Провадження: 33/790/1378/17 Головуючий І інстанції -
Справа № 640/2915/17 Нев'ядомський Д.В.
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
15 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області - Бездітко В.М.,
за участю секретаря - Михайлюка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на постанову Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Працівниками поліції 12.02.2017 року складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БР № 249911, 12.02.2017 року о 05-27 год. в м. Харкові по вул. Весніна, 85-А, водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_3 будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, стягнуто судовий збір у розмірі 320 грн.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначила наступне.
Постанова районного суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, прийнята без належної оцінки доказів, з порушенням матеріального та процесуального права.
Справа розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим позбавлено можливості захищати свої права та дати пояснення відносно правопорушення.
В поясненнях які містяться в матеріалах справи вказано, що з протоколом не погоджувався, дана обставина судом не врахована.
Зазначає, що в родині є єдиним годувальником, сім'я знаходиться в скрутному матеріальному стані. Отримання доходу пов'язане саме з автомобілем. Позбавлення права керування транспортним засобом позбавить можливості утримувати себе та свою сім'ю.
Просить постанову Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року скасувати.
В клопотанні про поновлення строку ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду посилаючись, що участь у розгляді справи не приймав, про розгляд справи дізнався 31.08.2017 року, 09.09.2017 року відправлена апеляційна скарга поштою, але поштове відправлення повернулось у зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с. 17-20).
Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, необхідно задовольнити його клопотання, поновити строк на оскарження постанови суду.
ОСОБА_3 в призначене судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП та телефонограмою, яку отримав 10.11.2017 року, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про причини неявки в призначені судові засідання апеляційному суду не повідомив (а.с. 25-26,29-34).
В ч. 4 ст. 294 КУпАП встановлені строки перегляду постанови суду першої інстанції відповідно до яких, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Виходячи з положень ст. 294 КУпАП, щодо строків перегляду постанови, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутністю належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Частина 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь - якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також за ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, що регулюється положеннями п.п. 2.5, 2.9 «а» ПДР України.
Частина 4 розділу VII «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2), передбачає, що поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу (а.с. 5).
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом -Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Пункт 6 розділу ІХ Інструкції 2, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 249911 від 12.02.2017 року складений саме за відмову водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Відмова водія ОСОБА_3 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується;
- поясненнями гр. гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були свідками відмови водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер» (а.с. 1, 2-3);
- відсторонення водія ОСОБА_3 від керування автомобілем здійснено в порядку передбаченому ст. 265-2 КУпАП та відповідно до його пояснень, автомобіль НОМЕР_1, залишив біля буд. 3-Б по вул. Матюшенка та зобов'язувався не сідати за кермо в нетверезому стані (а.с. 4).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_3 своїм правом скористався, протокол підписав, від пояснень по суті вчиненого правопорушення відмовився, жодних заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства, не згоди з протоколом, про що зазначає в апеляційній скарзі, не заявляв (а.с.1).
Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення БР № 249911 від 12.02.2017 рокувідносно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_3 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 суду не надав.
Відповідно, у районного суду та суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення районним судом вимог ст. 268 КУпАП розглянувши справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не можуть бути підставою для скасування постанови суду, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що районний суд вживав заходи для повідомлення ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду, ОСОБА_3 рухом справи не цікавився, до суду не з'являвся (а.с. 10).
Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими було повідомлено ОСОБА_3 про розгляд справи в Київському районному суді м. Харкова ОСОБА_3 копію протоколу отримав (а.с. 1).
Апеляційний суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Районний суд обґрунтовано застосував норми ст. 268 КУпАП, щодо необов'язкової присутності при розгляді справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Посилання в апеляційній скарзі, що позбавлення права керування транспортним засобом позбавить можливості утримувати себе та свою сім'ю не можуть бути оцінені апеляційним судом оскільки застосування в даній категорії справи пом'якшуючих обставин не відповідає нормам діючого законодавства та не може бути підставою для скасування постанови суду.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому майновий стан при накладенні стягнення на правопорушника не повинні враховуватись (Гл.10 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дослідженими доказами встановлено, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП і враховуючи особу правопорушника, що ОСОБА_3 на шлях виправлення не став, нехтує вимогами закону, свідомо їх порушує, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
Підстав для скасування або зміни постанови Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року не встановлено.
Керуючись ст.ст. 35, 278, 280, 283, 294, 295, 298, 317 КУпАП , -
Поновити ОСОБА_3строк на оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишитибез задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Харківської області В.М. Бездітко