ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/28109.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»
доПідприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ «Трейдінг Ко»
Відкритого акціонерного товариства «ХДІ Страхування»
третя особа Обідін Сергій Павлович
простягнення 88 881,46 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -не з'явився;
від відповідача-1
від відповідача-2 Сокол О.Є. (довіреність № 5533 від 07.11.2008);
не з'явився;
від третьої особи не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»(далі -Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ «Трейдінг Ко»(далі -Відповідач) матеріальної шкоди в сумі 88 881,46 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що транспортний засіб -автомобіль «Мітсубісі», державний номерний знак 18560 КА (далі -автомобіль «Мітсубісі»), яким скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП), і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить на праві власності Відповідачу, а тому останній зобов'язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.
Відповідач-1 позов не визнав та подав заяву щодо застосування до Позивача строків позовної давності. Відповідач-1 просив залучити до участі в справі, у якості співвідповідача -Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Алькона», оскільки між Відповідачем-1 та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Альковна»28.01.2003 було укладено генеральний договір страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 091-2/0103, а 15.09.2004 було укладено страховий поліс № 001968, предметом якого є страхування шкоди заподіяною автомобілем «Мітсубісі»третім особам.
20.05.2009 ухвалою суду залучено до участі в справі іншого відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Алькона»(далі -Відповідач-2), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача -Обідіна Сергія Павловича (далі -Третя особа).
Відповідач-2 позов не визнав, та подав заяву щодо застосування до Позивача строків позовної давності.
Крім того, Відповідач-2 надав Статут ВАТ «ХДІ Страхування», затверджений Загальними зборами акціонерів протокол № 24 від 22.07.2008, зареєстрованого 24.07.2008 № 10681050052000726, у пункті 1.1 якого зазначено, що ВАТ «ХДІ Страхування»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Алькона».
Третя особа письмових пояснень на позов не подала, в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
05.06.2009 Позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі -ГПК України) подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої простить стягнути матеріальну шкоду в сумі 88 881,46 грн. та 10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Розгляд справи відкладався.
У судових засіданнях 15.06.2009, 07.09.2009 оголошувались перерви до 10.08.2009, 30.09.2009, відповідно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з постанови Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2004 у адміністративній справі № 3-29025/2004, 08.10.2004 о 03 год. 00 хв. на 269 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя була скоєна ДТП, а саме зіткнення автобуса «МЕН»державний номерний знак АА 1561 АВ (далі -автобус «МЕН») із автомобілем «Мітсубісі», яким керувала Третя особа.
ДТП сталася в результаті порушення Третьою особою вимог пунктів 11.2, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2004 у адміністративній справі № 3-29025/2004, відповідно до якої Третю особу, визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автобус «МЕН», який належить Позивачу на підставі договору оренди автобусів № 30 від 06.04.2004, укладеного між Позивачем та СП «Стар Транс»та тимчасового реєстраційного талону КІС №394740 від 05.04.2004.
Відповідно до акта дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 1897 від 15.10.2004, складеного Лівобережною філією Закритого акціонерного товариства «Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс», матеріальний збиток завданий власнику автобуса «МЕН»в результаті його пошкодження в ДТП становить 88 881,46 грн.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України ( далі -ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Мітсубісі», що належить Відповідачу-1 та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.
Відтак, Відповідач-1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автобусу «МЕН», в результаті пошкодження цього автобуса при ДТП.
25.10.2005 Позивач подав до Відповідача-1 заяву про виплату шкоди.
06.01.2005 Відповідач-1 з метою необхідності об'єктивного встановлення обставин ДТП та реального розміру завданої шкоди, листом № 2716 запропонував Позивачу: провести додаткову незалежну автотоварознавчу експертизу за участю зацікавлених сторін для встановлення реального розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автобуса «МЕН»; надати належним чином копії документу, який підтверджує право Позивача користуватися (експлуатувати) автобус «МЕН»та свідоцтво про його реєстрацію; надати належним чином оформлений лист від власника автобусу «МЕН»про відсутність претензій в разі виплати страхового відшкодування експлуатанту; надати удове рішення, яким встановлено ступінь вини водіїв у вчиненні ДТП; надати належним чином оформлену копію страхового полісу на автобус «МЕН»або посвідчену довіку про відсутність його страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 та Відповідач-2 28.01.2003 уклали генеральний договір страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 091-2/0103, а 15.09.2004 уклали страховий поліс № 001968, предметом якого є страхування шкоди заподіяною автомобілем «Мітсубісі»третім особам.
