ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/436 09.12.09
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»
Про визнання права власності
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_2 -по дов. № 5511 від 02.11.2009р.
Від відповідача Ковалевська К.М. -по дов. № б/н від 05.11.2009р.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.11.2009р. було оголошено перерву до 09.12.2009р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»про визнання права власності на частку, що складає 34,45% від приміщення загальною площею 82 кв. м., розташованого на другому поверсі двоповерхової будівлі за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7.
Позовні вимоги мотивовані тим, що керуючись погоджувальним листом відповідача від 03.04.2006р. позивач отримав дозвіл на розробку проекту перепланування орендованих приміщень позивачем було здійснено поліпшення приміщення внаслідок яких було створено нову річ (приміщення сауни). Позивач вважає, що є власником частки, вартість якої становить 291 132 грн., що складає 34,45% від вартості новоствореного приміщення загальною вартістю 845 011 грн.
Відповідач у письмовому відзиві на позов, поданому в засіданні суду 26.11.2009р., проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що твердження позивача про те, що ним було отримано дозвіл на розробку проекту перепланування нежитлових приміщень, який в подальшому було погоджено з відповідними інспекціями не відповідає дійсності. Також позивачем не доведено факту створення нової речі у приміщенні, що передано йому у користування за договором оренди під розміщення банного комплексу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
22.04.2002р. між Представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райтел»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу.
Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. вищезгаданого договору Продавець продав, а Покупець купив нежилі приміщення в літ. А: І-й поверхприміщення № 3: приміщення 1 пл. -141,2 кв. м., приміщення 2 пл. -12,4 кв. м., приміщення 3 пл. -20,5 кв. м., приміщення 4 пл. -9,8 кв. м., приміщення 5 пл. -3,2 кв. м., приміщення 6 пл. -15,3 кв. м., приміщення 7 пл. -7,2 кв. м., приміщення 8 пл. -2,3 кв. м., приміщення 9 пл. -3,3 кв. м., приміщення 10 пл. -7,6 кв. м., приміщення 11 пл. -43, 4 кв. м., приміщення 12 пл. -5, 7 кв. м., приміщення 13 пл. -13,2 кв. м., приміщення 15 пл. -2, 1 кв. м., приміщення 15 пл. - 4,7 кв. м., приміщення 16 пл. -14, 7 кв. м., приміщення 17 пл. -7,4 кв. м. Всього по приміщенню № 3 І-го поверху пл. -314 кв. м. ІІ-й поверх: приміщення № 3: приміщення 1 пл. -6,8 кв. м., приміщення 2 пл. -4,6 кв. м., приміщення 3 пл. -32,2 кв. м., приміщення 4 пл. 17,8 кв. м., приміщення 5 пл. -2,2 кв. м., приміщення 6 пл. 1,3 кв. м., приміщення 7 пл. -1 кв. м. Всього по приміщенню № 3 ІІ-го поверху пл.. -65,9 кв. м.). Загальна площа приміщень -379 кв. м., що складає 17/100 частин (від нежилого будинку), яке знаходяться за адресою м. Київ, вул. Ніколаєва, 7.
Згідно з п. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Пунктом 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень»передбачена обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно юридичних осіб, що знаходиться на території України.
У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Право власності позивача на нежилі приміщення, загальною площею 379 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7 зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності згідно реєстраційного посвідчення № 000057 від 08.05.2002р., про що здійснений запис в реєстрову книгу № 8п-64 за реєстровим № 1043-П.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За відсутності доказів того, що договір купівлі-продажу приміщення від 22.04.2002р. визнано недійсним, відповідач є законним власником цих приміщень.
Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено право передання майна у найм власником речі або особою, якій належать майнові права.
24.02.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райтел»(Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди № б/н (далі - Договір).
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1. Договору Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння наступне приміщення:
1.1. Адреса будинку, у якому знаходиться приміщення, що орендується м. Київ, вул. Николаєва, 7.
1.2. Загальна площа приміщення, що орендується 82 кв. м.
1.3. Поверх: другий двоповерхової будівлі.
1.4. Стан приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду : придатне для використання за п. 2 Договору.
1.5. Недоліки приміщення, що орендується на моменту передачі в оренду : приміщення потребує ремонту.
Згідно п. 2 Договору приміщення, що орендується надається Орендарю для розміщення банного комплексу.
Стаття 765 Цивільного кодексу України встановлює, що орендодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що приміщення та майно, що орендується повинні бути передані Орендодавцем та прийняти Орендарем протягом 5-ти днів з моменту укладення даного Договору.
За умовами Договору (п. 3.3.) передача приміщення та майно, що орендується здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.
Як вбачається з акту приймання-передачі від 24.02.2005р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 82 кв. м. на другому поверсі двоповерхової будівлі за адресою м. Київ, вул. Николаєва, 7.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору термін оренди складає 5 років з моменту прийняття приміщення за актом приймання.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оскільки ним під час користування орендованим приміщенням було за згодою Орендодавця здійснено поліпшення майна фактично створивши нову річ, а тому на підставі п. 4 ст. 778 ЦК України він набув права співвласника на згадане приміщення.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 7.1. Договору Орендар зобов»язався не здійснювати без згоди Орендодавця перебудову та перепланування приміщення, що орендується.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що Орендар має право поліпшити приміщення, яке є предметом договору оренди за згодою Орендодавця.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.
Передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Зазначений припис статті 773 Цивільного кодексу України кореспондується зі змістом частини першої статті 778 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Частиною 4 статті 778 Цивільного кодексу України передбачено: якщо в результаті зробленого за згодою наймодавця поліпшення приймачем речі, переданої у найм, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, будь-яка зміна стану речі, в тому числі її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця (Орендодавця), і наслідки такого поліпшення залежать від згоди наймодавця (Орендодавця) на його проведення.
Згідно ст. 34 Господарського кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних та допустимих доказів того, що позивачем було отримано згоду відповідача на здійснення поліпшення орендованого приміщення позивачем не подано.
Наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця мають застосовуватися лише у випадках, якщо іншого не встановлено законом або договором оренди.
Крім того умови Договору не передбачали виникнення права власності у позивача внаслідок невідокремленого поліпшення приміщення.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Посилання позивача на те, що листом №-07 від 20 березня 2006 року відповідач погодив проведення позивачем перепланування орендованого майна судом не може бути визнано належним доказом, оскільки в даний лист адресований на адресу Першого заступника Голови РДА у Деснянському районі м. Києва і в ньому відповідач не заперечував проти розміщення в орендованому позивачем приміщенні сауни.
Розпорядженням №431 від 03 квітня 2006 року Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація надала дозвіл позивача на замовлення в спеціалізованій проектній організації, з подальшим погодженням проекту.
Як вбачається із листа Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.12.2009р. №07/02-4487 позивачу було надано дозвіл на замовлення в спеціалізованій проектній організації, з подальшим погодженням проекту. Станом на 04.12.2009р. позивачем проектна документація, технічні умови та відповідні погодження не були надані. Орендоване позивачем приміщення в експлуатацію після проведеного перепланування не приймалось.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В позові відмовити повністю.
Суддя Трофименко Т.Ю.