ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.11.2017Справа №910/17486/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.Впри секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПРИГ»
до про Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" стягнення збитків у розмірі 7 194,07 грн
Представники:
від Позивача: не з'явився
від Відповідача: Травянко В.О. (представник за Довіреністю);
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 7 194 грн. 07 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" було укладено договір № 126527 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з міжнародної експрес-доставки МЕВ/МВВ, що переміщується через митний кордон України в якості МЕВ/МВВ, які визначені у п. 2.2 договору, а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та своєчасно здійснити оплату за надані виконавцем послуги. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору за заявкою Позивача № 126527 від 12.10.2016 Відповідач надавав Позивачу послуги з організації перевезення вантажу по маршруту Німеччина-Україна. З метою митного оформлення вантажу Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про надання документів, зокрема, сертифікату про походження товару, що був відправлений разом з вантажем продавцем товару. У зв'язку з відсутністю відповіді на вказане звернення від Відповідача, Позивач замовив у продавця дублікат сертифікату про походження товару. Оскільки Позивачем було сплачено продавцю товару 230 Євро за витрати на отримання дублікатів документів та їх поштову пересилку, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" збитки у розмірі 7 194,07 грн, що еквівалентно 230 Євро за офіційним курсом Національного банку України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/17486/17, судове засідання призначено на 25.10.2017 року.
24.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
25.10.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.10.2017 року не виконав.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
- надати докази на підтвердження наявності вини Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" в заподіянні збитків;
- надати обґрунтований розрахунок розміру завданих збитків, понесених, саме внаслідок винної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ";
- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 відкладено розгляд справи на 15.11.2017 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
30.10.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення.
06.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
09.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення у справі.
В судовому засіданні 15.11.2017 представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 01.11.2017 уповноваженому представнику Позивача ухвали суду від 25.10.2017.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15.11.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" було укладено договір № 126527 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з міжнародної експрес-доставки МЕВ/МВВ, що переміщується через митний кордон України в якості МЕВ/МВВ, які визначені у п. 2.2 договору, а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та своєчасно здійснити оплату за надані виконавцем послуги.
У вказаному Договорі зазначено, що до відносин, визначених цим Договором, сторони застосовують Умови надання послуг, що є публічними та розташовані на сайті https://novaposhta.ua.
Відповідно до п. 2.2 Договору, перелік послуг, що надаються виконавцем замовнику в цьому договорі та Умовах надання послуг, що розміщені на сайті і включає (в тому числі, але не виключно): організація приймання МЕВ/МВВ; організація пакування МЕВ/МВВ (при експорті МЕВ/МВВ), перепакування (за необхідності); приймання від замовника супровідних документів МЕВ/МВВ; зберігання МЕВ/МВВ з моменту його прийняття до моменту видачі його одержувачу; послуги з організації доставки МЕВ/МВВ одержувачу; митне оформлення МЕВ/МВВ (спрощене оформлення та/або митне декларування, включаючи оформлення відповідних документів); організація оплати відповідних зборів, платежів в межах цього договору за замовника; міжнародне перевезення МЕВ/МВВ залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом; інші послуги, передбачені на Сайті та/або в Умовах надання послуг відповідно до заявки замовника.
Згідно з п. 3.1.6 Договору, обов'язком виконавця є надання митним органам документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного оформлення.
За приписами п. 4.1.4 Договору, обов'язком замовника є надання виконавцю всі супровідні документи, необхідні для належного надання послуг виконавцем, та на вимогу виконавця надати вміст МЕВ/МВВ для огляду.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору за заявкою Позивача № 126527 від 12.10.2016 Відповідач надавав Позивачу послуги з організації перевезення вантажу по маршруту Німеччина-Україна. З метою митного оформлення вантажу Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про надання документів, зокрема, сертифікату про походження товару, що був відправлений разом з вантажем продавцем товару. У зв'язку з відсутністю відповіді на вказане звернення від Відповідача, Позивач замовив у продавця дублікат сертифікату про походження товару. Оскільки Позивачем було сплачено продавцю товару 230 Євро за витрати на отримання дублікатів документів та їх поштову пересилку, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" збитки у розмірі 7 194,07 грн, що еквівалентно 230 Євро за офіційним курсом Національного банку України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПРИГ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору № 126527 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 12.10.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з приписами ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (стаття 1000 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Як встановлено Судом зі змісту поданих сторонами пояснень, на виконання умов Договору за заявкою Позивача № 126527 на забір імпорту по міжнародній експрес-накладній від 12.10.2016 Відповідач надав послуги з організації перевезення вантажу по маршруту Німеччина-Україна, а саме, Відповідачем було доставлено відправлення з Німеччини в Україну та поміщене в зону митного контролю сортувальної станції Відповідача для здійснення митного оформлення, у зв'язку з чим Відповідачем було поінформовано Позивача про необхідність надання низки документів, у тому числі сертифікату про походження товару.