За умовами страхування у разі заподіяння автомобілем «Мітсубісі»шкоди третім особам, Відповідач -2 зобов'язаний виплатити третім особам шкоду у межах ліміту відповідальності передбаченого вказаним полісом, а саме у сумі 24 990 грн.
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
13.02.2006 Відповідач-2 листом № 1-200/1 повідомив Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про те, що станом на 13.02.2006 на адресу Відповідача -1 та Відповідача-2 від Позивача не надходили документи, які були витребувані у Позивача листом від 06.01.2005 № 2716.
Пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, відповідно до приписів пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Відповідач-2 повинен був здійснити виплату страхового відшкодування Позивачу, протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Проте, як свідчать матеріали справи Позивач не надав Відповідачу-2 документів визначених листом від 06.01.2005 № 2716.
Відтак, у зв'язку з невиконанням Позивачем приписів статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Відповідач-2 на законних підставах не здійснив виплату страхового відшкодування Позивачу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2007 році Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відповідача-1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася, 08.10.2004 о 03 год. 00 хв. на 269 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя. 03.07.2008 ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 18/447 вказаний позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України.
Згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, у своєму відзиві від 06.11.2007 у справі № 18/447 Відповідач-1 зазначив про те, що ДТП була визнана, як страховий випадок, а його цивільна відповідальність, як власника автомобіля «Міцубісі»була застрахована у Відповідача-2, а тому відповідно до статті 1194 ЦК України Відповідач-1 повинен сплатити Позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, Відповідач-1 визнав за собою обов'язок щодо сплати Позивачу матеріальної шкоди, а строк позовної давності є перерваним.
Частиною 3 статті 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання строку позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2009 Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Відповідача-1 матеріальної шкоди в сумі 88 881,46 грн.
Таким чином, Позивач подав даний позов до Господарського суду м. Києва без пропущення строку позовної давності.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Розмір збитків, яких зазнав Позивач підтверджується актом дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 1897 від 15.10.2004, складеного Лівобережною філією Закритого акціонерного товариства «Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс»
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суд стягує з Відповідача-1 збитки у сумі 88 881,46 грн.
Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у сумі 10 000 грн., то суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2008 між Позивачем (Замовник) та СПД Князев С.В. (Виконавець) було укладено договір про надання адвокатських послуг (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець особисто або з залученням третіх осіб, за завданням Замовника, зобов'язується надати адвокатські послуги та представляти інтереси Замовника в правовідносинах з Відповідачем-1 щодо відшкодування останнім шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 08.20.2004.
Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість послуг, передбачених цим Договором, складає 10 000 грн. 50% вказаної суми підлягає сплаті Замовником протягом одного місяця з дати підписання даного Договору. Інші 50% вартості послуг підлягають оплаті за вимогою Виконавця, до моменту закінчення дії цього Договору, за фактом виконання певного обсягу робіт. Акт прийму-передачі виконаних робіт є підтвердженням виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором і оформлюється сторонами по факту виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виконання робіт.
На виконання умов Договору Позивач сплатив Виконавцю 13 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 888 від 20.06.2008 на суму 8 000 грн. та випискою з особистого рахунку Виконавця від 03.03.2009 на суму 5 000 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.
Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не надав суду доказів того, що Князев С.В. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а саме належним чином завіреної копії вказаного свідоцтва. Крім того, Позивач не надав суду документи, які підтверджують факт виконання робіт Виконавцем відповідно до пункту 4.1 Договору.
Таким чином, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на Відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита у сумі 888,81 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі та 118 грн.
Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач-1 не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач-1 не довів факту того, що шкоду автомобілю «КАМАЗ»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд
У позові до Відкритого акціонерного товариства «ХДІ Страхування»відмовити.
Позов до Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ «Трейдінг Ко»задовольнити.
Стягнути з Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ «Трейдінг Ко»(03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30, ідентифікаційний код 21622958, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»(03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, ідентифікаційний код 25292096) 88 881 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 46 коп. майнової шкоди, а також 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.
СуддяСташків Р.Б.