, код 32774741) 746635,69 грн. основного боргу, 800047,58 грн. заборгованості за додатковою угодою, 49926,43 грн. пені, 13024,84 грн. інфляційних витрат, 6705,99 грн. відсотків річних, 16163,40 грн. державного мита, 231,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 30.11.2009 р.