02.02.2017 Позивачем було направлено Відповідачу лист № 1 від 02.02.2017 про необхідність надання Позивачу супроводжувальних документів на вантаж по накладній № 5115930178, що були передані відправником вантажу разом із вантажем.
У відповідь на вказаний лист Відповідач листом від 18.04.2017 № 1935 повідомив, що вантаж надійшов в Україну без оригіналу інвойсу та сертифікату про походження товару, а також те, що з приводу даного інциденту Відповідачем було проведено службове розслідування, проте, встановити місцезнаходження документів не вдалося. Також Відповідач вказав, що не завжди є можливість проконтролювати збереження пакету товаросупровідних документів, які закріплені на упаковці відправлення.
17.07.2017 Позивач направив відповідачу претензію № 1 від 17.07.2017 з вимогою сплатити суму 6 830,81 грн (230 Євро за офіційним курсом) в якості відшкодування завданих втратою документів збитків.
Відповідно до листа Відповідача від 19.08.2017, на запит Відповідача до відправника про те, яким чином були відправлені оригінали документів, останній надав відповідь про те, що надав оригінали документів в руки кур'єру. Як зазначає Відповідач, відправник був проінформований по електронній пошті, що оригінали документів повинні бути прикріплені на вантаж. Кур'єр не несе відповідальності за наявність оригіналів супровідних документів. У зв'язку з викладеним, Відповідач відхилив вимогу Позивача про відшкодування вартості виготовлення дубліката сертифікату про походження товару в сумі 6 830,81 грн.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту листа Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" від 18.04.2017 № 1935, Відповідачем не спростовано факту того, що ним не було здійснено належний контроль за збереженням пакету товаросупровідних документів, наданих відправником разом з вантажем.
При цьому, надане Відповідачем електронне листування на підтвердження повідомлення відправника про необхідність закріплення документів безпосередньо на відправленні, Суд не бере до уваги, оскільки встановити, чи являється адресат листування саме відправником вказаного вантажу, не видається за можливе.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ним було сплачено продавцю товару 230 Євро за витрати на отримання дубліката сертифікату про походження товару та його поштову пересилку.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Суд зазначає, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема, факту причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача, яка полягала в неналежному виконанні обов'язків по збереженню та доставці документів, що передаються відправником разом з вантажем, та завданими збитками саме у розмірі 230 євро, що еквівалентно 7 194,074 грн, не обґрунтовано розмір цих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача кошти у розмірі 230 Євро, сплачених ним постачальнику вантажу як відшкодування витрат за виготовлення дублікатів документів та їх поштову пересилку згідно з інвойсом постачальника № 170132881 від 01.03.2017.
На підтвердження сплати вказаної суми Позивачем надано копію платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 171 від 23.04.2017.
Проте, Суд не вважає вказаний платіжний документ належним доказом здійснення Позивачем оплати саме за відшкодування витрат за виготовлення дублікатів документів та поштове пересилання, оскільки сплачена за указаним документом сума коштів становить 1 473,12 Євро, а не 230 Євро, а з призначення платежу неможливо достеменно встановити, що кошти сплачені за виготовлення дублікатів документів та їх пересилання.
Окрім того, Позивачем не надано в матеріали справи жодних належних та достатніх доказів того, що одержувач коштів дійсно є відправником вантажу за перевезенням, про яке йдеться у даному спорі, та доказів на підтвердження витрати ним коштів за виготовлення необхідного Позивачу дубліката документа та його пересилання в Україну.
Що стосується інвойсу № 170132881 від 01.03.2017, поданого Позивачем на підтвердження понесених збитків, Суд не приймає його в якості належного доказу, оскільки складений іноземною мовою без супроводження його перекладом на українську мову, що позбавляє Суд можливості оцінити вказаний документ в порядку вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту того, що кошти сплачені Позивачем саме за наслідками протиправних дій Відповідача та факту сплати цих коштів постачальнику товару за виготовлення дубліката сертифіката про походження товару та витрат на його пересилання, що виключає можливість покладення на Відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 7 194,07 грн (230 Євро).
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення 7 194,07 грн збитків у повному обсязі з підстав їх недоведеності.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРИГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення 7 194,07 грн, що еквівалентно 230 Євро, відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 листопада 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин