61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
20.11.2017р. Справа №905/2173/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпровської філії,
м.Дніпро
до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної
державної адміністрації, смт.Велика Новосілка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Державної казначейської служби у Великоновосілківському районі Донецької області, смт.Велика Новосілка
про стягнення заборгованості в розмірі 140174,68 грн.
Суддя Левшина Г.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 соціального захисту населення у Великоновосілківському районі Донецької області, смт.Велика Новосілка, про стягнення заборгованості в розмірі 140174,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 від 12.01.2015р. щодо проведення розрахунків при наданні пільг за період з червня-жовтня 2015р., грудень 2015р., а також щодо проведення розрахунків за січень 2016р.-грудень 2016р.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг. Щодо заборгованості за частину 2015р. відповідач стверджує про складання позивачем списків з порушенням правил заповнення форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Крім цього, відповідачем заявлене клопотання від 03.10.2017р. №02/6109 про закриття провадження у справі у зв'язку з її непідвідомчістю господарським судам.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.10.2017 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 Державної казначейської служби у Великоновосілківському районі Донецької області.
Згідно пояснень від 31.10.2017р. №01-41/523 третьої особи кредиторська заборгованість по виплаті компенсації за телекомунікаційні послуги пільгової категорії населення станом на 01.01.2016р. та 01.01.2017р. відсутня.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
12.01.2015р. між сторонами був підписаний договір про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році №3, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався здійснювати надання телекомунікаційних послуг громадянам, які мають відповідні пільги, а відповідач (платник) здійснює фінансування пільг, відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», проводить розрахунки за наданні пільги в межах своїх кошторисних призначень.
Відповідно до розділу 2 договору позивач зобов'язаний надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) відповідно до затверджених тарифів і в обсязі, передбаченому платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг. Позивач зобов'язаний щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга»; 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях, до 06 числа місяця, другого за звітним складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.
Платник зобов'язується
- передбачити у своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані постачальником пільговим категоріям населення (п.2.2.1).
- проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру (п.2.2.2).
- щомісяця здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно з кошторисом доходів та видатків в межах запланованих призначень на реквізити постачальника (п.2.2.3).
Договір набуває чинності від дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2015р. (п.6.1 договору).
Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих документів, на виконання умов договору №3 від 12.01.2015р. та вимог чинного законодавства України, позивач, як оператор телекомунікаційних послуг в період з червня-жовтня 2015р., у грудні 2015р. надавав послуги зв'язку на пільгових умовах громадянам смт.Велика Новосілка на суму 48968,49 грн.
Крім цього, у 2016р. позивачем було надано на пільгових умовах телекомунікаційні послуги на суму 91206,19 грн.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
У відповідності до ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”, Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ “Про охорону дитинства”, Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.
Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.
Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.
Згідно із ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.
У відповідності до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", пунктом 3 якого передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, вказаним Порядком не передбачено обов'язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.
Згідно з пунктом 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг смт.Велика Новосілка є ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено, позивачем складались розрахунки про фактично нараховані суми, необхідні для відшкодування.
У даній справі відповідач не заперечує факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їх обсягу, підстав надання, а також розміру понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах.
Мотивуючи відмову у сплаті спірних коштів, відповідач посилається на відсутність фінансування.
Суд вказані посилання відповідача вважає необгрунтованими, враховуючи, що відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
Тобто, посилання відповідача на відсутність в нього зобов'язання з проведення розрахунків з позивачем внаслідок відсутності бюджетних коштів є безпідставними, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2015р. рік не виправдовує бездіяльність відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.
В свою чергу, відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” від 20.11.2011р. щодо принципу “належного урядування” державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
За таких обставин, враховуючи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, виходячи з того, що відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач такого відшкодування не здійснив, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 140174,68 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.
При цьому, клопотання відповідача про закриття провадження по справі внаслідок відсутності договірних відносин між сторонами судом залишається без задоволення, враховуючи наявність господарських правовідносин з надання позивачем певних послуг. Позивач не є учасником бюджетного процесу і правовідносини з відповідачем регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Одночасно, діючим Господарським процесуальним кодексом України взагалі не передбачено такої процесуальної дії як закриття провадження по справі.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро до ОСОБА_1 соціального захисту населення у Великоновосілківському районі Донецької області, смт.Велика Новосілка, про стягнення заборгованості в розмірі 140174,68 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації (85500, смт. Велика Новосілка, вул. Янисольська, буд. 68, ЄДРПОУ 03197233) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601 м. Київ, ОСОБА_2 Шевченка, буд.18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600 м. Дніпро, вул. Херсонська, 26, ЄДРПОУ 25543196) заборгованість в сумі 140174,68 грн., судовий збір в сумі 2102,63 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 20.11.2017р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Г.В. Левшина