номер провадження справи 4/109/17
20.11.2017 Справа № 908/1775/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних технологій”, (юридична адреса: 69124, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 32а/74; фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 16)
до відповідача ОСОБА_1 управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, (69035, м. Запоріжжя, вул. пр-т Соборний, буд. 168)
про стягнення 125 852, 31 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №08-02/46 від 05.01.2017
До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних технологій” м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, м. Запоріжжя про стягнення 125 852,31 грн., а саме 105 686, 48 грн. основного боргу, 10040, 21 грн. пені, 7 398, 05 грн. штрафу, 825, 22 грн. 3 % річних та 1902, 35 грн. інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 04.09.2017 справу № 908/1775/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2017 порушено провадження у справі № 908/1775/17, справі присвоєно номер провадження 4/109/17, судове засідання призначено на 04.10.2017. В судовому засіданні 04.10.2017 оголошено перерву до 23.10.2017. Ухвалою суду від 23.10.2017, продовжено процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/1775/17 на п'ятнадцять днів, до 20.11.2017, судове засідання відкладено на 08.11.2017. В судовому засіданні 08.11.2017 оголошено перерву до 20.11.2017.
В судовому засіданні 20.11.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судове засідання 20.11.2017 позивач не з'явився, про причини неявки суд не попереджав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до норм господарсько процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на приписи ст. ст. 258, 526, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 837, 853, 882 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 229, 231, 232 та договір підряду №130-17 від 24.03.2017р. Вказує, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе за Договором зобов'язання з поточного ремонту системи організованого водостоку з покрівлі будівлі Приморського районного суду Запорізької області, проте відповідач за виконані робити не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 105 686, 48 грн. За несвоєчасне здійснення оплати основного боргу по договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10040, 21 грн. пені, 7 398, 05 грн. штрафу, 825, 22 грн. 3 % річних та 1902, 35 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у письмовому відзиві просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначав, що із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що фактично позивачем виконано роботи, передбачені договором підряду від 24.03.2017 №130-17 на загальну суму 105 686,48 грн. Тобто, вартість фактично виконаних позивачем робіт, передбачених договором, з невстановлених причин менша вартості обсягу робіт, зазначеного ТОВ «ЦБТ» у кошторисній документації до Договору. В той же час, умовами договору підряду від 24.03.2017 № 130-17 визначено, що Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи в обсязі, передбаченому локальним кошторисом. Поетапна оплата робіт умовами договору підряду від 24.03.2017 №130-17 не передбачена. Одночасно, відповідно до змісту листа виконавця від 05.05.2017 оку № 56п неможливо стверджувати, що ТОВ «ЦБТ» повністю виконані роботи, передбачені умовами Договору підряду від 24.03.2017 № 130-17 та чи остаточний проект акту надано замовнику. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем неодноразово змінювалася редакція зазначеного акту. Також, зазначає, що умовами Договору підряду від 24.03.2017 № 130-17, сторонами погоджено в тому числі відповідальність за порушення умов зазначеного договору підряду, в той же час, умовами Розділу 6 «Відповідальність сторін» Договору підряду не передбачено застосування до замовника будь-яких санкцій за порушення ним строків проведення оплати робіт, виконаних за умовами договору. Крім того, вважає вимоги позивача про сплату інфляційних нарахувань та 3% річних безпідставними, оскільки підтверджується доданими до позовної заяви копіями листів ТОВ «ЦБТ» територіальне управління не мало підстав вважати, що акти приймання виконаних робіт на суму 105 686,48 грн. є остаточними і їх редакція, у подальшому, не буде змінена. Також, зазначив, що на даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр», проте позивачем для обрахування суми інфляційних нарахувань використано показники інфляції, встановлені Національним банком України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд -
24.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних технологій” (позивач у справі, підрядник) та ОСОБА_1 управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (відповідач у справ, замовник) укладено договір підряду №130-17 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника: поточний ремонт системи організованого водостоку з покрівлі будівлі Приморського районного суду Запорізької області своїми силами з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в об'ємах, передбачених локальним кошторисом (додаток №1).
Пунктом 1.2. Договору сторони узгодили, що після виконання робіт, передбачених п.1.1. Договору сторонами підписується Акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в).
