номер провадження справи 12/49/17
20.11.2017 Справа № 908/619/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»
у справі № 908/619/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 4340,38 грн.
за участю представників:
від позивача - Волошина Є.В., довіреність № 011.11-29 від 08.08.2016 року
від відповідача - не з'явився
від Хортицького відділу Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - не з'явився
СУТЬ ПИТАННЯ: Стягувач у справі - Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про усунення недоліків у наказі по справі № 908/619/17 та видачу наказу, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
16.11.2017 року на електронну адресу суду від Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника відділу державної виконавчої служби. Також, у вказаному клопотанні відділом державної виконавчої служби надані пояснення щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання вих. № 21173 від 20.09.2017 року.
Умовами п. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України визначено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Для офіційного електронного листа обов'язково заповнюється поле «Тема» таким чином: «дата реєстрації листа у форматі «ДДММРРРР», реєстраційний номер листа, короткий зміст (за потреби)». Наприклад: 23102012 №10-6521/2012 відповідь на лист ДСА України від 15102012 №19-1550/2012. Для офіційного електронного листа інформація про приєднані файли вказується в тексті такого листа.
Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Однак, клопотання, яке надійшло на електронну адресу суду 16.11.2017 року від Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не містить електронного цифрового підпису.
Таким чином, з урахуванням положень Інструкції з діловодства в господарських судах України суд позбавлений можливості прийняти вказане клопотання Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в якості офіційного документу.
Представник стягнувача в судовому засіданні 20.11.2017 року підтримав заяву та просив її задовольнити.
Представники боржника та Хортицького відділу Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання 20.11.2017 року не з'явились. При цьому судом враховано, що неявка боржника не є перешкодою для розгляду заяви відповідно до ч. 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.06.2017 року у справі № 908/619/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» заборгованість з орендної плати за договором оренди № 246Д (2013) від 24.09.2013 року в сумі 3459,32 грн., пеню в сумі 486,25 грн., три процента річних в сумі 52,83 грн., інфляційні витрати в сумі 267,52 грн. Також з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» стягнуто витрати зі сплати судового збору в сумі 1572,55 грн.
На виконання вказаного рішення 05.07.2017 року судом видано накази про примусове виконання рішення суду.
20.09.2017 Хортицьким відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за № 21173 щодо наказу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 року у справі № 908/619/17 про стягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» витрат зі сплати судового збору в сумі 1572,55 грн.
У вказаному повідомлені державний виконавець зазначає, що виконавчий документ не відповідає п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відсутня дата народження боржника.
З огляду на зазначене, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про усунення недоліків у наказі по справі № 908/619/17 та видачу наказу, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 4 Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Міністерство юстиції України у роз'ясненнях від 14.01.2011 року зазначає, що фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб-підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи в даній справі відповідачем є ОСОБА_1, який в даних правовідносинах виступає саме як фізична особа-підприємець, тобто як суб'єкт господарювання. Таким чином, при розгляді даної справи по суті, судом застосовані норми господарського законодавства як до суб'єктів господарювання.
Відтак, Господарським судом Запорізької області 05.07.2017 року судом видано накази про примусове виконання рішення суду, які відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження», в т.ч. 4 вказаного закону, оскільки за приписами вказаної статті зазначається дата народження боржника саме як фізичної особи.
Так, згідно приписів ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Конституційний Суд України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст.4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз.3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд наголосив, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
З огляду на вищезазначене, обов'язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень та враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, суд вважає за доцільне задовольнити заяву стягувача частково, зокрема в частині зазначення у наказі Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/619/17 відомостей щодо дати народження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, у наданому до суду договорі про надання правової допомоги від 16.09.2016 року, укладеним між адвокатом Кравцом Костянтином Євгенійовичем та вказаною Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зазначена дата народження останнього - 24.02.1964 р. При цьому, у даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата народження щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня. Відтак при її зазначенні суд керується вищезазначеним договором.
Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» щодо видачі наказу суду у справі № 908/619/17, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» слід зазначити що наказ Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/619/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» витрат зі сплати судового збору в сумі 1572,55 грн. виданий відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України, відповідає нормам процесуального законодавства, в т.ч. приписам Закону України «Про виконавче провадження». Повторна видача судового наказу положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачена. При цьому вказаний наказ таким що не підлягає виконанню повністю або частково судом не визнаний.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 117 ГПК України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про усунення недоліків у наказі по справі № 908/619/17 та видачу наказу, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» - задовольнити час частково.
2. Наказ Господарського суду Запорізької області у справі № 908/619/17 від 05.07.2017 року та викласти його у наступній редакції:
«Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69123, АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРОПУ 00194122, витрати зі сплати судового збору в сумі 1572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 55 коп.».
3. Наказ від 05.07.2017 року у справі № 908/619/17 виконувати з урахуванням даної ухвали від 20.11.2017 року.
4. У задоволенні іншої частині заяви - відмовити.
Суддя О.Г. Смірнов