61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
09.10.2017р. Справа №905/1868/17
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957
про стягнення 6935,97 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 6935,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №51458388 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційний акт №БН724378/1310 від 30.10.2015р.
Наявність вказаних обставин, за твердженням Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», є підставою для стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитків у розмірі 6935,97 грн на підставі ст.110 Статуту залізниць України.
Позивач у судові засідання 14.09.2017р., 25.09.2017р., 09.10.2017р. не з'явився, у заяві №09/450 від 01.09.2017р. розгляд справи просив здійснити без участі власного представника.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.
За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.
З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» розміщувались оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/1868/17.
Ухвалами суду від 14.08.2017р., 14.09.2017р. було викликано у судове засідання посадову особу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» для надання пояснень по суті спору.
Посадова особа у судові засідання 14.09.2017р., 25.09.2017р. з'явилась, будь-яких пояснень по суті спору не надала.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 09.10.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
23.07.2014р. за залізничною накладною №51458388 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відправник) зі станції відправлення Фащевка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач, нині - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») у вагоні №67702050 антрацит. Виходячи зі змісту накладної №51458388, маса нетто у вагоні №67702050 становила 69000 кг.
Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у накладній.
Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-241 від 30.10.2015р. було здійснено комісійне переваження вагону №67702050, про що складено комерційний акт №БН724378/1310 від 30.10.2015р., відповідно до якого встановлено, що у вагоні №67702050 брутто - 84300 кг, тара з брусу - 23200 кг, нетто - 61100 кг, що менше документу на 7900 кг.
У комерційному акті №БН724378/1310 від 30.10.2015р. також відображено, що завантаження вантажу у вагоні №67702050 нижче рівня бортів на 200-300 мм, розрівнено; у накладній вказано про маркування вантажу, фактично вантаж не маркований; над 7 люком по ходу потягу наявне поглиблення розміром 1500 мм х на ширину потягу х 100-300 мм вглиб вагону; на хребтовій балці наявні сліди просипання вантажу; обсяг кузову вагона 73 куб. м. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Течі вантажу немає. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача підтвердилась.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.
Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для вантажу у вологому стані становить 2%.
За даними комерційного акту №БН724378/1310 від 30.10.2015р., недостача у вагоні №67702050 складає 7900 кг.
В матеріалах справи наявний рахунок №1329 від 26.97.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відправника) на оплату товару за залізничною накладною №51458388.
Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним.
З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Наразі, судом враховано, що вантаж був зданий до перевезення 23.07.2014р. та виданий одержувачу 30.10.2015р., що свідчить про порушення прав позивача (як вантажовласника) саме Державним підприємством «Донецька залізниця» у зв'язку з неналежним виконанням договору №227/4477 від 02.12.2011р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який, з урахуванням змісту додаткової угоди №13 від 11.12.2014р., діяв на момент здійснення спірного перевезення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 6935,97 грн, задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 6935,97 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 09.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 17.10.2017р.
Суддя Ю.О.Паляниця