Розділом 2 Договору сторони обумовили, що ціна Договору складає 109 441, 36 грн. Ціна Договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1).
Умовами п.3.1. Договору визначено, що оплата за цим Договором здійснюється в наступному порядку: Замовник здійснює оплату Підряднику в продовж 5 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт обома сторонами.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата за цим Договором здійснюється у формі безготівкового розрахунку з застосуванням платіжних доручень.
Розділом 4 Договору сторонами визначено строк виконання зобов'язань. Підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 цього Договору: початок виконання робіт: 29.03.2017 року, закінчення: 14.04.2017 року. Датою виконання робіт вважається дата підписання Акта приймання виконаних підрядних робіт обома сторонами. Договір діє з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2017 р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов'язань за Договором.
Відповідно до п.5.1. Договору Підрядник зобов'язаний своїми силами виконати всі роботи в об'ємі та строки, передбачені локальним кошторисом та цим Договором.
Згідно п. 5.1.4 договору Підрядник зобов'язаний письмово повідомляти Замовника про обставини, які не залежать від Підрядника, які загрожують якості (придатності) результату роботи.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний забезпечити до початку здійснення робіт, передбачених Договором, готовність об'єкта; сплатити Підряднику фактично виконані роботи, передбачені розділом 1 цього Договору, в розмірах та строки, визначені Договором; прийняти виконані Підрядником у відповідності з Договором роботи і в продовж двох (2) днів підписати Акт приймання виконаних підрядних робіт.
Відповідно до п. 6.3. Договору при виявленні недоліків Замовник повідомляє Підрядника письмово з складанням двостороннього акту та з зазначенням строків на усунення недоліків, але не більше 10 (десята) днів.
Підрядник повинен усунути допущені недоліки за свій рахунок та у строки, зазначені в акті (п.6.4. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2017 позивач на виконання умов пункту 5.1.4. Договору, направив на адресу відповідача лист за вих. №30п, яким повідомив, що при виконанні робіт за Договором №130-17 від 24.03.2017 виявлено, що в окремих місцях кріплення ринв до конструкцій парапету має місце випадення цегли, що унеможливлює проведення подальших робіт з монтажу ринв. У зв'язку з цим виникла необхідність проведення додаткових робіт з поновлення елементів стін та приведення її у стан придатний для монтажу ринв. Підрядник цим листом просив вирішити питання про проведення додаткових робіт та повідомив, що до усунення зазначених дефектів роботи з монтажу ринв на окремих ділянках тимчасово зупинено.
Листом за вих. №08-01/1269 від 12.04.2017 відповідач зазначив, що не вбачає підстав для вирішення питання щодо оплати за кошти державного бюджету робіт з поновлення елементів стін та приведення її у стан, придатний для монтажу ринв, оскільки при обстеженнях, які проводились 05.01.2017, 14.02.2017 та 21.03.2017 ці питання як проблемні не розглядались.
На цей лист, ТОВ “Центр будівельних технологій” надав свої пояснення листом за вих. №32н від 13.04.2017, в якому пояснив, що при візуальному обстеженні виявити міцність цегляної кладки в місцях кріплення ринв неможливо. Також повідомив, що роботи за Договором №130-17 від 24.03.2017 будуть виконані у термін, за виключенням місць, де неможливо якісно виконати кріплення водостічних ринв, у зв'язку з чим, роботи на цих ділянках будуть призупинені до прийняття рішення Замовником.
14.04.2017 Позивач надіслав Відповідачу лист за вих. №33п, яким повідомив, що роботи по Договору №130-17 від 24.03.2017 завершені, а листом за вих. №34п від 14.04.2017 направив Акт виконаних підрядних робіт (ф, КБ-2в) та Довідку про вартість будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) по Договору №130-17 від 24.03.2017.
Листом за вих. №08-01/1295 віл 14.04.2017 відповідач повідомив, що 18.04.2017, з метою вирішення питання щодо можливості прийому - передачі виконаних робіт по Договору №130-17 від 24.03.2017, буде проведено обстеження виконаних робіт, тому необхідно забезпечити присутність уповноважено представника ТОВ “Центр будівельних технологій”.
24.04.2017 ТОВ “Центр будівельних технологій” листом за вих. №43п направив на адресу ТУ ДСАУ в Запорізькій області Акт виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) за та Довідку про вартість будівельних роби та витрат (ф. КБ-3) за квітень 2017 по Договору №130-17 від 24.03.2017, відкориговані з урахуванням зауважень Замовника.
Лист за вих. №43п отримано 24.04.2017 представником відповідача - діловодом ОСОБА_3М, про що свідчить відмітка на зазначеному листі.
Остаточний варіант Акту виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) за травень 2017 на суму 105 686, 48 грн., по Договору №130-17 від 24.03.2017 направлено Відповідачу 05.05.2017 листом за вих. №56п.
Лист за вих. №56п отримано 05.05.2017 представником відповідача - діловодом ОСОБА_3М, про що свідчить відмітка на зазначеному листі.
Зазначений акт виконаних робіт замовником підписаний не був та не надано вмотивованої відмови від його підписання, як то передбачено п. 6.3 Договору.
Отже, у передбачений Договором спосіб відповідач не виконав свій обов'язок щодо перевірки акту виконаних будівельних робіт та прийняття робіт за ним.
Пункт 1 статті 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236.
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Отже, наявний у матеріалах справи акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 на суму 105 686, 48 грн., за формою КБ-2в, підтверджує факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором підряду №130-17 від 24.03.2017.
Натомість, ОСОБА_1 управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області не було надано суду доказів вмотивованої відмови від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт у встановлені договором та законодавством строки або виконання свого обов'язку по прийняттю робіт.
Судом відхиляється посилання відповідача щодо того, що вартість фактично виконаних робіт менша вартості обсягу робіт, зазначеного у кошторисній документації, оскільки в пункті 2.2. Договору зазначено, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни, а договірна ціна завжди є динамічною, може збільшуватись або зменшуватись. В Акті виконаних робіт передбачені об'єми фактично виконаних робіт ТОВ «ЦБТ» за Договором №130-17.
За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На день вирішення спору судом відповідач не довів виконання ним обов'язку щодо оплати робіт, виконаних за його завданням.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення 105 686, 48 грн. основного боргу за договором підряду №130-17 від 24.03.2017 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 18.05.2017 по 21.05.2017 в сумі 10 040, 21 грн. та штраф і сумі 7 398, 05 грн., які зокрема обґрунтовані посиланням на норми ст. 611 ЦК України та п.2. ст. 231 ГК України.
Суд відхиляє доводи позивача, що розмір пені та штрафу повинен бути розрахований відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України виходячи з наступного.
За приписами ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п.2.2 постанови №14 від 17.12.2013 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 по справі № 3-14гс14, листі від 01.08.2014 та постанові від 19.10.2016 Вищого господарського суду України по справі № 921/1179/15-г.
Проте, як вказувалось вище, позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням відповідачем свого зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №130-17 від 24.03.2017.
Пунктом 1.1 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що грошовим зобов'язанням - є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Тобто, у даному випадку штрафні санкції заявником нараховано саме за порушення грошового зобов'язання, що виключає у даному випадку можливість визначення розміру штрафу та пені на підставі ст.231 Господарського кодексу України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1902, 35 грн. втрат від інфляції грошових коштів, за період з червня 2017 по липень 2017 та 825, 22 грн. 3 % річних, за період з 18.05.2017 по 21.08.2017.
Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 825, 22 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором №130-17 від 24.03.2017 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Розрахунок втрат від інфляції грошових коштів містить помилки, так стягненню підлягає втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1905, 74 грн., за період з червня 2017 по липень 2017 Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується сума 1902, 35 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з ОСОБА_1 управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 105 686, 48 грн. основного боргу за Договором №130-17 від 24.03.2017, 825, 22 грн. 3 % річних та 1902, 35 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 22, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних технологій”, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, м. Запоріжжя задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, (69035, м. Запоріжжя, вул. пр-т Соборний, буд. 168, код ЄДРПОУ 26316700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр будівельних технологій”, (юридична адреса: 69124, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 32а/74; фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 16, код ЄДРПОУ 32446420) 105 686 (сто п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп. основного боргу, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 22 коп. 3 % річних, 1902 (одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 35 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 626 (одну тисячу шістсот двадцять шість) грн. 21 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “22” листопада 2017р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.